2.2. Дослідження діалектної лексики у говірці села Костирів

Якщо не зважати на різноманітний характер говірки села Костирів, то лексичний склад їх спільний зі словниковим складом української загальнонародної мови. Але можемо сказати, що говіркам Костирева властиві також лексеми, які невідомі українській літературній мові. Зібраний нами діалектний матеріал показує, що досліджувана лексика не засвідчує чіткого ареального протиставлення, однак можна простежити тенденції у формуванні ареалів. Так, частина лексичного матеріалу виявилася територіально нерелевантною, тобто такою, що не дає чіткого протиставлення, частина – є варіативною на рівні фонетики, частина на рівні морфології. Чимало досліджуваних лексем розташовані як вкраплення чи острівці.

Лінгвогеографічні джерела можуть бути використані і в дослідженні мови пам’яток писемності, топонімії, антропонімії, міжговіркових контактів і т. ін. “Із лінгвістичних карт не можна безпосередньо вивести історію мовних явищ та діалектів. Але лінгвістична географія виявляється надзвичайно важливою для історії мови та історії діалектології й може допомогти установити шлях розвитку явища, час його утворення й первісної території його поширення” [19].

Дослідження засвідчили наявність дублетних та паралельних номінацій, природа й характер яких потребує докладного вивчення, наприклад, обстежувану територію покриває репрезентант семи сільський

житловий будинок - [ха^'та], розріджений південний макроареал утворює лексема [д΄і^'м], та її словотвірний варіант, що став уже сталою номінацією, – [д΄ᵒо^'м]. У досліджуваних говірках відзначено функціонування дублетних назв [ха^'та], [д΄ᵒо^'м], наявність яких утворює чітку опозицію до північного мікроареалу, де репрезентант [ха^'та], виступає бездублетно, як монономінація. Поширення останньої назви на обстеженій території і як моно номінації, і як дублетної пари [ха^'та], [д΄ᵒо^'м], дозволяє зробити висновок, що репрезентант [д΄ᵒо^'м], становить пізніше нашарування.

Дослідження територіального розміщення і варіювання східнополіських назв житлових та господарських приміщень, меблів та предметів хатнього вжитку дає підстави для виділення в обстеженому континуумі, своєрідності лексичного складу північної зони характеризують такі основні ознаки: однотипність у репрезентації сем – здебільшого репертуар семи на зазначеній території представлено 1–3 лексемами, наприклад, [ха^'та], [д΄і^'м], [д΄ᵒо^'м], [халᵒу^'па] - селянський житловий будинок; [ре^'птᵒух], [пᵒопи^'нка], [р΄^.аднᵒо^'] - велика наволока на ковдру; [пᵒо^'гре^иб], [пᵒодва^'л] - сховище для городини й різних харчів з похилим крутим спуском і сходами; [ди^ема^'р], [ве^'рх], [трᵒуба^'], '[бᵒо^'вдᵒур] - частина димаря на горищі; [од΄іj^.а^'лᵒо], [пᵒокри^'валᵒо] – ковдра бавовняна.

Аналіз просторового варіювання побутової лексики села Костерів виявив такі основні риси:

1. наявність лексики, що має додаткові семантичні відтінки порівняно з основним значенням, наприклад, [га^.д΄у^'шни^ек] – не просто стара хата, а стара, брудна, занедбана хата;

2. «чоловічими» номінаціями наділялись пограничні елементи житлового простору хати [свᵒо^'лᵒок] або елементи, які знаходились поза її межами [ди^ема^'р], [ве^'рх], [трᵒуба^'], '[бᵒо^'вдᵒур] та група номінацій, пов'язаних з вогнем – димом; [21]

3. Відповідно до етимологічного словника української мови слово [стᵒодᵒо^'ла] ймовірно має давнє запозичення із польської або чеської мови, які в свою чергу базуються на [стᵒоj^.а^'ти^е]. Слово [клᵒу^'н΄^.а], [стᵒодᵒо^'ла] має запозичення із балтійських мов, литовське  kluonas — тік, стодола, клуня. Походить від слова kloti — слати, простилати, класти; [22]

4. пергола (італ. pergola) - садовий пристрій, набірна конструкція з повторюваних секцій арок, з'єднаних між собою поперечними брусами, для захисту проходу від палючого сонця. Вона може бути як окремо стоїть спорудою, так і частиною будівлі, що закриває відкриті тераси. Запозичене з італійської мови слово pergola походить від латинського pergula [нав΄і^'с], [при^ебᵒудᵒо^'ва]; [22]

5. [сара^'ῐ] - господарське приміщення для зберігання різного майна; saraj - турецький палац, болгарське [сара^'ῐ] - палац, (seräj, saraj)— запозичення з тюркських мов – будинок, палац, кімната для жит­ла, стійло; сарай для возів походить від персидського, särä(i) - палац, яке зводиться до праіранського *sräda, можливо, спо­рідненого з готським hröt - дах, будинок. [22]

6. [па^'с΄іка] походить від посечи або посеки – місця, де проводилась розчистка лісу для розміщення вуликів; [22]

7. слово [т΄і^'к] походить від місця, де молотили жито, або від слова текти, оскільки тут існувало скупчення джерел та струмків, що витікали з-під гори. У X-XVII ст. тут жили переважно ремісники; [22]

8. [пᵒодва^'л] - приміщення під першим поверхом, підвала - балка в основі дерев'яної стіни, подаль - щось підкинуте, значення приміщення під першим по­верхом, (в українській мові, очевидно, з російської) розвинулось із значення підвалина, лага; пов'язування з коренем вал у значенні падіння, як і з вал земляний насип, помилкове[22];

9. слово [сара^.'ῐ] говорить нам  про те, що сараї будувалися на Русі ще до татаро-монгольської навали, і саме слово [сара^.'ῐ] має не тюркське походження, як помилково  досі вважали майже всі без винятку так звані філологи, а чисто і конкретно слов’янське. Можливо навіть , що у ранніх сараях  князівської доби жили біженці з древньої Палестини, бо деякі філологи трактують  слово [сара^.'ῐ] як назву тимчасового житла, де жили Сара й Абрам.  Абрам згодом кудись подівся, чи то шукаючи кращої долі, чи то втікаючи від аліментів, що, в принципі, одне й теж, отже  таке житло стало  згодом називатися просто [сара^.'ῐ]. Хоча,  з іншого боку, деякі наші опоненти доводять, що термін [сара^.'ῐ] походить від словосполучення «сир, ай!» ( «сирай», що згодом просто трансформувалося в більш питоме [сара^.'ῐ]), тобто місце, де зберігається багато цього смачного і поживного продукту[22];

10. широке використання двослівних номінацій: [пе^ире^'дн΄^.а к^оо^'мната] [ве^или^'ка к^оо^'мната], [пе^ире^'дн΄^.а ха^'та], [пе^'рша ха^'та], [ве^или^'ка ха^'та], [ма^'ла ха^'та], [пе^'рва ха^'та].

11. витіснення питомої української лексики більш новою, запозиченою, часто в зв’язку із зникненням самої реалії або її видозміною: [ф^оунда^'ме^инт], [ц^оок^оол΄].

12. широке використання російських лексем або репрезентантів, на виникнення яких здійснила свій вплив російська мова: [д΄ᵒо^'м], [мᵒо^'лн΄іj^.а], [j^.е^ида^'],[ стᵒолᵒо^'ва].

Отже, аналіз просторової поведінки лексики говірки села Костирів показав, що чітких ізоглос на обстеженій території тематичної групи не має. Проте на підставі протиставлення відмінностей репрезентантів окремих сем у різних мікроареалах обстеженого регіону, а також з огляду на різну функціональну активність репрезентантів семи, наявність чи відсутність лексичних відповідників виокремлюємо одинадцять тематичних груп лексики досліджуваного ареалу:

1. Назви житлових і господарських приміщень та їх частин:

1. [д΄ві^и'р]

2. [ха^'та], [д΄і^'м], [д΄ᵒо^'м], [халᵒу^'па]

3. [гᵒори^'шче], [ви^'шки^е]

4. [ди^ема^'р], [ве^'рх], [трᵒуба^'], '[бᵒо^'вдᵒур]

5. [клᵒу^'н΄^.а], [стᵒодᵒо^'ла]

6. [амба^'р]

7. [нав΄і^'с]

8. [сара^.'ῐ], [кᵒон΄у^'шн΄^.а], [кᵒоша^'ра]

9. [па^'с΄іка]

10. [т΄і^'к]

11. [пᵒо^'гре^иб], [пᵒодва^'л]

12. [ти^'н], [забᵒо^'р], [парка^'н]

2. Назви, які пов’язані з територією:

1. [пᵒо^'ле]

2. [лᵒу^'г]

3. [л΄і^'с]

4. [кла^'дби^ешче], [мᵒо^'г΄ілки^е]

5. [ц΄іли^ена^']

6. [з΄^.а^'б]

7. [у ͜ скла^'д], [у ͜ рᵒозᵒго^'н]

8. [о^'гр΄іх]

9. [сте^ирни^'к]

10. [гри^'ва]

11. [два^' гᵒо^'да], [с΄^.е^'м гᵒо^'д]

12. [ози^еми^ена^'], [j^.ари^ена^']

13. [гᵒо^'ни],[ де^'.н΄], [¹р΄і^'за], [п΄ів'р΄і^'за]

14. [ни^'ва]

15. [ле^ива^'да]

16. [га^.' ῐ]

3. Сільськогосподарські знаряддя та їх частини:

1. [рᵒу^'чки^е], [град΄і^'л΄ь], ,[ пᵒоли^'ц΄^.а], [ле^им΄і^'ш]

2. [кᵒост΄^.е^'], [прᵒу^'т], '[рᵒу^'чка], [кᵒол΄це^']

3. [пᵒолᵒу^'драбки^е], [п΄ут:ᵒо^'ка], [кᵒолᵒо^'к],

4. [рᵒубе^.'л΄]

5. [бат΄і^'и г], [би^'ч], [пᵒу^'га]

6. [нᵒо^'чви^е]

7. [гле^'чи^ек]. [глади^'шка]

8. [ве^ире^' ῐ ка], [кᵒошᵒу^'л΄^.а], [кᵒо^'ши^ек]

9. [кᵒоре^.'ц΄]

10. [ослᵒо^'н], [ла^'вᵒочка], [тапча^'н]

11. [в΄і^'з], [мажа^'ра], [гарба^']

12. [д΄і^'жа],[ д΄і^'жка]

13. [све^ирдлᵒо^']

14. [ра^'лᵒо]

15. [л΄^.а^.'дᵒо]

16. [ба^'бка]

17. [ре^'птᵒух], [пᵒопи^'нка], [р΄^.аднᵒо^']

4. Назви, які пов’язані з сільськогосподарськими культурами:

1. [жи^'тᵒо рᵒос'те^' ў͜ ст'р΄і^'лки^е], [ви^еки^еда^.'j^.е кᵒо^'лᵒос], [нали^ева^'ец΄:^.а], [с'п΄і^'j^.е]

2. [кᵒопа^']

3. [с'кі^ирда^']

4. [пᵒолᵒо^'ва]

5. [картᵒо^'шка], [картᵒо^'пл΄^.а],

6. [гᵒу^'ди^ен:΄ ^.е], [картᵒопли^'н:΄ ^.а], [картᵒопли^'шче], [ги^'чка]

5. Назви страв місцевої кухні:

1. [хл΄і^'б]

2. [окра^'.j^.е^.ц΄], [кᵒусᵒо^'к]

3. [пр΄^.а^'ни^ек]

4. [стра^'ва], [j^.е^ида^'],[ jі^'жа]

6. Назви одягу:

1. [сᵒорᵒо^'чка]

2. [пᵒо^'.j^.ас]

3. [запаска], [х ͜ва^'ртᵒух]

7. Назви предметів побуту:

1. [кᵒоше^ил^΄ᵒо^'к]

2. [од΄іj^.а^'лᵒо]

8. Назви тварин

1. [скᵒоти^'на], [хᵒудᵒо^'ба]

2. [пе^итᵒу^'х]

3. [кᵒурча^'], [ци^епл΄^.а^']

4. [се^'ле^их]

5. [ле^иле^'ка], [бу^'сᵒол], [буз΄ᵒ^.о^'к], [га^'. j сте^ир]

6. [д΄^.а^'те^ил]

7. [j^.а^'стрᵒуб]

8. [гᵒорᵒобе^'.ц΄],[ вᵒорᵒобе^'. ῐ]

9. [гад΄ᵒ^.у^'ка],

10. [б΄і^'лка]

11. [мᵒура^'шки^е],

12. [жᵒук-о^'ле^.н΄], [рᵒога^'ч]

13. [п΄іскᵒу^'р]

14. [ота^'ра], [череда^'], [табᵒу^'н]

15. [о^'кᵒу^.н΄]

16. [ме^ин΄ᵒ^.о^'к]

17. [кᵒукᵒурᵒу^'за]

9. Назви професій

1. [плᵒо^'тни^ек]

2. [кᵒо^'ва^.л΄]

10. Назви робочих процесів

1. [ва^'жи^ет΄]

2. [тр΄^.асти^']

3. [кᵒолᵒупа^'.т΄]

4. [кре^иса^'.т΄]

5. [ўти^ехᵒоми^'ри^ет΄]

6. [вᵒолᵒочи^'ть]

11. Явища природи

1. [дᵒо^'бра пᵒогᵒо^'да]

2. [мᵒо^'лн΄іj^.а], [гр΄і^'м]

3. [хᵒуртᵒови^'на], [зав΄ір΄ᵒ^.у^'ха]

Також нами було виявлено лексеми, які не можна віднести до жодної класифікації, наприклад: [гри^еби^'] [гᵒу^'би^е].

Отже, проаналізувавши найбільшу кількість у селі Костирів складають семи, що виражені двома лексемами (близько 35 % від загальної кількості випадків картографування репрезентантів сем). Відповідно семи, що репрезентовані трьома лексемами, складають близько 28 %, однією – 16 %, чотирма – 13 %, п’ятьма – 7 % і шістьма – близько 1 %.