Пантоміміка.

Пантоміміка — виражальні рухи всього тіла або окремої його час­тини.

Вона допомагає виділити в зовнішності головне — об­раз. Навіть найідеальніша фігура не справить потрібного ефекту, якщо людина не вміє триматися, у неї неправиль­на постава. Гарна, виразна постава (пряма хода, зібра­ність) виражає внутрішню гідність, впевненість педагога у своїх силах. Сутулуватість, опущена голова, млявість рук здебільшого свідчать про внутрішню слабкість, не­впевненість у собі. Часто красива постава є результатом спеціальних вправ і звички. Учитель має виробити мане­ру правильно стояти перед учнями на уроці. Усі рухи й пози повинні бути витонченими й простими. Естетика по­зи не терпить похитування, тупцювання, вертіння в ру­ках сторонніх предметів тощо. Гармонійною, плавною має бути його хода, адже вона несе інформацію про стан лю­дини, її здоров'я, настрій, професію.

Жести вчителя мусять бути органічними і стриманими, доцільними. Вони бувають описовими й психологічними. Опи­сові (показ розміру, форми, швидкості) ілюструють хід дум­ки, психологічні виражають почуття (на подив вказують роз­ведені в сторони руки, застереження — притиснутий до губ палець руки). Жести, як і інші рухи корпуса, найчастіше випереджують висловлювану думку, а не йдуть за нею.

Для того, щоб спілкування було активним, слід дбати, щоб поза була відкритою, не схрещувати рук, стояти об-

428

Педагогічні комунікації

Невербальна комунікація

429

личчям до класу, витримувати дистанцію, яка створює ефект довіри. Доцільно рухатися вперед і назад по класу, а не в сторони. Крок уперед підсилює значущість повідом­лення, допомагає зосередити увагу аудиторії. Відступаю­чи назад, промовець начебто дає можливість слухачам пе­репочити. Міміка.

Міміка — виражальні рухи м'язів обличчя.

Нерідко вираз обличчя й погляд впливають на учнів сильніше, ніж слова. Жести й міміка, підвищуючи емо­ційну значущість інформації, сприяють кращому її засво­єнню. Але обличчя повинно не лише виражати, а й при­ховувати деякі почуття: не слід «нести» до класу тягар домашніх турбот, негараздів.

Міміка має відповідати характерові мовлення, взає­мин: виражати впевненість, схвалення, осуд, невдоволен­ня, радість, байдужість, зацікавленість, захоплення, обу­рення в багатьох варіантах. Широкий діапазон почуттів виражають усмішка (посмішка), порухи брів, вираз очей. Учителю слід уважно вивчити можливості свого обличчя, виробити вміння користуватися виразним поглядом, уни­кати надмірної динамічності м'язів обличчя й очей («біга­ючі очі»), а також і неживої статичності («кам'яне облич­чя»). Звернутий до дітей погляд учителя створює візуаль­ний контакт з ними.

Контакт очей (візуальний контакт). Візуальний кон-такт виражає ступінь зацікавленості партнером, зосередже-ності на тому, про що він говорить. Дослідники з'ясува­ли, що, розмовляючи, люди дивляться одне на одного в середньому 35—50 відсотків часу, протягом якого відбу­вається розмова. Погляд затримується на очах співроз­мовника 5—7 секунд. На нього частіше поглядають, слу­хаючи, а не тоді, коли говорять самі. Співрозмовники див-ляться одне на одного переважно для того, щоб побачити реакцію на свої слова. Тривалий погляд мовця, спрямова­ний на співрозмовника, підтверджує сказане.

У стосунках із дітьми візуальний контакт виконує функцію емоційного живлення. Відкритий, доброзичли­вий погляд прямо в очі дитини важливий не лише для встановлення взаємодії, а й для задоволення її емоційних потреб. Дитина найбільш уважна, коли дивляться їй пря­мо в очі, найкраще запам'ятовує те, що сказано в такі хвилини. Психологи помітили, що частіше дорослі див-ляться дітям в очі, коли повчають, дорікають, сварять.

Це породжує тривожність, невпевненість у собі, гальмує особистісний розвиток.

З дітьми, які не дивляться на співрозмовника, опуска­ють очі або відвертаються, важче спілкуватися. Вони вра­жені глибоким відчуттям самотності. У навчанні й поза-урочний час дітям потрібен не лише контроль, а й ласка­вий погляд, підбадьорливий дотик дорослого, що знімає тривожність, страх і виховує впевненість у собі. Учитель повинен прагнути тримати в полі зору всіх учнів. Візуаль­ний контакт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.