КУРСОВА РОБОТА

КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ

Метелиці Ростислава Ігоровича

2012

Міністерство аграрної політики україни всп агротехнічний коледж унус

“Фінансове регулювання підприємницької діяльності”

Пояснювальна записка до курсової роботи

КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ

Керівник ____________ Булах І.І.

“___”__________2012 р.

Виконав студент________ Метелиця Р.І.

“___”__________2012 р.

2012

Міністерство аграрної політики україни агротехнічний коледж удау

„затверджую”

Заступник директор

з навчальної роботи ________Кужель В.В.

„_____” ________2012 р.

Завдання на курсову роботу

з дисципліни „Фінанси ”

Студента групи Ф212 ВСП Агротехнічного коледжу Уманського НУС

Метелиці Ростислава Ігоровича

(прізвище, ім¢я, по-батькові)

Тема роботи:

“ Фінансове регулювання підприємницької діяльності”

При виконанні курсової роботи повинні бути представлені:

Вступ

1. Підприємництво – головний двигун ринкових відносин в Україні.

1.1. Основні засади підприємницької діяльності.

1.2. Державне регулювання підприємницької діяльності.

2. Фінансове регулювання, як важлива складова механізму держави.

2.1. Теоретичні аспекти фінансового механізму в системі державного регулювання.

2.2. Методи фінансового регулювання.

2.3. Інструменти фінансового регулювання підприємництва.

2.4. Фінансово-економічні важелі державного впливу на розвиток підприємництва.

3. Проблеми та пріоритетні напрямки удосконалення фінансового регулювання підприємництва.

3.1. Актуальні проблеми підприємницької діяльності в Україні.

3.2. Шляхи удосконалення фінансового регулювання підприємницької діяльності.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Дата видачі “___”___________2012 р.

Викладач (Булах І.І)

ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………………… РОЗДІЛ 1. Підприємництво – головний двигун ринкових відносин в Україні…… 1.1. Основні засади підприємницької діяльності…………………………………….. 1.2. Державне регулювання підприємницької діяльності…………………………… РОЗДІЛ 2. Фінансове регулювання, як важлива складова механізму держави…… 2.1. Теоретичні аспекти фінансового механізму в системі державного регулювання……………………………………………………………………………… 2.2. Методи фінансового регулювання……………………………………………… 2.3. Інструменти фінансового регулювання підприємництва…………………….. 2.4. Фінансово-економічні важелі державного впливу на розвиток підприємництва…………………………………………………………………………. РОЗДІЛ 3. Проблеми та пріоритетні напрямки удосконалення фінансового регулювання підприємництва……………………………………………..…………… 3.1. Актуальні проблеми підприємницької діяльності в Україні…………………... 3.2. Шляхи удосконалення фінансового регулювання підприємницької діяльності………………………………………………………………..……………….. Висновки………………………………………………………….………………… Список використаної літератури………………………………………………….. Додатки…………………………………………………………………………
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ
Зм.	Лист	№ докум.	Підп.	Дата
Розробив		Метелиця Р.І.				Літ.			Аркуш	Аркушів
Перевірив		Булах І.І.
						ВСП АТК УНУС
Н.контр
Затвердж.

ВСТУП Серед багатьох чинників соціально-економічного прогресу у більшості країн світу, в тому числі в Україні, важливу роль у сучасних умовах відіграють підприємництво та суб'єкти, що його здійснюють. - підприємці. З'ясуванню сутності підприємництва, основних рис підприємця світова економічна наука приділяє увагу протягом майже трьох століть. Проте поняття "підприємництво" (як і всі інші економічні категорії) постійно поповнюється елементами нового змісту, що зумовлює необхідність його системного вивчення. В Україні роль підприємництва є винятково актуальною. Розвиток мережі підприємницьких структур і передусім малих і середніх підприємств сприяє вирішенню гострих для економіки України проблем переходу до ринку. Однак становлення підприємницького сектору натрапляє на серйозні труднощі, пов'язані з формуванням сприятливого макроекономічного середовища. Мета роботи полягає в тому, щоб провести дослідження процесів становлення та розвитку державного фінансового контролю підприємницької діяльності в Україні і з урахуванням досягнень світової та української економічної науки, досвіду зарубіжної та національної практики обґрунтувати напрями і практичні рекомендації щодо підвищення його ефективності. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання: – визначити сутність державного фінансового контролю підприємницької діяльності; – визначити місце і значення державного фінансового контролю підприємницької діяльності в системі державного регулювання економіки на макро- і мікрорівні; – визначити систему суб’єктів державного фінансового контролю підприємницької діяльності в Україні; – виявити проблеми функціонування діючої системи державного фінансового контролю підприємницької діяльності в Україні. Об’єктом дослідження є система державного фінансового контролю підприємницької діяльності в Україні. Предметом дослідження є механізм реалізації державного фінансового контролю підприємницької діяльності в Україні. Проблемами державного фінансового контролю господарської діяльності займалися такі відомі фахівці, як Ю.М.Бажал, І.А.Бєлобжецький, М.Т.Білуха, С.І.Бобир, В.В.Бурцев, Ф.Ф.Бутинець, Б.І.Валуєв, Е.О.Вознесенський, Л.І.Вороніна, Ю.А.Данилевський, Н.І.Дорош, В.П.Дяченко, З.В.Гуцайлюк, Є.В.Калюга, Л.М.Крамаровський, Є.В.Коломін, М.В.Кужельний, В.Г.Мельничук, В.М.Мітрофанов, В.М.Родіонова, В.С.Рудницький, В.К.Савчук, В.В.Сопко, Б.Ф.Усач, В.М.Федосов, В.О.Шевчук, С.О.Шохін та інші вітчизняні і зарубіжні вчені-економісти. Водночас у вітчизняній науковій літературі та у виданнях країн ближнього зарубіжжя практично немає теоретичних розробок, пов’язаних з організацією державного фінансового контролю підприємницької діяльності: не визначено
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк. 5
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

його сутність, об’єкти і суб’єкти; не розроблено питання функціонування його органів, форм і методів їх роботи. Спостерігається дублювання державного фінансового контролю в одних сегментах економіки при відсутності або недостатності його в інших, зниження ефективності функціонування органів державного фінансового контролю в цілому. На практиці в Україні має місце певна недооцінка ролі такого контролю. Внаслідок цього в економіці держави як на макро-, так і на мікрорівні протягом останнього десятиліття ХХ ст. нагромадилося чимало питань, на які не дано відповіді: не вдалося знайти збалансованої моделі сталого економічного розвитку, не відпрацьовано механізми взаємодії ринку та держави, не розв’язано проблеми платіжної кризи, більшість суб’єктів підприємницької діяльності функціонує неефективно, їх фінансово-економічний стан є нестабільним, що негативно впливає на всю соціально-економічну ситуацію в країні. Держава своєчасно не реагує на негативні явища в економічній сфері, що створює політичне напруження в суспільстві. Ці проблеми соціально-економічного розвитку країни пов’язані не тільки з недооцінкою ролі і значення державного фінансового контролю підприємницької діяльності, а й з тим, що система такого контролю в Україні знаходиться на стадії становлення. В практичній діяльності органів державного фінансового контролю зберігаються старі підходи, які були властиві органам державного фінансового контролю командно-адміністративної системи. Процес переходу від системи державного фінансового контролю господарської діяльності до системи державного фінансового контролю підприємницької діяльності в Україні значно затягнувся. Неузгодженим залишається правове поле. Немає єдиних концептуальних засад щодо організації його системи. Загальмувалося проведення адміністративної реформи, яка покликана сприяти становленню нової системи державного управління, зокрема державного фінансового контролю та дерегуляції підприємницької діяльності.
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк.6
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

РОЗДІЛ 1. ПІДПРИЄМНИЦТВО – ГОЛОВНИЙ ДВИГУН РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ 1.1. Основні засади підприємницької діяльності Ринкові умови господарювання передбачають існування підприємництва в його безперервному відтворенні та розвитку. Підприємництво (Еnterprise) – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності. Створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю [9 с. 22]. Підприємництво має за мету, з одного боку, отримання прибутку для господарюючого суб’єкта, а з іншого – формування доходів власників, найманих осіб і держави за рахунок ефективного використання виробничих ресурсів. Ініціативне, самостійне і творче поєднання виробничих ресурсів у новому товарі складає зміст підприємницької діяльності. Підприємництву притаманна господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у випадку, коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою [10 с. 120]. Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: - вільний вибір видів діяльності; - залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; - самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства; - вільне наймання працівників; - залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; - вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; - самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава: - на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежитлові приміщення, законсервовані й недобудовані об’єкти та споруди, невикористане устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк. 7
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

- сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів; - здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям; - стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технологій, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг; - надає підприємцям цільові кредити; - надає підприємцям інші види допомоги. Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності [16 с. 105]. Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи: - податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах; - податкові пільги; - ціни і правила ціноутворення; - цільові дотації; - валютний курс; - розміри економічних санкцій; - науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми; - договори на виконання робіт і поставок для державних потреб. Кожний з підприємців самостійно приймає рішення відносно того: що виробляти, для кого виробляти і як виробляти. При цьому вони керуються власними інтересами – можливістю отримання достатніх, з їх точки зору, доходів. Слід зазначити, що підприємництво сучасного типу, зберігаючи найсуттєвіші ознаки його класичних форм, характеризується такими загальними особливостями: – розвитком корпоративного бізнесу поряд із традиційними підприємствами індивідуального та партнерського типу, що веде до "розпорошення" власності через акціонування та розподіл відповідальності; – розширенням кредитно-фінансової сфери, що виявляється в широкому спектрі форм фінансового підприємництва, яке відіграє важливу роль у рамках ринкової інфраструктури; – зростанням значення орендних відносин, зокрема лізингу як сфери застосування підприємницького таланту; – зростанням ролі інформаційних ресурсів на сучасному етапі НТП, а відтак особливим місцем інноваційного підприємництва серед інших видів підприємницької діяльності; – виникненням та розвитком у межах великих корпорацій внутрішнього підприємництва як особливої його форми за умов інноваційного типу відтворення; – формуванням ризикового (венчурного) підприємництва та розвитком франчайзингових договірних відносин між дрібними та великими підприємствами;
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк. 8
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

Сучасна ринкова економіка ґрунтується на підприємництві в найрізноманітніших його модифікаціях, аналіз яких видається досить складною проблемою. Зведену класифікацію сучасних видів та форм підприємництва, що відповідають чинному законодавству України, запропоновано на рис. 1.1 Рис. 1.1 Класифікація форм підприємництва в Україні [17 с. 209] Сутність підприємництва акумулюється у впливі ініціативної, новаторської, самостійної діяльності. Підприємець – це суб'єкт, який поєднує в собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. Разом із тим, слід зазначити, що підприємництво – це не будь-яка господарська діяльність, це особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується такими відчутними ознаками. По-перше, це самостійна діяльність, діяльність "за свій рахунок". Основою підприємницької діяльності є власність підприємця. По-друге, це ініціативна, творча діяльність. В основі здійснення підприємництва лежить власна ініціатива, творчо-пошуковий, інноваційний підхід. По-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяльність має бути постійною, пов'язаною з відтворювальним процесом і обов'язково офіційно зареєстрованою. По-четверте, це діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову) відповідальність. По-п'яте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного доходу. Отже, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність господарюючих суб'єктів з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу.
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк. 9
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

1.2. Державне регулювання підприємницької діяльності Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України [4 с. 98]. Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави. Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема забезпечення:системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку підприємництва;цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації;рівноправного доступу суб'єктів підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів. Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову та фінансово-кредитну політику (включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій); державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємців. Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однією з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності. [2, с. 33-34]. Державне регулювання підприємницької діяльності поділяється на пряме та непряме. Під прямим регулюванням розуміється безпосередній вплив держави на суб'єктів господарювання шляхом дачі розпоряджень, встановлення квот, тарифів, які і необхідними для виконання. Під непрямим регулюванням варто розуміти вплив на об'єкт керування через створення певної ситуації, у результаті чого буде досягнуте таке положення керованого, котре необхідно для держави. Як непряме регулювання можна навести приклад надання дотацій якому-небудь підприємству або галузі. Основні засоби, які використовує держава для регулювання підприємницької діяльності, є: державна реєстрація; ліцензування, патентування, квотування; сертифікація та стандартизація ; регулювання цін і тарифів; податкове регулювання (надання податкових пільг); надання дотацій, компенсацій; застосування нормативів
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк. 10
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

та лімітів; матеріально-технічна підтримка підприємців:інформаційне, кадрове та науково - методичне забезпечення підприємців [2, с. 36-39]. Базою нормативно-правового забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основним з яких Господарський Кодекс України. Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу - формування підприємницької політики, а передовсім - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення його. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки його і готує пропозиції щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо. В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву [1, с. 89-94]. Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т.п. У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня. Головним нормативно-правовим актом, який регулює фінансово-господарську діяльність є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV. Даний Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк. 11
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Фінанси суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. Страхуванням у сфері господарювання є діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання. Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності). Необхідним є прямий державний Контроль над монопольними ці­нами. Тут допускається навіть державне регулювання цін. Проте можна встановити для підприємств-монополістів граничні рівні рентабельності. Механізм державного регулювання в Україні закріплений у Законі „ Про обмеження монополізму та
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк.12
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" [23 с. 2-3]. Перехід до ринку потребує формування відкритої для зовнішнього світу господарської системи. Для досягнення цієї мети необхідні кардинальні зміни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на інтегрування в світове господарство та розвиток взаємовигідного співробітництва. Монополія держави на зовнішньоекономічну діяльність ліквідована Нині усі господарюючі суб'єкти можуть бути учасниками зовнішньоекономічної діяльності, якщо це передбачається їх статутом та засновницьким договором. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур здійснюється на основі положень, викладених у Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність", є основоположними для всіх суб'єктів бізнесу і повинні враховуватися при організації цього виду діяльності. Тому суб'єкти господарської діяльності України, в тому числі й іноземні, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються певними принципами: 1. Принцип суверенітету народу України на здійснення зовнішньо­економічної діяльності: виняткове право народу України самостійно і незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами України; зобов'язання України неухильно виконувати всі угоди та зобов'язання України у сфері міжнародних економічних відносин. 2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва: право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законами України; обов'язкове додержання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виняткове право власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на отримані результати цієї діяльності. 3. Принцип юридичної рівноправності та недискримінації: рівність перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності; заборона будь-яких (крім передбачених цим Законом) дій держави, результатом яких є обмеження прав та дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцями розташування та іншими ознаками; недопустиме обмеження діяльності з боку будь-яких суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом. 4. Принцип верховенства закону: регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; заборона використання підзаконних актів та актів управління місцевих органів, які в будь-якій формі створюються для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності менш сприятливі умови, ніж встановлено законами України. 5. Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що Україна як держава забезпечує захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за її межами і згідно з нормами міжнародного права. Згідно частини першої статті 42 Конституції України "Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом". Закріплення права на підприємницьку діяльність є головним і необхідним для її здійснення.
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк.13
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

Ця норма закріплює на конституційному рівні одну з основних можливостей – можливість участі всіх осіб в здійсненні підприємницької діяльності, яка базується на об'єктивних закономірностях ринкової економіки. Одним із важливих напрямків забезпечення Конституційного права на підприємницьку діяльність є реалізація вимог верховенства закону в законодавстві про підприємництво в Україні, що означає створення внутрішньої несуперечливої і узгодженої системи юридичних актів при вирішальній ролі в ній законів. Верховенство законів диктує і вимоги узгодженості змісту підзаконних нормативних актів діючим законам, що у правовому регулюванні підприємницької діяльності не завжди виконується. При дослідженні нормативних актів, спрямованих на захист підприємницької діяльності, а також багатьох приклаках з практичної діяльності підприємців зроблено акцент на наявність недоліків, як у законодавчих, так і підзаконних нормативних актах, їх суперечливості та неузгодженості, а також шляхи їх усунення. Наявність цих недоліків стримує розвиток підприємницької діяльності і створює бар'єри на шляху виходу суб'єктів підприємницької діяльності на ринок всіх товарів і послуг. За останні півтора року виникла і загострилася проблема дерегулювання підприємницької діяльності. Ця проблема пов'язана з державним регулюванням підприємницької діяльності. Справа у тім, що в останній час державне регулювання, тобто втручання державних органів у підприємницьку діяльність досягло таких меж, що по суті були створені правові адміністративні, економічні та організаційні перешкоди та обмеження, що стримують її розвиток, а це в свою чергу не сприяє економічному зростанню України. Це стосується спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємництва, скорочення переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності, лімітування перевірок та контролю, спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно-імпортних операцій, забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правової бази і таке інше [29 с. 174-175]. Представники багатьох державних органів управління стверджують, що їх дії з державного регулювання спрямовані на подальший розвиток підприємництва, а результат протилежний – стримується розвиток. За останні два роки кількість зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності в Україні скоротилася. Для вирішення проблем дерегулювання в повному обсязі виконати укази Президента України "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" і "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", з урахуванням того, що чиновники особливо середньої ланки, в зв'язку з наявністю деяких недоліків в законодавстві з відомих причин будуть виконувати ці укази дуже повільно. Без вирішення цих питань подальший розвиток підприємництва просто неможливий. Загальний список нормативно-правових актів, які так чи інакше регулюють фінансово-господарську діяльність може виглядати так:
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк.14
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності. Закон України "Про внесення змін до закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" Закону України "Про підприємства в Україні" Закон України "Про рекламу". Закон України "Про аудиторську діяльність" Закон України "Про внесення змін да доповнень у Кримінальний, Кримінально-процесуальний Кодекс України і Кодекс України про адміністративні правопорушення" Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" Указ Президента України "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності". Сучасний період розвитку суспільства характеризується глобалізацією підприємництва, створенням міжнародних об'єднань підприємців, а також зростанням важливості передових технологій для економічного розвитку держав, унаслідок чого багато держав допомагають, направляють, регулюють і контролюють підприємництво для досягнення технологічної переваги. Вільна та розвинута конкуренція на світовому ринку, глобалізація бізнесу і підвищення значимості інновації підсилюють необхідність відносин співробітництва між державою і підприємництвом. Державне регулювання підприємницької діяльності можна визначити як діяльність держави в особі її органів, що спрямована на забезпечення публічних інтересів шляхом використання засобів впливу на підприємницькі відносини та поведінку суб'єктів підприємництва. Підставою державного регулювання підприємництва є необхідність забезпечення реалізації та охорони публічних (державних та суспільних) інтересів. Державне регулювання діяльності суб'єктів підприємництва має бути збалансованим. Співвідношення публічних та приватних інтересів при здійсненні державного регулювання підприємницької діяльності має виявлятися у такому державному впливі, яке надає можливість суб'єктам підприємництва ефективно розвиватися, і при цьому забезпечує необхідні публічні потреби та інтереси.
					КР.5.03050801.Ф212.007.ПЗ	Арк.15
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата