Висновки

У дисертаційній роботі на підставі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне розв’язання актуального науково-практичного завдання, яке полягає в дослідженні та удосконаленні структури ринку медичних послуг регіону на організаційно-економічному рівні. Основні результати і висновки, що випливають з даного дослідження, можна представити наступним чином.

1. Розглянувши та узагальнивши вітчизняний та зарубіжний досвід щодо сутності понять здоров’я населення, система охорони здоров’я, медична послуга, ринок медичних послуг, необхідно зазначити, що:

• здоров’я населення – це інтегральне категоріальне поняття, яке включає в себе не лише фізичний, психоемоційний стан людини, але і особливості її життєдіяльності, оточення, матеріального та екологічного благополуччя, можливість задовольняти власні потреби та потреби своєї сім’ї, здатність до відтворення здорового майбутнього покоління;

• система охорони здоров’я – це система медично-санаторних закладів різної форми власності, у яких працює персонал певної кваліфікації та надає населенню медичні послуги по забезпеченню відповідного рівня здоров’я, забезпечує діагностику та профілактику захворювань, що сприяє соціально-економічному розвитку держави та суспільства;

• медична послуга – це діяльність медичного персоналу установ, закладів, організацій та підприємств системи охорони здоров’я для блага пацієнтів (населення), що має подвійну суть – медичну (досягнення певного рівня здоров’я людини) та економічну (вид економічної діяльності, що характеризується критерієм вартісності);

• ринок медичних послуг – це система соціально-економічних відносин між охороною здоров’я та населенням з надання та отримання відповідних послуг як у межах держави, так і її регіонів.

2. Проведені дослідження дозволяють визначити різнорівневу структуру ринку медичних послуг. На кожному з виділених рівнів населення отримує потрібне йому медичне обслуговування: в декількох медичних закладах одного міста чи району (ринок медичних послуг І-го порядку); в медичних закладах області (РМП ІІ-го порядку); в спеціалізованих науково-медичних центрах(РМП ІІІ-го порядку).

3. В умовах сьогодення в суспільстві створюються умови для виникнення і розвитку в сфері охорони здоров’я ринкових відносин. Про що свідчить усвідомлення населенням економічної обумовленості свого здоров’я через комерціалізацію системи охорони здоров’я, збільшення обсягу платних медичних послуг. Це в свою чергу сприяє впровадженню різноманітних форм діяльності медичних закладів, через які система охорони здоров’я безпосередньо входить на сучасний ринок послуг. Медичні послуги мають фінансове вираження і відповідно володіють економічною суттю, а система охорони здоров’я, через надання таких послуг, може вважатись не лише соціальною але і економічною складовою держави.

4. Для проведеного дослідження важливим було розглянути методологічні підходи до дослідження системи охорони здоров’я та ринку медичних послуг саме з економічного аспекту їх розвитку. Ми встановили основні складові, що формують ринок медичних послуг регіону, виділивши чотири блоки, аналіз розвитку яких дав можливість визначити рівень формування ринку медичних послуг регіону та встановити територіальні особливості його функціонування. В основу цих блоків було покладено ряд показників, які, на нашу думку, досить повно характеризують діяльність ринку медичних послуг регіону.

5. На функціонування ринку медичних послуг, зокрема, та системи охорони здоров’я в цілому, впливають ряд факторів, як об’єктивних, таких як: діяльність закладів системи охорони здоров’я, матеріально-технічна база, кадровий потенціал, фінансування галузі і так далі, так і суб’єктивних: рівень захворюваності населення, який визначає попит та пропозицію на ринку, рівень довіри медичному персоналу, тому чи іншому закладу, популярність медичного закладу тощо. Основні фактори, що впливають на систему охорони здоров’я та ринок медичних послуг мають тенденцію загальнодержавних та здійснюють вплив на ринок медичних послуг так само як і на інші сфери діяльності.

6. В процесі проведення досліджень було встановлено ряд принципів раціонального розвитку системи охорони здоров’я: раціонального розміщення об’єктів охорони здоров’я; вирівнювання рівнів медичного розвитку системи охорони здоров’я та ринку медичних послуг; урахування міжнародного досвіду розвитку системи охорони здоров’я, територіального поділу праці; системності розвитку системи охорони здоров’я; комплексності; оперативності розвитку ринку медичних послуг на основі оперативного надання медичної допомоги високої якості.

7. Вирішальну роль у забезпеченні охорони здоров’я населення України відіграє державно-комунальна складова системи охорони здоров’я, яка охоплює близько 98% всіх ресурсів системи, до якої входить велика кількість державних органів, підприємств, установ, організацій в тому числі різноманітних закладів охорони здоров’я. Ряд міністерств і відомств мають паралельні системи охорони здоров’я для своїх працівників, у складі яких зосереджено близько 12% установ охорони здоров’я державної та комунальної форм власності. У результаті розвитку ринкових відносин у країні почалось формування недержавного (приватного) сектору в охороні здоров’я. Він розвивається як альтернатива відповідним закладам державної і комунальної форм власності, розширюючи інфраструктуру цих закладів.

8. Провівши аналіз розвитку системи охорони здоров’я України та Вінницької області, було встановлено, що регіон повністю відповідає загальнодержавним особливостям її функціонування. Динаміка розвитку закладів охорони здоров’я України мала тенденцію до постійного скорочення лікарняних закладів поряд із збільшенням кількості амбулаторно поліклінічних. Протягом досліджуваного періоду (1995-2006 рр.) кількість лікарняних закладів загалом по країні зменшилась на 25,6%; кількість лікарняних закладів Вінниччини – на 37,5%; реструктуризація медичної допомоги на користь форм позастаціонарного лікування зумовила скорочення ліжкового фонду. Кількість лікарняних ліжок в цілому по країні зменшилася на 30,5%, на Вінниччині – на 37,6%. Кількість лікарів усіх спеціальностей в державі у 2006 р. була на 2,3% нижче рівня 1995 р., у Вінницькій області відповідно на 0,2%, показник кількості середнього медичного персоналу знизився на 17,1% в Україні та на 16,2% у Вінницькій області. За проведеним групуванням регіонів за рівнем забезпеченості населення медичними кадрами Вінниччина за рівнем забезпеченості населення лікарями усіх спеціальностей входить до ІІІ групи регіонів (від 50 до 40 чол. на 10 тис. населення), середнім медичним персоналом – до ІІ групи (від 105 до 115 чол. на 10 тис. населення).

9. Пріоритетність раціонального територіального та економічного використання ресурсної бази медичної сфери, а через неї і послуг, що отримує населення зумовило розробку моделі територіально-економічної доступності медичних послуг. В її основу було покладено основні чотири блоки, що безпосередньо формують ринок медичних послуг регіону. Провівши ряд обрахунків стало можливим виділити 9 секторів ринку медичних послуг Вінниччини: високих показників, високо-помірних показників, середніх показників, середньо-високих показників, середньо-помірних показників, середньо-помірно-низьких показників, помірних показників, помірно-низьких показників та низьких показників. Таким чином, слід відмітити, що ринок медичних послуг Вінницької області знаходиться на шляху становлення. Процеси, що відбуваються в системі охорони здоров’я, економічні особливості розвитку регіону повністю відображаються на структурі ринку медичних послуг.

10. Маючи картину територіальної організації ринку медичних послуг регіону, встановивши, шляхом кореляційно-регресійного аналізу, особливості впливу на нього основних факторів, для побудови прогнозних показників було запропоновано використовувати методику ланцюгів Маркова. За цією методикою було проведено ряд розрахунків і визначено прогнозну динаміку розвитку ресурсного та кадрового потенціалу системи охорони здоров’я, як ресурсної бази системи охорони здоров’я, а також перспективні показники обсягу наданих медичних послуг та потреби в них.

11. Для покращення функціонування ринку медичних послуг у роботі запропоновано використовувати різні підходи, серед яких основними є: традиційний: передбачає розширення існуючих видів виробництва медичних послуг за рахунок активізації політики управління та маркетингу в системі охорони здоров’я, зміни форм управління сферою і т.д.; модернізаційний: передбачає диверсифікацію традиційної економічної бази системи охорони здоров’я перш за все за рахунок створення нових напрямів (впровадження різних форм власності, сімейної медицини і т.д.); інноваційний: його основна мета переорієнтація системи охорони здоров’я регіону на активне впровадження інноваційних методів надання інноваційної продукції за рахунок використання у виробництві послуг наукоємних технологій. Останнє, у свою чергу, потребує поліпшення інформаційної бази, кадрового потенціалу, наукової бази та її впровадження в безпосереднє обслуговування населення, формування інноваційного попиту в системі охорони здоров’я, забезпечення фінансування відповідно до закону та реальної потреби системи охорони здоров’я регіону.