- •Вінниця – 2002
- •Розділ 1. Політологія як система знань про політику предмет, методи і функції політології
- •Уявлення про функції політології:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада
- •Розуміння політики в історії політичної думки
- •Співвідношення політики з різними сферами суспільного життя
- •Визначення влади
- •Визначення функцій влади
- •Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
- •Політичні погляди мислителів античності Стародавня Греція
- •Стародавній Рим
- •Політичні погляди мислителів середньовіччя
- •Політичні погляди періоду відродження та нового часу:
- •Франція
- •Німеччина
- •Політичні ідеї представників утопічного соціалізму XVI-поч. Хіх ст.:
- •Марксистська концепція політики
- •Загальні положення марксистської політичної теорії
- •Основні концепції сучасної західної політології
- •Література:
- •Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність
- •Політична думка часів київської русі
- •Політична думка в Україні у другій половині XVI-XVIII ст.:
- •Політичний устрій Запорізької Січі.
- •Політичні погляди провідних козацьких гетьманів
- •Політична думка в Україні у хіх ст.
- •Політична думка в Україні першої половини хх ст.
- •Погляди провідних українських мислителів першої половини хх ст..
- •Література
- •Розділ 2. Політична діяльність політична діяльність і політичні відносини. Конфліктии та кризи у суспільно-політичному житті
- •Перша стадія (прихована):
- •Література
- •Розділ 3. Людина і політика демократія та національні відносини у політичному житті суспільства.
- •Соціально-етнічні спільності
- •Література
- •Політичні еліти і політичне лідерство
- •Структура політичної еліти
- •Типологія політичних еліт
- •Література
- •Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності.
- •Ідеологія лібералізму
- •Неоліберальні концепції
- •Консервативна ідеологія
- •Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
- •Комуністична ідеологія
- •Соціал-демократична ідеологія
- •Основні положення демократичного соціалізму
- •Ідеологія націоналізму
- •Ідеологія фашизму
- •Ідеологія фемінізму
- •Ідеологія енвайронменталізму
- •Ідеологія анархізму
- •Ідеологія етатизму
- •Взаємовплив політичних ідеологій
- •Література
- •Розділ 4. Політична система суспільства теорія політичної системи
- •Література
- •Держава у політичній системі суспільства
- •Визначення функцій держави
- •Література
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Література
- •Політичні партії. Громадські організації і рухи
- •Структура громадських об’єднань
- •Види рухів
- •Види суспільно-політичних організацій
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •Функції суспільно-політичних організацій і рухів
- •Партійне життя в україні
- •Література
- •Розділ 5. Світова політика і міжнародні відносини міжнародна політика і світовий політичний процес. Україна в системі міжнародних відносин
- •Принципи міжнародних відносин:
- •Історія появи “нового політичного мислення”
- •Організація країн – експортерів нафти (опек);
- •Україна в міжнародних відносинах
- •Література
- •Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Види глобальних проблем людства
- •Література
- •Розділ 6. Прикладна політологія політичні технології. Політичний маркетинг і політична реклама
- •Література
- •Засоби масової інформації і формування громадської думки
- •Література
- •Список рекомендованих підручників та посібників
- •Список рекомендованих періодичних видань
Література
Даль Р. Введение в экономическую демократию. Введение в американскую политику.-М., 1991.
Зілинський А. Народ, нація, держава //Віче.-1984.-№ 9.
Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм.-Дрогобич, 1992.
Картунов О., Маруховська О. Етнополітологія як наука і навчальна дисципліна //Політологічні читання.-1994.-№ 3.
Касьянов Г. Український націоналізм: спроба переосмислення //Віче.-1997.-№ 1.
Кельман М. Десять засад демократії //Право України.-1996.-№ 8.
Ковлер А.И. Исторические формы демократии.-М., 1990.
Котанджян Г.С. Этнополитология консенсуса-конфликта. Цивилизационный аспект национальной безопастности.-М., 1992.
Лобер В. Демократия: от зарождения идеи до современности.-М., 1991.
Майборода А. Теория этнополитики в западном обществоведении.-К., 1993.
Паренти М. Демократия для немногих.-М., 1990.
Позняков З.А. Нация. Национализм. Национальные интересы.-М., 1994.
Права человека и межнациональные отношения.-М., 1994.
Римаренко Ю.І. Національний розвій України.-К., 1995.
Салман А.М. Современная демократия.-М., 1992.
Сміт Е. Національна ідентичність.-К., 1994.
Трипольский В.О. Тернисті шляхи демократії: спроба політологічного аналізу //Український історичний журнал.-1994.-№ 6.
Четверний В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию.-М., 1993.
Шапиро Й. Демократия и гражданское общество //Политические исследования.-1992.-№ 4.
Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія.-К., 1995.
Політичні еліти і політичне лідерство
Теоретичне обгрунтування елітаризму.
Сучасні концепції політичних еліт.
Сутність політичного лідерства.
Типи політичного лідерства.
Політична еліта і лідерство в Україні.
Утворення і функціонування держав, їх сила і тривалість, політичний режим і суспільно-економічний устрій великою мірою залежить від сили і типу еліт: національних і політичних. Еліти є групами, що займають найвищі позиції у суспільстві або у його окремих сферах, становлячи їх “верхівку”. Терміном еліта (фр. “кращі”, “вибрані”) позначають провідні верстви в суспільстві, які здійснюють керівництво у певних галузях суспільного життя.
Еліта – це соціальна верства, меншість, представники якої мають такі соціальні та/або інтелектуальні якості, які дають їм можливість відігравати провідні ролі в усьому суспільстві або в межах його окремих сфер.
Елітою називаються люди:
що одержали найвищий індекс в галузі їхньої діяльності (В.Парето);
найбільш активні в політичному відношенні, орієнтовані на владу (Г.Моска);
які користуються у суспільстві найбільшим престижем, статусом, багатством (Г.Лассуел);
які володіють інтелектуальною чи моральною перевагою над масою, незалежно від свого статусу (Ж.Боден), найвищим почуттям відповідальності (Х.Ортега-і-Гассет).
Національна еліта – це еліта духовно-інтелектуальна, господарська, політична. За своєю структурою, джерелами формування національна еліта неоднорідна, але за ціллю своєї діяльності вона є однорідною, бо свідомо, чи навіть неусвідомлено працює на утвердження і розвиток національної держави, формування політичної нації як спільноти усіх громадян, що проживають у даній державі.
Політична еліта – це організована група, яка здійснює владу в суспільстві (правляча еліта) або перебуває в опозиції до правлячої верхівки (контреліта). Політична еліта бере участь безпосередньо або опосередковано у прийнятті й організації виконання політичних рішень.
Політична еліта – суспільна верства, що здійснює владу, забезпечує збереження та відтворення політичних цінностей і політичної системи загалом, діє з метою задоволення потреб та інтересів окремих соціальних груп або всього народу, користується певними перевагами свого суспільного становища. Політична еліта – це відносно замкнута спільнота з доволі постійним і чисельно обмеженим складом, яка має вирішальний вплив на обґрунтування загальнонаціональних (суспільних) цілей та на розроблення, прийняття і впровадження політичних рішень. Вона об’єднана міцними внутрішніми зв’язками та певними, більш або менш вираженими груповими інтересами.
Квазіеліта (псевдоеліта) – група людей, яка займає провідні позиції в політичній системі, але не відповідає сучасній моделі елітарних рис, не здатна виконувати належним чином свої функції. Такі еліти компенсують свою професійну неспроможність, інтелектуальну вбогість активною демагогічною діяльністю, вміло використовуючи інстинкти і стереотипи натовпу у своїх користолюбних цілях.
Опозиція – це будь-яка політично організована група, що критикує уряд і прагне здобути владу. Контреліта – це та політично активна верства суспільства, з якої в майбутньому може бути сформований новий тип еліти, що прийде на зміну існуючій.