3. Менеджери в органiзацiї

Менеджмент часто розглядають i як вид професiйної дiяльностi. 3 цiєї точки зору для ро­зумiння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери i чим їх дiяльнiсть вiдрiзня­ється вiд дiяльностi iнших категорiй працiвникiв. Для цього потрiбно знати вiдповiдь на декiль­ка конкретних запитань, а саме: 1) Якi ознаки дiяльностi менеджера? 2) На якi об'єкти спрямо­вана дiяльнiсть менеджера? 3) Якi ролi виконують менеджери в органiзацiї? 4) Якi особистi яко­cтi необxiднi менеджеровi?

Директор, керiвник групи, начальник, завiдувач тощо - Bci цi слова позначають посади.

Люди, якi обiймають цi посади можуть бути об'єднанi загальним поняттям «менеджер», оскiль­ки можна визначити наступнi спiльнi для них ознаки дiнльностi:

1. менеджер Kepyє роботою одного або кiлькох спiвробiтникiв органiзацiї;

2. менеджер управляє частиною або всi€ю органiзацi€ю, в якiй він працює;

3. менеджер отримує певнi повноваження та приймає в межах цих повноважень рiшення, якi будуть мати наслiдки для iнших спiвробiтникiв органiзацil.

Тобто, менеджер - це людина, яка займає постiйну керуючу посаду, надiлена повнова­женнями i приймає в їх межах рiшення за певними видами дiяльностi органiзацiї.

Будь-яку органiзацiю можна розглядати як систему, тобто сукупнiсть взаємозв'язаних у єдине цiле окремих елементiв. Будь-яка органiзацiя одночасно є i вiдкритою системою. Це означає що вона може iснувати лише за умови обмiну речовиною, енергiєю та iнформацiєю з i"i зовнішнім середовищем.

До основних компонентiв внутрiшнього середовища органiзацiї вiдносяться: виробниц­тво, дослiдження та розробки, технологiя, сировина, матерiали, фiнанси, працiвники тощо. 3овнiшнє середовище прямого впливу мiстить: постачальникiв, споживачiв, конкурентів та iнших економiчних партнерiв (наприклад банки).

До зовнiшнього середовища опосередкованого впливу включають: економiчну, соцiальну,

. .. .

політико-правову, технологічну, екологічну, МIжнародну компоненти тощо.

3 цими компонентами доводиться мати справу менеджеру. У вiдповiдностi до цього розрi­зняють наступнi сфери менедж:.менту: 1) виробничий менеджмент; 2) фiнансовий менеджмент; 3) управлiння персоналом; 4) управлiння дослiдженнями та розробками; 5) фiнансовий облiк; 6) маркетинг; 7) загальна адмiнiстрацiя.

Менеджер може:

1. керувати будь-якою з них (або i"i частиною);

2. керувати кiлькома одразу;

3. керувати всiєю органiзацiєю в цiлому.

У залежностi вiд кiлькостi компонент (сфер) органiзацiї, якими управляє менеджер, розрi­зняють три рiвнi менеджменту вищий; середнiй, нижчий.

Спiввiдношення сфер та рівнів менеджменту схематично зображено на рис. 1.3.

Оставте місце для малюнку для підписів!!!!!!!!!!!!!

До вищого рiвня вiдноситься невелика група основних керiвникiв органiзацii: прези­дент (директор), вiце-президенти (заступники), головний виконавчий директор.

На вищому piвнi менеджменту:

- формулюеться мiсiя та встановлюються органiзацiйнi цiлi;

- визначаеться загальнокорпоративна стратегiя та основнi задачi щодо її реалiзацii;

- приймаються рimення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукцiї, залучення

iнвестицiй, напрямкiв дослiджень та розробок тощо.

До середнього рiвня .менеджменту належать керiвники виробничих та Функцiональ­них пiдроздiлiв органiзацii.

Вони еє вiдповiдальним за розробку та реалiзацiю оперативних планiв та процедур впровадження тих рiшень, якi були прийнятi вищим керiвництвом органiзацiї.

Менеджери середнього рiвня мають досить широку свободу дiй щодо реалiзацiї планiв.

Вони, наприклад, самостiйно визначають: скiльки необхiдно найняти нових робiтникiв; яке но­ве обладнання придбати; як використовувати засоби масової iнформацiї для реклами тощо.

До менеджерiв нижчого рiвня вiдносять керiвникiв ceкторів, груп, майстрiв, бригади­piв тощо. їх основним завданням е координацiя дiяльностi операцiйних виконавцiв.

Таким чином, вищi керiвники органiзацiї опрацьовують стратегiю, середнi розробляють плани її реалiзацiї, а нижчi - вiдповiдають за конкретну роботу, яка виконується у вiдповiдностi до цих планiв. Формальнi повноваження, якi отримують менеджери в організації визначають вiдповiдний статус менеджера. Цей статус, у свою чергу, визначає характер мiжособових вiдно­син менеджера: з його начальниками; з працiвниками piвного рангу; з пiдлеглими. Taкi мiжосо­бовi вiдносини, з iншого боку, забезпечують менеджеру отримання iнформацiї, яка необхiдна йому для прийняття рiшень.

Дослiдження, проведенi у 70-рр. Г. Мiнцбергом, дозволили визначити ролi менеджерiв в органiзації та класифiкувати ix за трьома групами (рис. 1.4).

Головний керiвник - символiчний голова, в обов'язки якого входить виконання зви­чайних дiй керiвника (прийом вiдвiдувачiв, участь у церемонiях тощо).

Лiдер - вiдповiдає за наймання, навчання та мотивацiю працiвникiв.

Пов'язуюча ланка - забезпечує зовнiшнi контакти (листування, участь в нарадах на виiздi тощо).

Той, ХТО приймає iнформацiю - розшукує i отримує рiзну iнформацiю (обробка по­шти, особистi контакти, поїздки тощо).

формальна влада

Статус керiвника

Ролi менеджера в організації

Мiжособовi ролi IнформаЦiйнi ролi Ролi, пов 'язанi з прийняття

- головний керiвник - той, хто приймає iнфо­рмацiю

- шдер - той, хто розподiляЂ iH­формацiю

- представник

- пов' язуюча ланка

Не можу дописати оставте місце!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Рис. 1.4. Ролi менеджера в органiзацii

Той, хто розподiля( iнформацiю - передає отриману iнформацiю членам органiзацiї. Представник - передає iнформацiю для зовнiшнiх контактів органiзацiї, дiє як експерт. Пiдприємець - шукає можливостi для удосконалень, iнiцiює нове, забезпечує його реалi-

зацiю.

Той, хто усуває порушення - забезпечує коригування курсу дiй у випадку виникнення вiдхилень вiд планiв.

Той, хто розподiляє ресурси - розподiляє в межах своєї компетенцiї ресурси органiзацiї (розробка бюджетiв).

Той, хто проводить переговори - представляє органiзацiю на зовнiшнiх переговорах. Численнi дослiдження у захiдних країнах стосовно якостей, необхiднux успiшномv .ме­неджеру, дозволяють лише приблизно окреслити OCHOBHi з них:

1. технiчнi здiбностi (здатнiсть квалiфiковано, iз знаниям справи виконувати роботу на своїй дiлянцi, технiчнi прийоми конкретної дiяльностi);

2. аналiтuчнi здiбноетi (здатнiсть iдентифiкувати ключовi фактори тієї чи iншої ситуа­цiї, визначати iх взаємодiю i ступiнь важливостi);

3. дiагностuчнi здiбностi (здатнiсть ставити дiагноз проблем органiзацiї, тобто визнача­ти їx симптоми та причини виникнення);

4. здатнiсть взаємодiятu з людь.мu (здатнiсть налагоджувати контакти та будувати сто­сунки iз спiвробiтниками органiзацiї);

5. концептуальнi здiбностi (здатнiсть усвiдомлювати причинно-наслiдковi зв'язки в ор­ганiзацiї, бачити, яким чином можна скоординувати дiяльнiсть окремих частин органiзацiї, аби досягти поставлених цiлей найбiльш продуктивним способом).

Зазначенi якостi необхiднi на рiзних рiвнях управлiння органiзацiєю у рiзному ступенi (рис. 1.5).

Залиште місце для малюнку!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!