2. Еволюцiя поглядiв на сутність менеджменту

Для визначення дiяльностi з координацiї роботи людей на практицi використовують pi­зні поняття:

- "управлiння";

- "менеджмент";

- "адмiнiстрування";

- "керування" тощо.

"Управлiння" - найбiльш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло рiзно-

манiтних об'єктiв, явищ i процесiв, наприклад:

- технічні системи;

- господарськi системи;

- суспiльнi системи;

- державні системи тощо.

"Менеджмент" - це поняття, яке використовують переважно для характеристики про­цесiв управлiння господарськими органiзацiями (пiдприємствами).

"Адмiнiстрування" - поширюється на управлiння державними установами або для по­значення процесiв керування дiяльнiстю апарата управлiння пiдприємства.

"Керування" - поширюється на мистецтво тієї або iншої особи (менеджера) впливати на поведiнку i мотиви дiяльностi пiдлеглих з метою досягнення цiлей органiзацiї.

"Менеджмент" - це надзвичайно широке та багатомiрне поняття.

Етимологiчно менеджмент походить вiд латинського слова "manus" - рука. Початково це слово означало вмiння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володiти засобами працi, вправно працювати. 3 появою багатьох видiв роботи, з поглибленням спецiалiзацiї вини­кла потреба в дiяльностi, яка пов'язувала в єдине цiле роботу багатьох окремих виконавцiв. Вiдповiдно до цього трансформувався i змiст поняття "менеджмент". Це слово увiбрало у себе Bci чисельнi вимоги до управлiння як до науки, мистецтва ведення справ i стилю роботи.

Сучасний Оксфордський словник англiйської мови тлумачить поняття "менеджмент" не однозначно, а саме:

1. менеджмент - це спосiб, манера спiлкування з людьми;

2. менеджмент - це вмiння та адмiнiстративнi навички органiзовувати ефективну роботу апарату органiзацiї;

3. менеджмент - це влада та мистецтво керування;

4. менеджмент - це орган и управлiння, адмiнiстративнi одиницi, пiдроздiли.

Помiж менеджерiв-практикiв та вчених ще й досi не iснує єдностi поглядiв щодо сутно­сті менеджменту:

1. першi вважають, що менеджмент - це професiя, що орієнтована на практичне використання. Головне тут - реальний результат, який забезпечується накопи­ченим досвiдом менеджера;

2. другi вважають, що менеджмент - це процес досягнення мети органiзацiї за до­помогою iнших людей. Тому, головне для менеджера - це мистецтво спiлку­вання з людьми та керування ними;

3. тpeтi вважають, що менеджмент - процес прийняття рацiональних рiшень. То­му, головне завдання менеджера - це пошук оптимальних управлiнських pi­шень за допомогою математичних моделей та на основі використання системи наукових знань.

Останнiми роками спостерiгається певна конвергенцiя поглядiв на менеджмент. У ши­рокому розумiннi мепеджмент - це вмiння досягати поставлених цiлей, використовуючи пра­цю, iнтелект та мотиви поведiнки iнших людей (рис. 1.2).

Оставте місце для малюнку!!!!!!!!..........................................................................................................................................................................................................................................................................................

у дiяльностi Bcix менеджерiв, незалежно вiд функцiї, яку вони виконують, посади, яку вони обiймають, галузi, у якiй вони працюють, є дещо спiльне. Саме це спiльне, загальне для дiяльностi Bcix менеджерiв i становить фундамент науки менеджменту, складае її основи, якi i є предметом вивчення курсу "Основи менеджменту" як навчальної дисциплiни.

При цьому слiд зауважити, що знань теоретичних основ управлiння замало для забез­печення ефективного Функцiонування тієї або iншоїl органiзацiї. "Той, хто ставить дiагноз за книгою, або намагається управляти, вивчивши напам'ять принципи менеджменту, рiдко коли досягае успiху".

Вiдомо, що за вcix iнших рiвних умов кiнцевий результат дiяльностi рiзних керiвникiв не однаковий. Спроби пояснити це науковими методами результатiв не дають i дати не можуть. В управлiнськiй дiяльностi завжди присутне дещо таке, що не пiддається кiлькiсному аналiзу i що прийиято називати мистецтвом управлiння. Проте, це не означае, що управлiння здiйсню­еться спонтанно, стихiйно, що менеджер покладаеться тiльки на вдачу, інтуіцію, власний до­свiд. Мистецтво управлiння саме i є вмiнням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управшння до:

- особливостей власного характеру;

- особливостей пiдлеглих;

- особливостей вiдповiдної сфери бiзнесу.

Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спираеться на наукові знання, якi покладено в його основу.