30. Суттєві ознаки та походження свідомості.

Свідомість – це вища, притаманна лише людині форма відображення. Свідомість – це цілеспрямоване відображення навколишнього світу у формі чуттєвих образів та понять, це здатність осмислювати свої дії, контролювати свою поведінку та мислення, розробляти плани дій та передбачати їх результат.

Ознаки свідомості:

• Ідеальність. Образи свідомості тільки фіксують властивості предмета, а свмі цих властивостей не мають.

• Свідомість опосередкована мовою. Мова – це люба інформаційно-знакова система, мова є матеріальним вираженням нашої свідомості нашого мислення.

• Направленість на предмет.

• Свідомість активна.

Свідомість не просто відображає світ, а здатна творити нові образи. Біологічною передумовою формування свідомості – здоровий розвинений мозок людини. Соціальні чинники формування свідомості: життя в колективі, праця та мова.

31. Структура свідомості та її функції.

Структура свідомості:

• Рівне вий підхід: свідоме, несвідоме, самовідданість.

• Компонентний: знання, оцінки і емоції, цінісні орієнтації.

Функції свідомості:

• Пізнавальна

• Інформаційна

• Функція самоаналізу та контролю

• Прогностична.

32. Пізнання та його структура.

Пізнання – це процес отримання нової інформації. В процесі виділяють об’єкт і суб’єкт пізнання. Об’єкт – це те, що пізнається; суб’єкт – той, хто пізнає. суб’єктами пізнання є окремі індивіди, соціальні групи і людство в цілому. Виділяють два види або рівні пізнання: чуттєве (за допомогою органів чуття) та теоретичне або раціональне. Чуттєве передбачає обов’язковий контакт об’єкта і суб’єкта, на цьому рівні розкриваються зовнішні властивості об’єкта. Форми чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття, уявлення. Раціональне пізнання – за допомогою мислення, на цьому рівні розкриваються загальні властивості об’єкта та закономірності його функціонування. Форми теоретичного пізнання є: поняття, судження, умовивід. Чуттєве і теоретичне пізнання нерозривно пов’язані і доповнюють один одного.

33. Поняття істини, її види, шляхи досягнення.

Істина – це відповідність наших знань об’єкту. Вона поділяється на абсолютну та відносну. Абсолютна істина – це повне, вичерпне значення про щось. Відносна істина – це не повне, але правильне знання про щось. Процес пізнання – це рух від істин відносних до істин абсолютних. Істині притаманна об’єктивність – це такий зміст наших знань, який не залежить від суб’єкта. Істині притаманна конкретність. Істинність наших суджень залежить від конкретних умов: місця, точки відліку і т.д.

34. Роль практики у процесі пізнання.

Практика – це предметна діяльність направлена на перетворення оточуючого середовища з метою задоволення життєвих потреб. В процесу пізнання практика виступає критерієм істини. Замовником пізнання. Кінцевою метою пізнання.

Методи пізнання:

• Експерименти – дослідження явищ, спеціально виділених властивостей. Параметрів та характеристика речей у спеціально організованих умовах з обґрунтованим дозуванням дій чинників.

• Спостереження – науковий метод дослідження явищ 9їх опис та вимірювання)

• Індукція – це рух души від одиничного до загального. Від досвіду фактів до їх узагальнення та висновків.

• Дедукція – сходження у пізнанні від загального до одиничного.

• Аналіз реальний чи мислений поділ об’єкта на складові.

• Синтез – поєднання елементів об’єкта у ціле.

• Порівняння – передбачає активне втручання в процес.

• Ідеалізація – мислитель на процедура, яка пов’язана з утвердженням абстрактних, деалізованих об’єктів, що є принципово неможливим.

• Абстрагування – процес фідходу від певних якостей та відносин досліджуваного явища з одночасним виділенням потрібних для дослідження властивостей.

35. Філософське поняття суспільства.

36. Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку.

37. Економічна сфера життя суспільства.

38. Соціально-політична сфера життя суспільства.

39. Суспільна свідомість та її структура.

40. Специфіка людського буття.

Філософія виділяє 4 рівні буття людини:

• Буття людини як істоти біологічної. Біологічне в людині передається на генетичному рівні: будова тіла та тип протікання фізіологічних та психічних реакцій.

• Буття людини як істоти соціальної. Саме соціальні риси і визначають специфіку людини. Ці риси набуваються протягом життя в суспільстві: знання, навики, вміння. Цілісні орієнтації. Процес набуття рис називається соціалізацією. Соціалізація поділяється на вторинну та первинну. Первинна проходить під впливом сім’ї та близького оточення. Вторинна під впливом соціальних інстинктів: освіти. Вторинна завершається тільки зі смертю людини.

• Буття людини як істоти мислячої. Свідомість – це вища, притаманна лише людині форма відображення. Свідомість – це цілеспрямоване відображення навколишнього світу у формі чуттєвих образів та понять, це здатність осмислювати свої дії, контролювати свою поведінку та мислення, розробляти плани дій та передбачати їх результат.

Ознаки свідомості:

• Ідеальність. Образи свідомості тільки фіксують властивості предмета, а свмі цих властивостей не мають.

• Свідомість опосередкована мовою. Мова – це люба інформаційно-знакова система, мова є матеріальним вираженням нашої свідомості нашого мислення.

• Направленість на предмет.

• Свідомість активна.

Свідомість не просто відображає світ, а здатна творити нові образи. Біологічною передумовою формування свідомості – здоровий розвинений мозок людини. Соціальні чинники формування свідомості: життя в колективі, праця та мова.

• Буття людини як істоти духовної.