ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави

Відділ захисту інтересів держави у сфері кредитно-фінансової,

митної та інвестиційної діяльності

Національна академія прокуратури України

Кафедра представництва інтересів громадян і держави в суді та нагляду за додержанням і застосуванням законів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

«Організація прокурорських перевірок додержання законів у зовнішньоекономічній діяльності»

Схвалено науково-методичною

радою при Генеральній

прокуратурі України

(протокол № 6 від 23.092011)

м. Київ

2011 рік

План

Вступ

1. Організація правозахисної діяльності у зовнішньоекономічній сфері

1.1) підготовка до проведення перевірки

1.2) додержання суб'єктами підприємницької діяльності порядку зайняття зовнішньоекономічною діяльністю

1.3) додержання загальних вимог закону щодо форми зовнішньоекономічних договорів, порядку їх реєстрації та обліку

1.4) додержання режиму квотування і ліцензування

1.5) відповідність вимогам закону цін на товари

1.6) додержання режиму іноземного інвестування

1.7) законність відкриття рахунків за кордоном

1.8) декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України

1.9) законність проведення бартерних операцій при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

1.10) дотримання порядку розрахунків в іноземній валюті і порядку розрахунків з державним бюджетом

2. Перевірки додержання законів про зовнішньоекономічну діяльність в органах контролю

2.1) перевірки додержання законів в управліннях економіки обласних держаних адміністрацій

2.2) перевірки в органах державної митної служби

2.3) перевірки в органах державної податкової служби

2.4) повноваження банківських установ щодо забезпечення валютного контролю

2.5) проведення перевірок додержання суб’єктами господарювання вимог зовнішньоекономічного законодавства

3. Реагування на виявлені порушення

Перелік нормативно-правових актів.

Вступ

Правозахисна діяльність за додержанням законодавства у зовнішньоекономічній сфері є одним із пріоритетних напрямів нагляду за додержанням законів у сфері економіки (наказ Генерального прокурора України від 12 квітня 2011 року № 3гн «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України».

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на економічних взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до вітчизняного законодавства зовнішньоекономічна діяльність (далі ЗЕД) здійснюється за обов’язкової участі щонайменше двох учасників, один з яких має бути резидентом України, інший – нерезидентом, тобто іноземним підприємцем – індивідуальним або колективним, що був створений (зареєстрований) відповідно до законодавства іншої держави.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, відповідно до статті 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; {Абзац другий частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004}

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні

об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; {Абзац п'ятий частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004}

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, згідно зі статтею 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», належать:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності (і навпаки), в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що не заборонено законами України;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД, створення банківських, кредитних та страхових установ в Україні та за її межами;

• спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном;

• підприємницька діяльність пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

• діяльність в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів тощо;

• товарообмінні (бартерні) операції;

• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності (і навпаки).

Це не вичерпний перелік видів зовнішньоекономічної діяльності. Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України. Фізичні особи здійснюють зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності, юридичні особи – з моменту набуття статусу юридичної особи. При цьому, фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом України «Про підприємництво». Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Для забезпечення правозахисної діяльності у сфері зовнішньоекономічної діяльності необхідно організувати роботу таким чином, щоб охопити всі спектри цієї сфери. Невірним є підхід, коли на місцях нагляд зводиться лише до перевірок законності контрактів, за якими кошти не повернулися в Україну, адже суб'єктами створюються спеціальні приховані схеми вивезення валюти, органів валютного контролю.

Слід ураховувати, що відповідно до Наказу Генерального прокурора України № 3гн від 12.04.2011 «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України» органи прокуратури здійснюють правозахисну діяльність шляхом нагляду за додержанням і застосуванням законів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами та громадянами. У випадках, якщо захист прав і свобод громадян та інтересів держави згідно із законом є виключною компетенцією відповідних органів державного контролю, перевірки слід проводити тільки щодо законності їх діяльності.

1. Організація правозахисної діяльності у зовнішньоекономічній сфері

1.1. Підготовка до проведення перевірки

Ефективність будь-якої прокурорської перевірки залежить від правильної організації роботи прокурора, до якої, перш за все, належить налагоджене інформаційне забезпечення. Під ним слід розуміти сукупність відомостей, які характеризують стан законності в господарських зовнішньоекономічних відносинах. Ця інформація має бути достовірною, обґрунтованою та дати прокурору об’єктивне уявлення про фактичний стан законності в регіоні.

Правозахисні перевірки, що регулюють зовнішньоекономічні відносини, відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» можуть проводитись прокурором за наявності конкретної інформації, яка свідчить про можливі порушення законів у цій сфері. Джерелами такої інформації можуть бути: офіційні звернення посадових осіб, депутатів, заяви і скарги громадян, повідомлення засобів масової інформації, узагальнення матеріалів кримінальних, цивільних і арбітражних справ, матеріалів контролюючих органів, безпосереднє (особисте) виявлення прокурором порушень законів, що регулюють правовідносини у зовнішньоекономічній діяльності, а також інша інформація, яка містить дані про правопорушення.

Перед проведенням перевірки прокурор вивчає чинні законодавчі, нормативно-правові акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, довідки попередніх перевірок, звертає увагу на акти реагування, що вносилися прокуратурою раніше з цих питань до відповідних державних органів та їх посадових осіб. Складаючи план перевірки додержання суб’єктами підприємницької діяльності законів про зовнішньоекономічну діяльність, прокурор повинен передбачити в ньому з’ясування таких основних питань:

• компетенцію відповідного державного органу, який контролює суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності;

• перелік документів (відомостей), які слід витребувати від цього контролюючого органу;

• доцільність перевірки безпосередньо на підприємствах;

• кого із спеціалістів слід залучити до перевірки.

Щоб мати належну інформацію про можливі порушення законів, що регулюють правовідносини у зовнішньоекономічній діяльності, доцільно, на підставі статей 8 та 20 Закону України «Про прокуратуру», витребувати із державних органів, які виконують управлінсько-контрольні функції у цій сфері, відомості про додержання суб'єктами підприємницької діяльності законів про зовнішньоекономічну діяльність. Зокрема:

В управлінні економіки обласної державної адміністрації:

• дані про зареєстровані зовнішньоекономічні договори;

• інформацію відносно кількості зареєстрованих на території області представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності;

• відомості про зареєстровані іноземні інвестиції;

• дані щодо суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовувались будь-які санкції, порушувались антидемпінгові, антисубсидиційні або спеціальні розслідування, передбачені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», із зазначенням їх виду та конкретних суб’єктів;

• інформацію щодо стану розрахунків за експортно-імпортними операціями суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

У фінансових інспекціях:

• матеріали перевірок законності витрачання державних коштів бюджетними підприємствами, установами, організаціями при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

В державній податковій службі:

• дані про звернення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з поданням щодо застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій, зазначених у статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

• перелік підприємств, що мають заборгованість за експортно-імпортними операціями;

• інформацію про результати перевірки декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України;

• кількість суб’єктів ЗЕД, у діяльності яких встановлювалися порушення податкового, у тому числі й валютного законодавства, з конкретизацією санкцій, застосованих у зв’язку з цим.

У митних органах :

• інформацію про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством термінів надходження товарів, у т.ч. таких, що імпортуються за бартерними договорами;

• дані про звернення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з поданням щодо застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій, зазначених у статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

• перелік суб’єктів господарювання, що здійснювали експортно-імпортні операції (упродовж конкретного проміжку часу);

• дані про проведені перевірки суб’єктів господарювання з питань додержання ними митного законодавства.

В органах статистики за місцем знаходження учасника ЗЕД:

• інформацію про обсяги експорту-імпорту послуг (робіт) в розрізі суб’єктів ЗЕД;

• зведені дані про обсяги експорту-імпорту товарів на основі даних вантажних митних декларацій та звітів підприємств і організацій про товари, що не підлягають митному декларуванню;

• звіт про експорт (імпорт) товарів, послуг, про іноземні інвестиції в Україну, про інвестиції із України в економіку країн світу.

Перелік інформації, яку може запросити прокурор у вищезазначених органах, не є вичерпним.

У місцевих органах виконавчої влади та самоврядування:

- про кількість зареєстрованих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на підпорядкованій території;

- про реалізацію комунального майна суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, заборгованість останніх за його придбання та вжиті заходи до порушників;

- про комунальне майно, яке передано у користування (оренду) суб’єктам ЗЕД або яке знаходиться в їх управлінні.

В органах санітарного, ветеринарного та іншого державного нагляду і контролю:

- інформацію про порушення санітарного, ветеринарного та іншого законодавства суб’єктами ЗЕД при здійсненні експорту-імпорту товарів, застосовані санкції, в тому числі припинення експорту-імпорту товарів за зовнішньоекономічними договорами.

У територіальних органах судової влади:

- про оскарження спеціальних санкцій у судовому порядку та результати розгляду скарг.

В органах внутрішніх справ:

- дані щодо кількості отриманих матеріалів, що містять склад злочину від контролюючих органів у розрізі суб’єктів господарювання, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, та результати їх розгляду.

Також слід мати на увазі, що в уповноважених банках та територіальних управліннях НБУ є відомості про підприємства, які мають дозвіл на відкриття рахунків в іноземних банках, про декларування, повернення валютних цінностей, що перебувають за межами України, про порушення резидентами встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті під час здійснення експортних операцій та нараховану пеню на резидентів за прострочення термінів розрахунків за такими операціями, про рух коштів на рахунках резидентів, відкритих в іноземних банках згідно з ліцензіями Національного банку України.

Відповідно до п.1 частини першої статті 20 Закону України «Про прокуратуру» отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Залежно від інформації про порушення законодавства, яка є в розпорядженні органів прокуратури, постає питання або про проведення перевірок у контролюючих органах, або одночасне проведення перевірок в них і на підприємствах, або звернення з вимогами до зазначених органів про проведення перевірок і ревізій на підприємствах.