1.2. Класифікація доходів, витрат і прибутку у фінансовому управлінні торговельних організацій і підприємств

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду та витрати, понесені для отримання цих доходів.

Дохід - один із найважливіших економічних показників роботи підприємств торгівлі, кінцевим результатом якої виступає реалізований товар.

Згідно П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання, власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

В нормативних актах визнання доходу пов'язане із принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в фінансовій звітності тих періодів, до яких вони відносяться. Принцип нарахування застосовується одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються на підставі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами. Для визнання доходу повинно відбутись не лише надходження активу або зменшення зобов'язання, але і фінансовий наслідок цих подій, в якості якого виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників).

Управління доходами торговельного підприємства здійснюється на основі їх класифікації. У фінансовій звітності вони класифікуються за видами діяльності (рис. 1.2). Це забезпечує основу для подальшого аналізу діяльності підприємств торгівлі і контролю за нею для прийняття управлінських рішень.

17

Рис. 1.2. Класифікація доходів торговельних підприємств за видами діяльності.

Джерелом формування чистого доходу торговельного підприємств; виступає виторг від реалізації товарів. Величина виторгу залежить від обсягі діяльності, впровадження науково-технічних розробок, ефективне маркетингової стратегії. В сучасних умовах розвитку підприємниць» діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в₄жиг зазначених факторів.

Своєчасне надходження виторгу - важливий момент у господарем діяльності підприємств торгівлі. Від обсягу і своєчасного надходжен виторгу залежать стійкість їх фінансового стану, стан його оборотних

18

активів, розмір прибутку, своєчасність розрахунків з бюджетом і позабю­джетними фондами, працівниками, постачальниками, і навпаки, несвоєчасне і в незначних обсягах надходження виторгу призводить до затримки всіх видів розрахунків, штрафів і до втрати прибутку підприємства [стасюк,с. 53].

Показник виторгу від реалізації продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, в свою чергу, сприяє розвитку підприємницької діяльності.

По-перше, виторг від реалізації товарів є для підприємства основним регулярним джерелом надходження коштів. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства завершується реалізацією товарів і надходженням виторгу, що означає відшкодування витрачених грошових коштів і створення необхідних умов для наступної стадії кругообігу.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», чистий дохід розраховується як різниця між доходом (виручкою) від реалізації товарів, робіт, послуг та сумою непрямих податків (ПДВ, акцизний збір) та інших вирахувань з доходу . Інші вирахування з доходу включають вартість наданих покупцям знижок, суми повернень товарів.

Важливим елементом доходів торговельного підприємства є інші операційні доходи, які відображають суми від операційної діяльност підприємств, крім доходу (виручки) від реалізації товарів, а саме:

• дохід від операційної оренди майна;

• дохід від операційних курсових різниць;

• доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансова інвестицій);

• суми отриманих штрафів, пені, неустойок за порушен господарських договорів;

• доходи від списання кредиторської заборгованості, що якої минув термін позовної давності;

• суми отриманих грантів та субсидій;

19

- відшкодування раніше списаних активів (відшкодування боргів, списаних як безнадійні).

Дохід від участі в капіталі включає дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

До інших фінансових доходів належать:

• дохід від інвестицій в інші підприємства (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

• дивіденди отримані;

• відсотки отримані.

До інших доходів включають:

• доходи від реалізації фінансових інвестицій;

• дохід від реалізації необоротних активів і майнових комплексів;

• дохід від неопераційних курсових різниць;

• інші доходи, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Доходи від надзвичайних подій включають відшкодування збитків від надзвичайних подій та інші надзвичайні доходи.

У той же час не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

• сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

• сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

• сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

• сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

• сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

• надходження, що належать іншим особам;

20

- надходження від первинного розміщення цінних паперів.

В економічній теорії під витратами розуміють виражені у грошовій формі витрати різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і розподілу продукції, товарів .

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати на просте відтворення ресурсів, що використовуються), а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Згідно П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" витрати — це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками) .

В Методичних рекомендаціях з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджено наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. №145 зазначено, що поточні витрати підприємства в торгівлі - це грошове відбиття живої та уречевленої праці на здійснення поточної торгівельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів .

Трактування витрат в податковому обліку регламентує Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, згідно якого валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або

21

групи: витрати на придбання товарів, витрати на управління підприємством та витрати на продаж і реалізацію товарів.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат підприємств торгівлі

Ознака	Види прибутку підприємства
За видами діяльності	витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати.
За економічними елементами	матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.
За мірою реагування на зміну обсягів діяльності	умовно-постійні витрати; змінні витрати.
За періодами	витрати поточного періоду; витрати майбутніх періодів.
За центрами відповідальності чи місцем виникнення	витрати відділу; витрати структурного підрозділу підприємства.
За мірою однорідності	прості (одноелементні); комплексні.
За можливістю контролю	контрольовані витрати; неконтрольовані витрати.
За принципами організації (управління)	заплановані витрати; позапланові витрати.

У торгівлі витрати операційної діяльності групують таким чином:

• витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів (продукції);

• адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства);

• витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються

22

збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо);

- інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції, відрахування на забезпечення таких операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції).

Витрати операційної діяльності за їхнім економічним змістом групують за економічними елементами й статтями витрат. Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому вираженні за їхніми видами (це групування дає змогу відповісти на запитання, що витрачено за конкретний звітний період).

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До фінансових витрат належать відсотки та інші витрати, пов'язані з залученням позикового капіталу. До інших витрат включають:

• втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;

• собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів;

• інші втрати та витрати, не пов'язані з операційнок

діяльністю.

За мірою реагування на зміну обсягів діяльності витрати поділяють на умовно-постійні та змінні.

До умовно-постійних відносять такі витрати, розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообороту. До постійних належать витрати

23

пов язані із управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб.

Змінні витрати охоплюють ті види витрат, величина яких змінюється зі зміною обсягів товарообороту. До змінних витрат належать витрати підприємств торгівлі на придбання товарів, технологічне паливо та енергію, на оплату праці «торговельно-операційного персоналу й відповідні суми відрахувань на соціальні заходи, інші витрати.

За періодами витрати торговельної діяльності поділяють на витрати поточного періоду й витрати майбутніх періодів.

Витрати поточного періоду — це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати, що належать до того періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати майбутніх періодів — це витрати, що мали місце впродовж поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. Віднесення витрат майбутніх періодів до витрат певного періоду здійснюють в повному обсязі або на підставі розподілу їх між кількома звітними періодами.

За мірою однорідності витрати поділяють на прості (одноелементні) та комплексні. Прості витрати мають однорідний зміст, тобто складаються з одного елементу витрат, наприклад заробітна плата або амортизаційні відрахування. До складу комплексних витрат включають елементи з різною економічною природою, наприклад витрати на зберігання, підсортування товарів.

Фінансовим результатом діяльності торговельних організацій та підприємств є прибуток (або збиток), який розраховується як різниця між доходами та витратами (рис. 1.3).

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на його виробництво та реалізацію. Такий показник, безумовно, характеризує якість господарювання підприємства, та є джерелом нарахування податків та дивідендів власникам підприємства.

24

Рис. 1.3. Визначення фінансового результату підприємства за звітний період.

Прибуток - це позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Це перевищення сукупних доходів над сукупними витратами [біла, с.89].

Прибуток - це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [Поддєр, с, 90].

Змістовним є визначення прибутку І. О. Бланка, який стверджує, що прибуток - це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами та сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [Упр приб бланк, сі 0-11].

В умовах ринкової економіки прибуток є:

25

• головною метою підприємницької діяльності;

• базою економічного розвитку держави;

• критерієм ефективності фінансово—господарської діяльності;

• основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів, які забезпечують розвиток підприємства;

• головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства;

• важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства;

• основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.

Прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

В цілому, формування прибутку підприємства характеризується багатосторонніми аспектами. Він як найважливіша категорія ринкових відносин виконує наступні функції:

• оцінювальну;

• розподільчу;

• стимулюючу.

У той же час не виключена можливість наділення прибутку й іншими функціями.

Оцінювальна функція прибутку виявляється в тому, що прибуток використовується як важливий критерій економічної ефективності господарської діяльності торговельного підприємства. Це основний узагаль­нюючий показник фінансових результатів діяльності, який характеризує величину, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Для ефективного функціонування підприємства прибуток повинен бути достатнім для самоокупності і самофінансування господарської діяльності' Використання прибутку в цій функції є діючим засобом контролю за раціональним використанням наявних матеріальних і трудових ресурсів.

Прибуток підприємства як складова національного доходу є об'єктом розподілу. Розрізняють два етапи розподілу прибутку, отриманого

26

підприємством: перший - розподіл отриманого прибутку між державою і підприємством; другий - розподіл залишкового прибутку (прибутку за ви­рахуванням платежів до бюджету) між підприємством і власником (власниками) підприємства.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств і складова національного доходу відіграє важливу роль в економічному і соціальному розвитку країни. Підприємства торгівлі створюються для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення торговельної діяльності з метою отримання прибутку. Як складова національного доходу отриманий підприємством прибуток є важливим джерелом:

• наповнення дохідної частини бюджетів усіх рівнів;

• поповнення фінансових ресурсів підприємства;

• отримання дивідендів власниками капіталу, авансованого у господарську діяльність підприємства;

• матеріального заохочення працівників підприємства.

Перш за все в отриманні максимального прибутку зацікавлені самі підприємства. Підвищений інтерес до прибутку підприємств у комерційних банків, різноманітних фінансових інститутів, акціонерів та інших держателів цінних паперів. Зі зростанням прибутку оживлюється фінансовий ринок і збільшується його роль у перерозподілі капіталів, в підвищенні ефективності їхнього використання. Зацікавлена в прибутку і держава, так як він значною мірою вилучається до бюджету для фінансування загальнодержавних витрат. Все це засвідчує велике суспільне значення прибутку, яке визначає його велику роль у розвиткові ринкової економіки як на мікро-, так і на макрорівні.

Наведені характеристики та функції визначають важливе місце і роль прибутку в фінансовому управлінні торговельним підприємством, досягненні його цілей та у розвитку ринкової економіки.

27

В економічній літературі застосовується наступна класифікація видів прибутку підприємства в залежності від певної класифікаційної ознаки (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація прибутку підприємств торгівлі

Ознака	Види прибутку підприємства
За метою визначення	Бухгалтерський прибуток Економічний прибуток
За видом діяльності	Прибуток від звичайної діяльності - прибуток від операційної діяльності - прибуток від фінансової діяльності - прибуток від інвестиційної діяльності Прибуток від надзвичайної діяльності
За порядком визначення	Валовий прибуток Операційний прибуток Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування Чистий прибуток Нерозподілений прибуток
За впливом інфляційних процесів	Номінальний прибуток Реальний прибуток
За характером оподаткування	Оподатковуваний прибуток Прибуток, який не підлягає оподаткуванню
За періодом формування	Прибуток попереднього періоду Прибуток звітного періоду Запланований прибуток
За характером використання	Нерозподілений прибуток Спожитий прибуток

Відповідно до методики визначення прибутку, в фінансовій звітності розрізняють такі його види:

1. Валовий прибуток.

2. Операційний прибуток.

3. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування.

4. Чистий прибуток.

5. Нерозподілений прибуток.

28

Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації товарів і собівартістю реалізованих товарів:

ВП = ЧД-СВ, (1.1)

де ЧД - чистий дохід від реалізації товарів; СВ - собівартість реалізованих товарів.

Операційний' прибуток - це валовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат:

ОП = ВП + ОД-ОВ, (1.2)

де ВП - валовий прибуток;

ОД - інші операційні доходи; ОВ - операційні витрати.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (П) - це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат:

П = ОП + ДК + ІФД + ІД - ФВ-ВК - ІВ, (1.3)

де ОП - операційний прибуток;

ДК - дохід від участі в капіталі;

ІФД - інші фінансові доходи;

ІД - інші доходи;

ВК - втрати від участі в капіталі; ФВ - фінансові витрати;

ІВ - інші витрати.

Саме цей скоригований прибуток є прибутком до оподаткування. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

В особливих випадках прибуток від звичайної діяльності після оподаткування коригується на суму оподатковуваного надзвичайного прибутку, який може мати місце внаслідок надзвичайної події (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо).

29

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається після сплати податку на прибуток. Чистий прибуток підприємства використовується в таких цілях: виплата дивідендів чи реінвестування.

Нерозподілений прибуток - прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після виплати дивідендів.