4. Бібліотека Ярослава Мудрого
За часів Ярослава Мудрого на Русі з'явилися перекладна література. Побачили світ руські переклади античних творів Есхіла, Софокла, Сократа, Платона, Демокріта, Демосфена, Піфагора та ін. Справжньою подією стали оригінальний переклад Біблії та вихід у світ збірника «Бджола», до якого увійшли уривки оповідання античних авторів.
Книги створювали писці та переписувачі, які здебільшого були священиками та ченцями. Давні книжки мали оправи, прикрашені золотом і коштовним камінням, а також різними фрагментами та заставками із зображеннями фантастичних птахів, звірів та людей.
Ярослав Мудрий заснував у Києві першу бібліотеку, одну з найбільших у Європі, яка налічувала близько 1 тис. книжок. Існують різні версії щодо подальшої долі бібліотеки Ярослава Мудрого: одні історики вважають, що бібліотека пропала під час вторгнення монголо-татарської орди в Київ, інші – що після смерті Ярослава вона розійшлася між різними книжковими зібраннями. Існує також припущення, що книгарню сховано в одному з монастирів під Києвом, де вона могла зберегтися до наших часів. Але найлогічнішою є думка, що це книжкове зібрання було розподілене між найбільшими церковними й монастирськими бібліотеками Києва, після чого частина книг загинула під час численних пожеж, а частина й донині зберігається в різних бібліотеках колишнього СРСР.
5. Поширення освіти
Ярослава Мудрого багато уваги приділив освіти. Перші школи, які в Київській Русі з'явилися з прийняттям християнства, за Ярослава Мудрого не мали спеціальних приміщення, а створювалися при церквах і монастирях. Дітей навчали письма, читання, церковного співу та етики. Спочатку школу відвідували лише діти «кращих людей» – бояр і знатних городян, але з часом навчалися й діти «чорних» людей. З'явилися також школи для дівчат, першу з яких заснувала Янка, онука Ярослава Мудрого, при Андріївському монастирі.
Про поширення освіти в Київській Русі свідчать новгородські берестяні грамоти та київські графіті. Тільки в Софійському соборі знайдено близько 300 написів і малюнків, що розповідають про події минулого.
6. Перший збірник законів «Руська правда»
На добу Ярослава Мудрого припадає створення рукописного зведення законів Київської Русі – «Руської правди». За часів Ярославичів цей збірник, змінений та доповнений, отримав назву «Правда Ярославичів». Серед істориків немає єдиної думки щодо місця виникнення цього документа. Одні називають Новгород, інші – Київ.
Початковий текст «Руської правди» не зберігся. Відомо три редакції цього документа: «Коротка правда», яка врегульовувала відносини між людьми за часів Ярослава Мудрого та його синів; «Розширена правда», яку пов'язують з діяльністю князя Володимира Мономаха та його сина Мстислава; та «Скорочена правда», яку відносять до другої половини ХІІ ст.
«Руська правда» за допомогою викладених у ній норм виконувала в руському суспільстві такі функції:
Урегульовувала тогочасні відносини;
Змінювала князівську владу;
Розв’язувала питання власності;
Установлювала відповідальність за злочин.
З появою такого документа дедалі більшу роль стало відігравати судочинство; замість покарання у вигляді якоїсь фізичної дії встановлювали штрафи; поступово зникла кровна помста, що існувала за язичництва; порушено питання про скасування смертної кари.
Звичайно, «Руська правда» охороняла передусім життя й приватну власність феодалів. Основною мірою покарання був штраф, за вбивство холопа чи селянина треба було заплатити 5 гривень, а за вбивство представника феодальної знаті штраф сягав 80 гривень; за крадіжку майна простолюдина й представника феодальної знаті – штрафи сумою відповідно 3 і 12 гривень.
Найбільшими злочинами «Руська правда» визначала замах на життя князя, його сім'ї та найближчого оточення, а також спробу замаху чи державну зраду. І хоч, згідно з давнім правом Київської Русі, смертної кари не існувало, усіх, хто підпадав під ці види злочину («образи»), піддавали тортурам і засуджували на смерть. Так, організатори повстання проти князя Ізяслава 1068 року в Києві (70 осіб), згідно з літописами, були страчені.
Об’єктами охорони за руським правом були життя, тілесна й особиста недоторканість, приватна власність.
Спеціальних судових органів у Київській Русі не було, відтак верховним суддею був князь, а на місцях судочинство здійснювали представники княжої адміністрації. Певні види злочинів належали до компетенції церковних судів. Передусім це були злочини проти християнської віри та моралі. Такий суд визнавав покаяння винних, але до найнебезпечніших злочинів засновувалося каліцтво (осліплення, відрізання носа, вуха та ін.). Церква також урегульовувала сімейно-шлюбні відносини.
У майбутньому «Руська правда» справила великий вплив на розвиток права України, Білорусі, Росії та Литви.
Після смерті Ярослава Мудрого (1054) розпочинається виділення окремих земель, що було цілком закономірним явищем у розвитку тогочасної держави і в основі своїй мало економічні чинники. Спершу верховним землевласником залишався великий князь київський. Він роздавав землі своїм сподвижником – васалам. Непокірний васал міг негайно втратити свій наділ і тому не був зацікавлений у дбайливому господарюванні. Поступове утвердження приватної власності на землю сприяло зростанню продуктивності праці, робило власника цілковитим господарем і його залежність від великого князя була незначною. Почалися численні усобиці за владу і землю.
Ярослав Мудрий перед смертю заповів кожному з м’яти синів окремий уділ. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав. Молодші Ярославичі Ігор і В'ячеслав одержали відповідно Волинь і Смоленщину. Внукові Ростиславу було виділено Галицьку землю. В заповіті Ярослав закликав синів до любові і злагоди, а роль глави держави поклав на старшого Ізяслава.
Одним із найбільших заслуг Ярослава вважається запровадження на Русі першого збірника законів – "Руської правди".
Завдяки підтримці Ярослава зростала церква, стрімко розвивалася культура. Він заснував Києво-Печерську Лавру, збудував багато церков, серед яких був і Софійський собор, зведений у Києві на честь перемоги над печенігами.
Ярослав Мудрий зміцнив стосунки Русі з європейськими державами, правителі яких вважав за честь мати шлюбні зв’язки з київською династією. Дружина Ярослава була шведською принцесою, троє йог синів одружилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшли заміж за французького, угорського і норвезького королів. Недивно, що історики називають Ярослава тестем Європи.
Правління Ярослава Мудрого було апогеєм могутності Русі. Завдяки Ярославові кордони давньоруської держави простяглися від Балтійського до Чорного морів та від річки Оки до Карпатських гір. Ярославові вдалося довершити велике діло, почате його батьком, Володимиром Великим: на сході Європи сформувалася велика слов’янська держава з могутньою армією, високим рівнем культури, широкими економічними та політичними зв’язками із світом. Ярослав більше за все полишив по собі пам’ять в історії як князь-будівничий Русі. Поховали Ярослава Мудрого у Софіївському соборі в Києві
Використана література
1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.
2. Світлична В.В. Історія України. – К., 2002.
3. Барон В. Історія України. – Львів, 1998.
4. Субтельний О. Історія України. – К., 1993.
5. Крупчан С. Новий довідник історія України. – К., 2005.
6. Михайленко П.П. Вожді-правителі України. – Житомир, 2001.
7. Котляр М.Ф. Історія України в особах давньоруська держава. – К., 1996.
Размещено на Allbest.ru