- •1. Поняття та види недемократичних режимів
- •2. Структура правової культури
- •3. Формаційний підхід до типології держави
- •6. Теологічна, договірна та патріархальна теорія виникнення держави
- •26. Наукові концепції про сучасні держави
- •54. Основні закономірності та причини виникнення держави
- •1. Три великих розподіли праці:
- •4. Вимоги правильного застосування норм права
- •7. Правомірна поведінка: поняття, види
- •8. Види органів держави
- •9. Поняття і види форм (джерел) права
- •10. Публічне і приватне право
- •11. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •13. Матеріальне і процесуальне право
- •14. Поняття та класифікація юридичних фактів
- •15. Поняття, структура і призначення механізму держави
- •16. Принципи організації та функціонування апарату держави
- •17. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості
- •18. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •II. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм.
- •III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
- •21. Поняття та ознаки правової держави
- •22. Виховна функція права та правове виховання
- •23. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •24. Об’єкти правових відносин
- •25. Структура норми права
- •27. Значення теорії держави і права для підготовки юристів
- •41. Прогалини у праві і засоби їх подалання та усунення
- •29. Поняття та принципи законності
- •80. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок
- •30. Поняття та ознаки держави
- •63. Поняття та класифікація функцій держави
- •78. Основні підходи до розуміння сутності держави
- •31. Співвідношення суспільства, громадянського суспільства і держави
- •33. Порядок прийняття законів в україні
- •36. Поняття, ознаки, функції і принципи правотворчості
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •39. Поняття і структура правосвідомості
- •51. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб
- •57. Система юридичних наук. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- •61. Поняття права та його соціальна цінність
- •67. Поняття, види і функції права
- •88. Основні ознаки права
- •99. Принципи права та їх характеристика
- •76. Класифікація конституційних прав громадян україни
- •84. Право і держава: аспекти співвідношення
- •49. Право, економіка, політика
- •53. Поняття та види субєктів права
- •46. Поняття системи права
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •105. Основні правові системи сучасності
- •65. Співвідношення системи законодавства з системою права
- •85. Поняття предмета і методу правового регулювання
- •101. Основні елементи системи права, їх характеристика
- •64. Поняття і зміст системи законодавства
- •73. Місце і роль основного закону в системі законодавства
- •83. Відмінність між системою права і системою законодавства
- •70. Поняття політичної системи суспільства
- •66. Елементи політичної системи суспільства, їх характеристика
- •74. Місце і роль партій в політичній системі суспільства
- •60. Місце і роль держави в політичній системі
- •82. Види, способи і типи правового регулювання
- •59. Стадії процесу правового регулювання
- •98. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини
- •69. Концепція громадянського суспільства. Особливості її становлення і формування
- •92. Інтерпретаційно – правові акти: поняття, види, їх місце в системі правових актів
85. Поняття предмета і методу правового регулювання
Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання.
Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відповідає на ? «що?»). Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права.
Предмет правового регулювання є умовне виділення певного відокремленого кола (сукупності) суспільних відносин, що мають єдину якість. Це дозволяє узагальнити норми права, які регулюють коло (сукупність) суспільних відносин, у таку нормативну спільність, як галузь права.
Приміром, предметом екологічного права є відособлена група суспільних відносин у раціональному використанні природних ресурсів й охороні навколишнього середовища. Предмет аграрного права складають суспільні відносини у сфері організації і діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Предмет земельного права — суспільні відносини у сфері раціонального використання і охорони земель. Предмет адміністративного права — управлінські відносини. Предмет трудового права — трудові відносини і т.д. Кожна галузь права має свою, відносно відокремлену, сферу регулювання.
Відмежування предмета правового регулювання однієї галузі від іншої здійснюється на основі виявлення якісної однорідності складових його елементів: — суб'єктів, — об'єктів, — змісту, - динамічних чинників.
Наприклад, у трудових суспільних відносинах суб'єктами виступають робітники та службовці, об'єктом — предмети праці, змістом — трудова діяльність, динамічними чинниками — потреби у робочій силі, що змінюються. Інший склад елементів мають майнові відносини, управлінські тощо.
Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як визначальний критерій системи права. Він — головна, об'єктивна підстава для розподілу правових норм за галузями права. Його доповнює метод правового регулювання.
Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на запитання «як?»). Він несе основне навантаження в динаміці, «роботі» права, показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та у які способи.
Кожна галузь права має свій специфічний метод правового впливу на суспільні відносини. Метод правового регулювання є багато в чому орієнтованим на способи правового регулювання: дозволяння, зобов'язування, заборони.
Загальними є два методи правового регулювання
імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Він припускає заборони, обов'язки, покарання.
диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін, їхній неспівпідлеглості між собою (метод «горизонталі»). Він припускає дозволяння.
Так, метод владних приписів (зобов'язування) є властивим, як правило, адміністративному праву метод рівності сторін і вільного волевиявлення (дозволяння) -- цивільному праву, метод справедливої винагороди І заохочення — трудовому праву, метод заборони (заборона недозволених дій) — кримінальному праву, метод дозволяння — підприємницькому праву і т.д.
За допомогою методу правового регулювання можна легше орієнтуватися, до якої галузі права належать ті чи інші поняття й терміни. Термін «договір», скажімо, вживається в різних галузях права — конституційному, міжнародному, трудовому, циві-. льному. Трудовий договір підпадає під дію методу регулювання трудового права -- методу супідрядності і тяжіє до зобов'язувань, а договір як підстава виникнення зобов'язань — під дію методу цивільного права — методу автономії і припускає дозволяння.