Характеристика видів реструктуризації підприємства.
Реструктуризація — це процес ліквідації протиріч, які виникають між споживачами та виробниками.
Сутність реструктуризації виробництва полягає у здійсненні правових, організаційно-економічних, технічних, соціально-екологічних заходів, спрямованих на перебудову організаційної та управлінської структури підприємства, зміну форм його власності, кінцевим результатом чого має бути різке підвищення продуктивності. Реструктуризація виробництва виступає у двох формах: оперативній та стратегічній.
Оперативна реструктуризації відбувається, як правило, протягом 3—4 місяців і спрямована передусім на підвищення продуктивності за рахунок зниження поточних витрат і збільшення обсягу продажів.
Стратегічна реструктуризація підприємства спрямована на забезпечення його довгострокової конкуренції за рахунок насамперед систематичного підвищення продуктивності.
Реструктуризація підприємства може бути: управлінською, технічною, економічною, фінансовою, екологічною, організаційно-правовою.
Управлінська реструктуризація передбачає підготовку і перепідготовку кадрів, застосування інших заходів, спрямованих на поліпшення структури управління підприємством.
Технічна реструктуризація спрямована на забезпечення високого техніко-технологічного рівня виробництва, що дає змогу організації виготовляти висококонкурентну продукцію.
Економічна реструктуризація забезпечує, як правило, високий рівень продуктивності, рентабельності продукції та виробництва, що дозволяє підприємству успішно функціонувати й розвиватися в конкурентному середовищі.
Фінансова реструктуризація спрямована на оптимізацію структури балансу організації, всіх його фінансових показ-ників.
Екологічна реструктуризація підприємства має на меті підвищення рівня екологічності продукції та виробничих про-цесів.
Організаційно-правова реструктуризація пов’язана зі зміною власника державних підприємств, системи їх управління тощо.
Залежно від фінансово-економічного стану підприємства здійснюють часткову (обмежену) реструктуризацію виробництва та всебічну (комплексну). Часткова реструктуризація здійснюється за окремими її видами. Комплексна реструктуризація охоплює, як правило, всі її види (більшість із них) і триває протягом трьох років.
Сутність макрорівневневих чинників продуктивності.
Макрорівневі чинників продуктивності — це ті, які реалізуються на макрорівні через систему виконавчої та законодавчої влади. Оскільки макрорівневі чинники продуктивності перебувають за межами підприємств і не контролюються їхніми менеджерами, то вони називаються ще й зовнішніми чинниками.
Виходячи із теоретичних розробок зарубіжних та вітчизняних економістів, а також враховуючи потреби практики й часу, класифікацію макрорівневих (зовнішніх) чинників продуктивності схематично можна подати так, як на рис. 4.1:
Макрорівневі (зовнішні) чинники продуктивності впливають на її динаміку як позитивно, так і негативно. Ось чому макрорівневими чинниками необхідно управляти таким чином, щоб безперервно забезпечувати максимальні темпи зростання продуктивності за їх рахунок.
Вихідним, фундаментальним чинником зростання продуктивності є життєвий простір країни, який характеризується як кількісними, так і якісними параметрами. Він включає в себе населення країни, її територію, екологію, землю, кліматичні умови, природні багатства та природні ресурси.