Тема 3. Характеристика економічного потенціалу

3.2. Економічний потенціал національної економіки

1. Загальна характеристика економічного потенціалу, його структура

2. Природно–ресурсний потенціал України

3. Людський потенціал

4. Науково-технологічний та інформаційний потенціал

5. Фінансовий потенціал

1. Загальна характеристика економічного потенціалу, його структура

Економічний потенціал визначають як сукупність передумов, чинників та засобів, що здатні забезпечити зростання ВВП та підвищення на цій основі життєвого рівня населення. Останнім часом потенціал національної економіки прийнято представляти у вигляді двох груп чинників:

1. традиційно економічні чинники (природно-ресурсний, виробничий, соціальний тощо), дані про які містяться в офіційній статистиці;

2. неекономічні чинники (рівень довіри населення до уряду, ступінь впевненості громадян у своїх можливостях тощо), які неможливо визначити статистично, оскільки вони є соціально-психологічними (але саме вони часто відіграють провідну роль при аналізі економічного потенціалу країни).

Пригадайте, в якій з попередніх тем та у зв’язку з чим йшлося про подібні неекономічні чинники.

Якщо раніше економічні чинники представляли у вигляді наведеного переліку (природно-ресурсного, виробничого та соціального), то зараз, за умов п’ятого технологічного укладу, прийнято виділяти такі:

• природно-ресурсний;

• соціальний (людський, трудовий);

• науково-технологічний;

• інформаційний;

• фінансовий.

Природно–ресурсний потенціал (ПРП) – це сукупність природних умов та ресурсів, які впливають на економічну діяльність та можуть бути використані у процесі виробництва економічних благ. До них, як правило, відносять землі, клімат, рослинний та тваринний світ, ресурси морів, корисні копалини, внутрішні води тощо. Сучасне життя примушує виділяти у складі ПРП екологічну складову, оскільки екологічна ситуація суттєво впливає на можливості економічного та соціального розвитку.

Сучасне значення та роль ПРП як складової економічного потенціалу визначається двома суперечливими тенденціями.

• Загальновизнана аксіома економічної теорії – обмеженість економічних ресурсів – з часом лише посилює свою актуальність та диктує необхідність їхнього ефективного використання.

• Досягнення науки дозволяють розширювати межі ресурсної бази за рахунок нових, штучних матеріалів (генно-модифіковані, клоновані тощо). Це дозволяє частково знімати гостроту проблеми обмеженості ресурсів, втім невизначеність впливу означених матеріалів на здоров’я людини лише підсилює попит на екологічно чисту продукцію та значення ПРП.

Складовою ПРП називають і геополітичний ресурс. Взагалі, в геополітиці географічний устрій пов’язується з історичною типологією цивілізацій. Протиставляється «теллурократія» (сухопутна могутність) та «талассократія» (морська могутність). Сухопутним народам властиві колективізм та ієрархічність, консерватизм та наявність могутньої центральної влади. Талассократія являє собою тип цивілізації, що заснований на мореплавстві, її пріоритети – торгівля, дух індивідуального підприємництва, при цьому етичні та юридичні норми відносні та рухливі. Протистояння цих двох типів цивілізацій розвивається у різних формах та з різною швидкістю та впливає на формування національної економіки.

Трудовий потенціал – це сукупність громадян країни працездатного віку, які здатні та бажають працювати. Під людським потенціалом (як і людським капіталом) розуміють сукупність здібностей, знань та вмінь, здоров’я. Враховуючи місце, що відводиться людському капіталу у складі національного багатства, саме людський потенціал є головним ресурсом для побудови інноваційної моделі економіки.

Науково-технологічний потенціал – це можливість економіки генерувати винаходи та нововведення, що забезпечує формування інноваційної моделі. Його наявність значно підвищує продуктивність праці, сприяє залученню іноземних інвестицій. В наш час цей потенціал значно посилює конкурентоспроможність економіки.

Інформаційний потенціал – це сукупність обсягів інформаційних ресурсів, відповідної техніки та технологій збирання, накопичення, обробки та використання різноманітних форм інформації. Від розвитку цього потенціалу значно залежить інтеграція країни до світового господарства.

Фінансовий потенціал – це сукупність грошових фондів основних суб’єктів економіки – домогосподарств, підприємств та держави.

Таким чином, економічний потенціал національної економіки передбачає гармонійне та збалансоване використання усіх наведених складових. Лише за цих умов можливий стабільний економічний розвиток країни. Розглянемо кожну складову докладніше на прикладі вітчизняної економіки.