Дослідження особливостей вживання лексичних одиниць у говірці села костирів

2.1. Джерела дослідження діалектів української мови.

Для дослідження вживання лексичних одиниць у говірці села Костирів, ми користувалися «Атласом української мови», т. І, який охоплює мовний ареал значної частини Пів­нічної України (Полісся) і Середню Наддніпрянщину з суміжними землями. У ньому за допомогою сучасних методів лінгвістичного картографування відобра­жені мовні (діалектні) елементи всіх рівнів, а їх ареали синтезовані на зведених картах, де виражені територіальні діалектні одиниці української мови. В Атласі відбиті також контакти української мови з російською і білоруською мовами.

Як зрозуміло з назви I тому, поділ АУМ на томи визначається територіальним принципом: в II і III томах буде представлена ​​інша територія (відповідно схід і південь), III том буде, крім того, містити комплексні карти, охоплюють всю територію України та відображають найбільш важливі діалектні відмінності. У першому томі, крім основних карт, присвячених мовним явищам, поміщені матеріали, пов'язані до атласу в цілому: допоміжні карти, основна частина яких містить інформацію не лінгвістичного характеру (політико-адміністративну, природно-економічну і історичну, карта говірок української мови, а також поширене введення, що містить всі необхідні відомості про АУМ.[20]

У вступі (автори різних його розділів І. Г. Матвіяс, Т. В. Назарова, І.А.Варченко) багато місця приділено історії створення атласу. Вона висвітлюється на тлі попередніх дослідів лінгвогеографічного вивчення українських діалектів, починаючи з відомої роботи Михальчука (1877 р.), в якій вперше було встановлено їх поділ на три наріччя. Зазнавши більш ніж за 100 років розвитку української діалектології природні зміни та уточнення, ці три наріччя фігурують і на карті говорів української мови, яку правомірно розглядати як синтез багаторічних зусиль багатьох українських вчених. З них названі праці П. Сузука (1928 р.), І. Панькевича (1938 р.), а також багато робіт з дослідження говорів західної України і українських говорів на території Польщі. У ряді цих робіт слід було б згадати книгу В. Ганцова [5]. Висунуті автором аргументи за виділення не трьох, а двох наріч української мови можуть бути заново оцінені у світлі даних, що містяться в АУМ.

Дуже важливо, що у введенні дається принципова оцінка програми, за якої був зібраний матеріал для АУМ. Складена в свій час під редакцією

Б. А. Ларіна, вона відрізняється від програм атласів російського і білоруського мов своєю слабкою орієнтованістю на відображення системи мови. Формулювання питань націлені не на вивчення діалектних явищ у певних позиціях, а в основному на фіксацію від слушних слів (або словоформ) з тих чи інших фонетичних або морфологічних ознак.

В АУМ подана науково вмотивована фонетична транскрипція, яка має своїм завдан­ням зобразити спеціальними символами (здебільшого літерами одно­го чи двох відомих алфавітів) усі звуки, що виступають у територі­альних, професійних і соціальних діалектах та в національній лі­тературній мові як певні, більш або менш характерні, типи. З самого початку розгортання роботи над АУМ складання детальної й зручної для користування в експедиційних умовах фонетичної транскрипції стало одним з найважливіших завдань мовознавців. В основу транскрипції, доданої до «Питальника» 1940 р., було покладено фо­нетичну транскрипцію М.Ф.Наконечного, яку він виробив до про­грами з діалектології[23], яка містила переважно діакритичні позна­чення до літер у всіх випадках, коли треба було відбити окремі звукові реалізації фонем, транскрипцію до програми склав Б. О. Ларін, який для відбиття звукових виявів голосних і приголос­них фонем узяв переважну більшість літер сучасного алфавіту укра­їнської літературної мови й деякі літери російського та латинського алфавіту.

Так, для відбиття голосних транскрипція Б. О. Ларіна мала лі­тери і, и, е, а, у, а також: и — для звука, більш заднього, ніж [и]; — для звука середньо-підвищеного підняття, переднього ряду; ω — для лабіалізованого звука заднього ряду високо-обниженого чи середньо-підвищеного підняття і позначення і͜ɘ, і͜ɘ, у͜о, у͜ɘ для від­биття поліських дифтонгів.

Для деяких приголосних у першому варіанті транскрипції Б. О. Ларіна пропонувалися знаки латинського алфавіту — g — для дзвінкого задньоязикового проривного, г, г (як варіанти поряд із д͜з, д͜ж) — для африкат [ǯ], [ȝ] та деякі ін.

На цьому варіанті транскрипції докладно можна було б не спи­нятись, якби за Програмою видання 1948 р. периферійні записувачі не встигли зібрати діалектні матеріали в багатьох нас. пп. і не про­довжували нею послугуватися ще ряд років. Варто згадати, що лише протягом 1948—1949 рр. за цією Програмою було записано дані майже в 300 населених пунктів.

У травні 1949 р. на III Республіканській діалектологічній нараді уперше в історії української діалектології було схвалено обов'язко­ву для всіх мовознавців республіки фонетичну транскрипцію.

Характер подання матеріалів в описах — переважно диференційний відносно структури літ. мови, добір явищ спрямований на використання Д. в глотогенетичних дослідженнях. Систем. описом охоплено лише фонол. рівень окр. говірок (праці О. Лешки, Л. Калнинь, Л. Масленникової, А. Залеського); на морфол. рівні опис зводиться насамперед до встановлення локал. типів парадигм відмінювання. Результатом досліджень у галузі описової Д. стало з’ясування просторової диференціації укр. мови, вияв репертуару функціонально чи генетично співвідносних одиниць (Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики. К., 1990). Створено узагальнюючі праці про укр. діалекти (Жилко Ф. Т. Говори української мови. К., 1958; Його ж. Нариси з діалектології української мови. К., 1955, 1966; Бевзенко С. П. Українська діалектологія. К., 1980; Лесів М. Українські говірки у Польщі. Варшава, 1997). У галузі істор. Д. вивчено історію багатьох явищ закарп. говору (Панькевич І. Нарис історії українських закарпатських говорів. Прага, 1958: Дэже Л. Очерки по истории закарпатских говоров. Будапешт, 1967), генезис гуцульского, покутського діалектів (Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова: Східнокарпатський і покутський діалекти, їх походження і відношення до української літературної мови. К., 1960), походження середньонаддніпр. діалекту (Німчук В. В. Проблема українського діалектогенезу. В кн.: Проблеми сучасної ареалогії. К., 1994); свідчення ін. говорів для з’ясування явищ, зафіксованих пам’ятками, залучаються спорадично. Описами та регіон, атласами охоплено маргін. ареали укр. діал. мови; здійснено синхронні описи укр. говірок Румунії (О. Горбач, І. Панькевич, 1. Петруц, І. Робчук, М. Павлюк, К. Регуш та ін.), Сх. Словаччини (О. Брох, В. Гнатюк, І. Панькевич, О. Горбач, В. Латта, О. Лешка, З. Ганудель, М. Штець, М. Муличак, М. Дуйчак, Н. Вархол та ін.), Польщі (В. Курашкевич, Л. Оссовський, М. Лесів, А. Григор’єв, Я. Токарський, В. Шимановський, Ф. Чижевський).

У списку за нормативним правописом подаються в алфавітному порядку усі слова, представлені на картах як члени співвідносних діалектних протиставлень на словотвірному і лексичному рівнях або як репрезентанти чи ілюстрації карто графованих фонетичних, морфологічних і синтаксичних явищ. Змінні слова наводяться у вихідній формі (називному відмінку або інфінітиві), у дужках подають ся форми, що є об'єктом картографування. Синтаксичні словосполучення наводяться за місцем в алфавіті головного або першого слова. Цифри означають номери карт, на яких відображаються відповідні лексеми.

Видання I тому АУМ, передвіщає важливий момент у вивченні східнослов'янського мовного континууму, коли найважливіші явища східнослов'янських діалектів можна буде звести воєдино і представити на загальних лінгвістичних картах, у вивченні східнослов'янського мовного континууму, коли найважливіші явища східнослов’янських діалектів можна буде звести  воєдино і подати на загальних лінгвістичних картах. Ці та багато інших фактів, що містяться в картах I тому АУМ, підтверджують наявність найтісніших взаємозв'язків між трьома найближчими спорідненими східнослов'янськими мовами, що пояснюється тривалими загальними процесами діалектоутворення, пережитими в межах єдиної давньоруської мови, і відокремленням цих мов як самостійних. Програма для збору діалектного матеріалу Б. О. Ларіна, щонайліпше допоможе дослідити нам особливості говірки села Костирів.