- •Вінниця – 2002
- •Розділ 1. Політологія як система знань про політику предмет, методи і функції політології
- •Уявлення про функції політології:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада
- •Розуміння політики в історії політичної думки
- •Співвідношення політики з різними сферами суспільного життя
- •Визначення влади
- •Визначення функцій влади
- •Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
- •Політичні погляди мислителів античності Стародавня Греція
- •Стародавній Рим
- •Політичні погляди мислителів середньовіччя
- •Політичні погляди періоду відродження та нового часу:
- •Франція
- •Німеччина
- •Політичні ідеї представників утопічного соціалізму XVI-поч. Хіх ст.:
- •Марксистська концепція політики
- •Загальні положення марксистської політичної теорії
- •Основні концепції сучасної західної політології
- •Література:
- •Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність
- •Політична думка часів київської русі
- •Політична думка в Україні у другій половині XVI-XVIII ст.:
- •Політичний устрій Запорізької Січі.
- •Політичні погляди провідних козацьких гетьманів
- •Політична думка в Україні у хіх ст.
- •Політична думка в Україні першої половини хх ст.
- •Погляди провідних українських мислителів першої половини хх ст..
- •Література
- •Розділ 2. Політична діяльність політична діяльність і політичні відносини. Конфліктии та кризи у суспільно-політичному житті
- •Перша стадія (прихована):
- •Література
- •Розділ 3. Людина і політика демократія та національні відносини у політичному житті суспільства.
- •Соціально-етнічні спільності
- •Література
- •Політичні еліти і політичне лідерство
- •Структура політичної еліти
- •Типологія політичних еліт
- •Література
- •Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності.
- •Ідеологія лібералізму
- •Неоліберальні концепції
- •Консервативна ідеологія
- •Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
- •Комуністична ідеологія
- •Соціал-демократична ідеологія
- •Основні положення демократичного соціалізму
- •Ідеологія націоналізму
- •Ідеологія фашизму
- •Ідеологія фемінізму
- •Ідеологія енвайронменталізму
- •Ідеологія анархізму
- •Ідеологія етатизму
- •Взаємовплив політичних ідеологій
- •Література
- •Розділ 4. Політична система суспільства теорія політичної системи
- •Література
- •Держава у політичній системі суспільства
- •Визначення функцій держави
- •Література
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Література
- •Політичні партії. Громадські організації і рухи
- •Структура громадських об’єднань
- •Види рухів
- •Види суспільно-політичних організацій
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •Функції суспільно-політичних організацій і рухів
- •Партійне життя в україні
- •Література
- •Розділ 5. Світова політика і міжнародні відносини міжнародна політика і світовий політичний процес. Україна в системі міжнародних відносин
- •Принципи міжнародних відносин:
- •Історія появи “нового політичного мислення”
- •Організація країн – експортерів нафти (опек);
- •Україна в міжнародних відносинах
- •Література
- •Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Види глобальних проблем людства
- •Література
- •Розділ 6. Прикладна політологія політичні технології. Політичний маркетинг і політична реклама
- •Література
- •Засоби масової інформації і формування громадської думки
- •Література
- •Список рекомендованих підручників та посібників
- •Список рекомендованих періодичних видань
Організація країн – експортерів нафти (опек);
Організація американських держав (ОАД) – країни Латинської, Центральної Америки і США;
Організація африканської єдності – ОАЄ, яка об’єднує 50 держав, що відстоюють свої права;
Асоціація південно-східних азіатських держав (АСЕАН), до якої входять країни: Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд.
Україна в міжнародних відносинах
Після проголошення незалежності України вагомими досягненнями її міжнародної політики слід вважати:
Підписання факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1991 р.);
Членство в ОБСЄ, Раді Європи, МВФ, Світовому банку і Європейському банку реконструкції та розвитку;
Налагодження співробітництва із ЄС і НАТО через підписання програми “Партнерство заради миру” і “Хартії про особливе партнерство з НАТО”, в якій задекларовані гарантії безпеки України в новій системі європейського порядку;
Налагодження контактів з країнами Сімки, Центрально-Східної Європи, Латинської Америки, Близького та Середнього Сходу, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону;
Підписання договорів про дружбу і співробітництво із своїми найближчими сусідами, зокрема Росією і Польщею, завдяки яким вдалося юридично закріпити існуючий між ними територіальний статус-кво.
Підкреслюючи досягнення міжнародної політики України, слід сказати, що вона не повністю використовує вигідні геополітичні умови для ефективної реалізації своїх національних інтересів. Це стосується передусім відсутності чітких геостратегічних орієнтирів серед політичної еліти України: частина політиків орієнтується на союз із країнами Заходу, інші віддають перевагу тісному співробітництву із Росією. Прихильники співробітництва із країнами Заходу наголошують, що іноземні інвестиції можуть допомогти впровадити передові технології, нову організацію праці та менеджменту, підприємства, що їх отримують, регулярно сплачують податки в бюджет, розвязують проблему зайнятості, підвищують рівень заробітної плати. Тісне співробітництво з Росією дозволило б, на думку його прихильників, розвязати проблему забезпечення України енергоносіями. В Україні також висловлюються думки щодо можливості лавування між інтересами Росії та Заходу, використання протиріч між ними на користь України.
Головні чинники зовнішньої загрози національній безпеці України:
Жорсткі умови міжнародних фінансових організацій (МВФ)(міжнародні фінансові організації підштовхують Україну на шлях до дикого капіталізму (вільного ринку), жорстко нав’язуючи монетаристську економічну політику. Цей шлях протирічить шляху України до кола країн із змішаною економікою, який задекларовано Конституцією України. Умови, на яких міжнародні фінансові організації надають кредити Україні не дозволяють використовувати ці кошти для прямого кредитування виробництва її, а спрямовують їх тільки на розбудову ринкових форм, приватизацію та грошову стабілізацію. В результаті ці кредити не створюють джерел їх відшкодування, а призводять лише до зростання зовнішньоекономічного боргу, тобто сприяють падінню виробництва в Україні. Відмова від дотації сільського господарства, вугільної промисловості спричиняють занепад цих галузей);
Беззастережна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (при відсутності в Україні стратегії захисту свого ринку та свого виробництва, беззастережна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності є головним чинником занепаду майже всіх галузей виробництва, науки, освіти, культури, духовності. Вона є однією з головних причин інфляції, становлення української банківської системи як антиринкової за своєю сутністю. Передчасна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності стала головною причиною неплатежів в Україні. З іншого боку, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності ніби сприяє інтеграції України в світову економіку, але оскільки всередині держави відсутня внутрішня інтеграція науки, освіти з виробництвом та банківською системою, то кожна із цих ланок, самостійно інтегруючись у світову економіку, не маючи фінансової підтримки, не витримує конкуренції і швидко деградує, оскільки не створюються умови для конкурентної переваги. Через відсутність економічної політики держави і стратегії захисту свого ринку і свого виробника, через зниження якості робочої сили інтеграція у світову економіку обертається потужною руйнівною силою.
Перспектива інтеграції України до західних структур не настільки близька, як сподівалися раніше. Для вступу до ЄС потрібно виконати багато вимог, особливо важких для країн колишнього СРСР. Для сучасної України особливо важливим є регіон Центральної та Східної Європи, з країнами якого наша держава могла б вигідно співпрацювати. Останніми роками чіткіше визначилася позиція України у стосунках з СНД. Україна заперечує надання СНД статусу субєкта міжнародного права, що суперечить інтересам Росії, призводить до посилення її тиску на нашу державу.
Сповільнені процеси реформ в країні, наслідком яких є слаба інтеграція до європейської структури, призвели до залежності України як від Росії, так і від Заходу. У той же час долаючи труднощі обєктивного й субєктивного порядку Україна успішно продовжує процес розширення своєї дипломатичної присутності в світі.