Конфуціанство:

Конфуціанство виникло в стародавньому Китаї. Тверезо мислячий китаєць не замислювався над таємницями буття і проблемами життя і смерті, проте він бачив перед собою еталон доброчесності і вважав за свій обов'язок наслідувати йому. Тому в Китаї великими і загальновідомими пророками вважалися ті, хто вчив жити у відповідностями з прийнятими нормами.

Це стало сприятливим ґрунтом для виникнення конфуціанства.

Засновником релігії став Конфуцій (Кун Фуцзи, 551-479 рр. до н.е.). Конфуцій створив ідеал удосконаленої людини Цзюн-цзи, яка має такі якості:

1) Гуманність (жень), що включає в себе скромність, справедливість, гідність, стриманість, безкорисливість, любов до людей.

2) Почуття обовязку.

"Обов'язок" - це моральне зобов'язання, яке гуманна людина накладає на себе сама (зумовлено вищими принципами, а не розрахунком).

На думку Конфуція цей ідеал був майже недосяжний. Його досягли лише стародавні, сам Конфуцій та його рано померлий учень Янь Хуень.

Насправді, конфуціанство вилилося в строго фіксовані правила поведінки на всі випадки життя (пізніше, навіть, записані в церемоніальному - трактат Лин-зи - "Китайські церемонії"

Суспільство повинно бути поділено на:

- верхи (ті, хто думає, управляє) - критерій: знання

- низи (ті, хто працює і підкоряється) - чесноти

Підкорення старшим (будь то батько чи цар), культ предків (культ синівської пошани). Сім'я - це основа, і її інтереси над усе.

Не будуючи релігію у повному розумінні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія. Це також політика, адміністративна система, регулятор економічних і соціальних процесів - основа китайського способу життя.

Даосизм:

Виник в стародавньому Китаї, як і конфуціанство.

Засновник - філософ Лао-Цзи, є легенда про його народження: мати виношувала його декілька десятків років, а народила старим - ім'я перекладається як "старий філософ".

Основа вчення викладена в творі "Дао де цзин" (по легенді, ідучи на захід, Лао-Цзи подарував її прикордонникам).

Вчення про великого Дао (загальний Закон та Абсолют): Дао панує всюди, його ніхто не створив, але все походить від нього. Дао недосяжне для відчуттів. Пізнати Дао і злитися з ним - зміст, мета і щастя життя.

Життя і смерть - відносні (можливе фантастичне, довголіття (800-І200 р. - це надало популярності даосизму).

З часом зливається з примітивними віруваннями .селянства і перетворюється на релігію з розгалуженою міфологією.

Синтоїзм:

Основу синто як релігії становлять міфи, вміщені в творах "Кодзікі" і "Ніхонсьокі": розповідь про створення світу, яке починається з подружжя Ідзанагі (чоловік) та Ідзанамі (жінка), які породил Японські острови і божества.

Небесні боги стали родичами земних-правителів (влада в Японії має божественне походження).

В У ст. до Японії проник буддизм, який злився з синтоїзмом.

Він буддизму було запозичено вчення про Карму - особисту розплату за здійснені вчинки і концепцію відродження у потойбічному світі.

В к. ХІХ ст. державною релігією стає синто і одночасно починається боротьба проти буддизму. Після II світової війни синтоїзм занепадає.

Ідзанагі та Ідзанамі породили японські острови та інші божества:

- з лівого ока - богиню сонця - АМАТЄРАСУ;

- з правого ока - бога місяця - ЦУКІЙОНІ;

- з носа — бога вітру та бурі - СУСАНОЕ;

Але Ідзанамі загинула під час народження божественного вогню Ідзанагі спустився в царство мертвих, щоб повернути дружину, але втік звідти, злякавшись скверни.

Богиня сонця Аматерасу послала на землю свого представника – правителя Дзімму, тому імператорська влада в Японії носить божественний характер.