16. Сутність інформаційних і виробничих технологій.

Технології. У сучасних умовах усі існуючі технології поділяються на дві групи: інформаційні та виробничі. На наш погляд, з усіх існуючих визначень суті інформаційної технології найточнішим є таке: «Інформаційна технологія — це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передавання, оброблення, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно-управлінських системах з використанням обраного комплексу технічних засобів» [7].

Розвиток електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) сприяв появі комп’ютерної інформаційної технології, яка ще називається новою інформаційною технологією (НІТ).

У сучасній літературі визначення НІТ та її характеристика визначається так: «Нова інформаційна технологія базується на розподіленій комп’ютерній техніці, програмному забезпеченні, розвинених комунікаціях» [7].

Принципи застосування НІТ — інтегрованість, гнучкість та інформативність.

Новій інформаційній технології притаманні такі особливості:

• користувач працює в режимі маніпулювання (непрограмування) даними. Він не запам’ятовує інформацію, а бачить її на засобах виводу (екран, принтер) та діє засобами введення (клавіатура, миша, сканер);

• процес обробки документа є безпаперовим. Це означає, що на папері фіксується тільки кінцевий варіант цієї обробки, а проміжні дані, що містяться на машинних носіях, доводяться до споживача інформації через екран дисплея персонального комп’ютера (ПК);

• розв’язування задач відбувається в інтерактивному (діалоговому) режимі, що розширює можливості користувача;

• на основі кількох ПК, інтегрованих між собою єдиною мережею комунікацій, створюється можливість колективної обробки документа;

• у процесі розв’язання задач можлива перебудова форм і способів подання інформації.

Нова інформаційна технологія може впроваджуватись у вироб­ничу практику двома способами. Перший спосіб передбачає пристосування НІТ до існуючої організаційної структури, а другий потребує необхідних змін у такій структурі. Практика свідчить, що за останнього способу впровадження НІТ у практику її віддача є більш високою порівняно з першим варіантом.

Продуктивність організаційної системи в цьому випадку значно зростає, оскільки досягається зменшення обсягів циркулюючої в системних каналах інформації, що сприяє оптимізації управлінських рішень під час розв’язання значного обсягу задач.

Характерною ознакою НІТ є персоналізація засобів обчислювальної техніки, створення локальних мереж ЕОМ, організація автоматизованих робочих місць спеціалістів. Комп’ютерна графіка, мультимедіа, гіпертексти, гіпертекстові технології та системи — це арсенал засобів НІТ.

Комп’ютерна (машинна) графіка — це процес підготовки, введення, перетворення, зберігання й відображення графічної інформації за допомогою ЕОМ та графічних пристроїв.

Мультимедіа — це інтерактивні комп’ютерні системи, що забезпечують роботу з багатьма інформаційними середовищами: нерухомим зображенням та рухомим відео, анімованою комп’­ютерною графікою, текстом та звуком.

Гіпертекст являє собою систему інформаційних об’єктів (статей), в якій задані та автоматично підтримуються асоціативні та смислові зв’язки між виділеними об’єктами (елементами, поняттями, термінами або розділами).

Гіпертекстова технологія — це підтримка, нарощування та перегляд на комп’ютерній основі гіпертексту, організованого у вигляді сітки.

Гіпертекстова система — це програмна система високого рів­ня, за допомогою якої користувач в інтерактивному режимі може досліджувати знання нелінійним способом [7].

Виробничі технології — це способи, методи виготовлення та реалізації товарів і послуг, які необхідні споживачам. Основою функціонування виробничих технологій є комплекс технологічної документації загального та спеціального призначення. Технологічна документація передбачає розроблення комплексу різноманітних технологій, порядок їх застосування в процесі виготов­лення виробів.

Виробничі технології включають у себе:

• видобування необхідних виробнику матеріалів із вихідної сировини (видобуток мідної, залізної руди);

• перероблення видобутих матеріалів у напівфабрикати й заготовки (сталевий та мідний прокат різних профілів);

• оброблення напівфабрикатів та заготовок шляхом стругання, фрезерування, шліфування, розточування, термічної обробки, гальванізації, результатом чого є виготовлення необхідних деталей, придатних для складання готових виробів;

• складання готових виробів, яке можне здійснюватись як на конвеєрному, так і на безконвеєрному виробництві;

• контроль за здійсненням виробничих технологій. Такий кон­троль, як правило, здійснюється відділами технічного контролю (ВТК) на відповідність якісних параметрів виробу, досягнутих у результаті виконання певної технологічної операції нормативним, які зазначені в технологічній документації;

• складування готової продукції в пристосованих для цього приміщеннях;

• транспортування готової продукції на внутрішній та зовніш­ні ринки;

• реалізація продукції споживачам.