- •1. Поняття та види недемократичних режимів
- •2. Структура правової культури
- •3. Формаційний підхід до типології держави
- •6. Теологічна, договірна та патріархальна теорія виникнення держави
- •26. Наукові концепції про сучасні держави
- •54. Основні закономірності та причини виникнення держави
- •1. Три великих розподіли праці:
- •4. Вимоги правильного застосування норм права
- •7. Правомірна поведінка: поняття, види
- •8. Види органів держави
- •9. Поняття і види форм (джерел) права
- •10. Публічне і приватне право
- •11. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •13. Матеріальне і процесуальне право
- •14. Поняття та класифікація юридичних фактів
- •15. Поняття, структура і призначення механізму держави
- •16. Принципи організації та функціонування апарату держави
- •17. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості
- •18. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •II. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм.
- •III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
- •21. Поняття та ознаки правової держави
- •22. Виховна функція права та правове виховання
- •23. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •24. Об’єкти правових відносин
- •25. Структура норми права
- •27. Значення теорії держави і права для підготовки юристів
- •41. Прогалини у праві і засоби їх подалання та усунення
- •29. Поняття та принципи законності
- •80. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок
- •30. Поняття та ознаки держави
- •63. Поняття та класифікація функцій держави
- •78. Основні підходи до розуміння сутності держави
- •31. Співвідношення суспільства, громадянського суспільства і держави
- •33. Порядок прийняття законів в україні
- •36. Поняття, ознаки, функції і принципи правотворчості
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •39. Поняття і структура правосвідомості
- •51. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб
- •57. Система юридичних наук. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- •61. Поняття права та його соціальна цінність
- •67. Поняття, види і функції права
- •88. Основні ознаки права
- •99. Принципи права та їх характеристика
- •76. Класифікація конституційних прав громадян україни
- •84. Право і держава: аспекти співвідношення
- •49. Право, економіка, політика
- •53. Поняття та види субєктів права
- •46. Поняття системи права
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика
- •105. Основні правові системи сучасності
- •65. Співвідношення системи законодавства з системою права
- •85. Поняття предмета і методу правового регулювання
- •101. Основні елементи системи права, їх характеристика
- •64. Поняття і зміст системи законодавства
- •73. Місце і роль основного закону в системі законодавства
- •83. Відмінність між системою права і системою законодавства
- •70. Поняття політичної системи суспільства
- •66. Елементи політичної системи суспільства, їх характеристика
- •74. Місце і роль партій в політичній системі суспільства
- •60. Місце і роль держави в політичній системі
- •82. Види, способи і типи правового регулювання
- •59. Стадії процесу правового регулювання
- •98. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини
- •69. Концепція громадянського суспільства. Особливості її становлення і формування
- •92. Інтерпретаційно – правові акти: поняття, види, їх місце в системі правових актів
73. Місце і роль основного закону в системі законодавства
Конституція України - це Основний Закон прийнятий 28 червня 1996р. вищим представницьким органом державної влади (Верховною Радою України), володіє вищою юридичною силою і регулює фундаментальні положення організації суспільного і державного життя: належність державної влади, характер власності, права і свободи громадян, національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, систему і принципи діяльності механізму здійснення повновладдя народу.
Конституція виступає базисом для поточного законодавства. Всі закони та інші нормативні акти мають випливати з Конституції і не суперечити їй. "Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй" — ст. 8 Конституції України.
Міжнародні договори, які укладає держава, не можуть суперечити Конституції.
Існує особливий, порівняно з усіма іншими законами, порядок прийняття, зміни та відміни Конституції. Контроль за додержанням Конституції здійснює особливий орган — Конституційний Суд України. Тільки до його компетенції належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів нормам Конституції. Аналогічні органи є в багатьох сучасних державах, хоч називаються вони по-різному.
Конституція регулює найважливіші суспільні відносини в країні. А саме
> виражає суверенітет і волю українського народу -громадян України всіх національностей;
> служить основою (фундаментом) чинного національного законодавства, її норми перебувають у центрі системи права, забезпечують єдність та узгодженість норм права, що закріплені різними нормативно-правовими актами;
> має вищу юридичну силу, тобто всі інші нпа повинні відповідати їй і застосовуватися на її основі;
> норми її є нормами прямої дії, тобто вони гарантують можливість звернутися в суд для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, виключно на підставі Конституції України;
> має підвищений ступінь стабільності, що забезпечується як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень -для внесення змін встановлений жорсткіший порядок, ніж для звичайних парламентських законів (необхідність 2/3 голосів депутатів від конституційного складу ВРУ); так і створенням системи правової охорони Конституції - системи конституційного нагляду і конституційного контролю;
> нормативні приписи мають не тільки регулятивний, а й установчий, програмний, політичний характер.
Система законодавства України будується за галузевою і субординаційною структурами. Враховуючи існування в Україні Автономної Республіки Крим, можна зробити висновок про те, що у побудові українського законодавства частково є ознаки і федеративної структури. Такий висновок підтверджується нормами розділу X Конституції України. Автономна Республіка Крим — невід'ємна складова частина України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Вона має свою Конституцію, яку приймає її Верховна Рада і затверджує Верховна Рада України. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення її Ради міністрів не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.