Соціальні утворення

Кожен соціум узгоджується діями його членів. Насамперед йдеться про забезпечення існування самого соціуму загалом, а також – про забезпечення існування окремих його частин. Як досягти узгодження дій? Очевидно, з допомогою процесів інформаційного обміну всередині соціуму. Структура цих процесів не містить нічого нового порівняно з такими ж структурами в багатоклітинних організмах. Тут теж є приймачі початкової інформації, з яких починаються потоки інформації відстеження (відстежувальної). Інформаційні потоки відстеження поєднані у проміжкових вузлах і доходять до головного центру. Центр ґенерує інформацію управління, яка з допомогою вузлів (стиковок) роздрібнюється і доходить до виконавців. Ці виконавці (сукупністю своїх дій) реалізують початкову інформацію в тому керунку, який визначений соціумом як доцільний. Деякі ланцюжки інфопотоків можуть не проходити через центр, а повертаються у проміжних вузлах. Пригадуємо, що у багатоклітинних організмів є такі ж ланцюжки.

Тому як у багатоклітинних організмів, так і в соціумі, критичний обсяг потоків інформації (стеження і управління) пов’язаний (продиктований) з необхідністю взаємного забезпечення життєдіяльності тих елементів, які їх утворюють (є складовими). Простіше кажучи, основна частка інформаційних процесів є тільки тому, що дає можливість існувати (уможливлює) „річ у собі”.

І соціуми, і організми можуть виявлятись як „річ для інших”. Умова – взаємодія із зовнішніми об’єктами, в т.ч. – і з іншими соціумами.

Зрештою, окремі соціуми можуть бути частинами (елементами, складовими) й більш складних соціумів.

Наприклад.

Найпримітивніший соціум – натовп. Як він твориться? Об’єднанням об’єктів з метою досягнення якоїсь конкретної мети. У натовпу надзвичайно низький рівень взаємодій між окремими членами. А це визначає примітивний рівень її можливих дій як цілого, хоч кожен її член окремо може мати великий потенціал різноманітних дій. Натовп нетривалий, розпадається, по-перше, коли досягнуто мету, яка об’єднала його учасників, по-друге, коли мета втратила актуальність.

Чим різниться соціум від організму?

1. Соціум утворюється по-іншому, тобто не шляхом численного послідовного поділу одного елемента.

2. Кожен елемент соціуму спроможний (бодай певним чином, всупереч В.Ульянову, тобто теорії про „коліщатко” і „ґвинтик”) існувати автономно (незалежно) від соціуму.

Ці відмінності не впливають на інформаційні взаємодії.

Принципові розбіжності є у складі, властивостях і можливостях змінювання засобів, що задіяні в інформаційних взаємодіях. Одним з таких (чи не найпринциповіших!) засобів найрозвинутіших соціумів є МОВА як знакова система, що вихзначає правила побудови інформаційних кодів. Інший – сукупність носіїв цих кодів. Носії (люди) а) забезпечують інфокодам тривале існування у часі, б) передають їх на великі відстані і в часі.

Еволюція соціумів пов’язана саме з розвитком засобів інформаційної взаємодії його членів, насамперед засобів побудови і використання їхньої сукупної пам’яті. Швидкість цієї еволюції (соціумів) значно вища, ніж швидкість еволюції організмів, адже засоби інфовзаємодій, задіяні соціумом, можуть поєднувати в собі не тільки засоби, органічно властиві його членам, а й засоби ззовні. Високорозвинені соціуми можуть цілеспрямовано розвивати використовувані ними зовнішні засоби інфовзаємодії.

Чи є засоби, без яких соціум вже не може існувати? Звісно, що. Їх прийнято називати органічно властивими йому елементами.

Підсумок

З того, що ми розглянули, випливають спільні принципи інфовзаємодій, що мають місце між об’єктами на різних рівнях організації природних явищ. Ця спільність дозволяє нам заповнювати пробіли у вивченні інформаційних процесів на одному рівні, використовуючи знання про аналогічні процеси іншого рівня.

Тому знання спільних принципів дозволяє зрозуміти будову якого-небудь об’єкта, тих його внутрішніх та зовнішніх інфовзаємодій, які найліпше підтримуватимуть мету його існування.