21. Обов’язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів

    1. Посадові особи контролюючих органів зобов’язані:

       1. дотримувати Конституції та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

       2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій та повною мірою використовувати надані їм права;

       3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції;

       4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

       5. коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відношень, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

       6. не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається при реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

       7. надавати органам державної влади та місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

    2. Невиконання або неналежне виконання посадовими особами контролюючих органів своїх обов’язків тягне відповідальність згідно із законом.

    3. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

    4. Інші обов’язки і відповідальність посадових осіб митної служби визначаються Митним кодексом України та законами з питань митної справи.

22. Об’єкт оподаткування

    1. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

23. База оподаткування

    1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюється цим Кодексом для кожного податку окремо.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об’єкт оподаткування може утворювати декілька баз оподаткування для різних податків.

4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

24. Одиниця виміру бази оподаткування

    1. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

    2. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.

    3. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

25. Ставка податку

    1. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

26. Базова (основна) ставка податку

    1. Базовою (основною) ставкою визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу.

    2. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

27. Гранична ставка податку

    1. Граничною ставкою визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

28. Абсолютна та відносна ставки податку

    1. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

    2. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.