Історія виникнення Іудаїзму:

III — IV тис. років тому на територію Палестини вдерлося плем'я хапіру (яке проживало на Аравійському півострові) і змішалося з місцевими племенами. Це етнічне новоутворення почало називатися "євреями" (від староєврейського ''Івриш" – окраїна).

В к. ХІІІ ст. до н.е. в Палестині утворилася держава Ізраїль (цар — Саул). В XI ст. до н.е. до Ізраїлю приєднався союз племен на чолі з племенем Іуда. В 935 р. Ізраїль розпався на Ізраїльське та Іудейське царства.

В цей час формується іудаїзм - головний бог племені Іуда — Ягве (Іегова) виступає на перше місце. Спочатку він шанувався як дух і демон пустелі, потім його зображують у вигляді лева і шанують як символ врожаю, пізніше він виконує функції бога війни і стає єдиним богом—самодержцем (еволюція тривала близько 300 років: з X по VII ст. до н.е.).

В 960 р. цар Ізраїлю Соломон (син Давида) побудував в Єрусалимі храм Ягве. Єрусалим стає не тільки політичною столицею, а і релігійним центром.

Починаючи з VI—IV ст. до н.е. завойовники почали вивозити євреїв з Палестини. Утворилася "діаспора" і вже в І ст. н.е. в Римській імперії проживало 4—4,5 млн. євреїв (в самій Палестині євреїв близько 1 млн.).

Це привело до змін в Іудаїзмі - утворилися синагоги (релігійна община, цю ж назву мав і молитов ний будинок в якому євреї збиралися для молитв, читання Біблії) вони стали своєрідною заміною Єрусалимського храму.

Протягом XIX ст. в країнах Західної Європи і США відбувається реформування іудаїзму:

— відмінили закони про їжу;

— скоротилася кількість єврейських свят;

— жінки і чоловіки зрівнювалися у правах відносно релігії;

— вводилася служба тими мовами, якими розмовляли євреї, що проживали на даній території;

В жовтні 1965 р. на IV сесії Ватиканського собору було прийнято т. з. "єврейський документ", до якого було включено положення про відсутність юридичних підстав вважати єврейський народ відповідальним за страту Ісуса Христа.

Характерні риси іудаїзму:

- монотеїзм (Яхве – творець небес і землі),

- віра в особливе покровительство Яхве щодо євреїв,

- віра в кінець світу і потойбічну винагороду,

- віра в воскресіння з мертвих,

- віра в прихід божественного спасителя - Месію,

- загально регламентована обрядовість,

- їжа: - трефна (заборонена) - кров і свинина, - кошерна (дозволена),

- звичай - обрізання.

Священні книги:

- Старий Завіт (Танах)

- Талмуд (вивчення) - багатотомний збірник правових, релігійно-філософських та ін. творів (з ІV ст. до н.е. – по V ст. н. е.). Талмуд складається з двох частин: . Мішна - коментар до Старого Завіту (63 книги), Гемара - збірник тлумачень до трактатів Мішни.

Оскільки коментування Мішни здійснювалося і в Палестині і в Вавилоні, то розрізняють два Талмуди: - Талмуд Єрушалімі (ІІІ ст. н.е.), - Талмуд Вавлі (V ст. н.е.).

Талмуд суворо регламентує життя євреїв. Всіх законів разом - 613 з них, повелінь - 248 і заборон - 365.

Основою іудейської коралі є Декалог (10 заповідей):

1. Шануй єдиного бога.

2. Не сотвори собі кумира.

3. Не поминай ім'я бога без необхідності.

4. Шануй день субота.

5. Шануй своїх батьків.

6. Не вбивай.

7. Не прелюбодій

8. Не кради.

9. Не свідчи брехливо на ближнього свого.

10. Не зажадай майна ближнього свого.

Течії іудаїзму:

В XVIII ст. в Україні виникла течія ХАСИДИЗМ, засновником якої був Бєшет (1700—1760), який був родом з Прикарпаття. Він реформував іудаїзм і пристосував його до вимог капіталістичного світу:

- злиття бога з природою;

- релігійні обряди виконують містичну роль, а транс (штучне збудження) допомагає злитися з богом;

- роль пророків виконують цадики (ті, хто чує голос неба);

До 1939 р. в країнах Східної Європи проживало до 300 тис. хасидів.

КАБАЛА (Каббала) - в перекладі з давньоєврейської "переказ". Ця течія звертає увагу на філософський бік Іудаїзму. Вперше вчення кабали записано в VIII ст. в "Книзі творіння" ("Сефер Ецнра"): "Світ тримається на 10 цифрах та 22 літерах єврейського алфавіту". В XIII ст. це вчення отримало розвиток в книзі "Сяйво" ("Зогар: Бог відкривається через 10 атрибутів, метою кабали е вплив на трансцедентальне, шляхом споглядання таємного сенсу Імені Бога через цифрові комбінації.

Поступово кабала перетворилася на збірку окультних течій різного тлумачення (кабалістика, нумерологія, рух масонів, секту "Таро" та ін.). До кабали часто зверталися такі письменники як Блаватська, Анні Безант, Сен-Мартен.

Давньоєврейський Статут талмудистів визначав такі правила переписування Біблії:

- чорнила тільки чорні, виготовлені за особливим рецептом;

- між двома будь -якими знаками переписувач повинен зберігати

відстань у волос або нитку;

- ставати до роботи тільки в національному єврейському одязі, попередньо вимивши тіло;

- на кожному пергаменті повинно бути однакова кількість стовпчиків, що складаються з рівної кількості рядків і літер;

- не можна писати ім'я Бога, попередньо не зануривши перо у чорнила;- ті копії, які виконані з порушенням принаймні однієї вимоги, повинні бути закопаними, або спаленими, або віддані у школу для навчання.