25

Зміст

стор.

Вступ……………………………………………………………………….	3
1 Загальне поняття про закони та підзаконні нормативно-правові акти…………………………………………	5
Закон як поняття…………………………………………………………	5
Підзаконний нормативно-правовий акт як поняття…………………..	6
Співвідношення закону та підзаконних нормативно-правових актів України…………………………………………………………………..	7
2 Розвиток сфери послуг засобами фізичної культури і спорту в сучасних умовах………………………………………	10
3 Закони та підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють послуги засобами фізичної культури і спорту (стислі характеристики)…………………………………	15
Закон України «Про фізичну культуру і спорт» (редакція 2009 року)………………………………………………………………………	15
Закон України «Про підтримку паралімпійського, олімпійського спорту та спорту вищих досягнень »…………………………………..	19
Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті»…………….	20
Державна програма розвитку фізкультури і спорту в Україні на 2007-2011 роки…………………………………………………………..	21
Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту…….......	21
заключення………………………………………………………………	23
СПИСОК ЛітературИ……………………………………………………..	24

ВсТУП

Актуальність. Сьогодні, якщо ми звернемось до статті 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт",то побачимо, що "фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості".

Фізична культура виникла одночасно із загальною культурою на ранніх ступенях розвитку цивілізації. На перших порах засоби фізичної культури відбивали матеріальний рівень життя людини, випливали, як правило, з природних форм руху (ходьби, бігу по пересіченій місцевості, кидання каміння і палок, стрибків, плавання тощо) і використовувалися, головним чином, для підготовки людей до існування.

З розвитком суспільства та матеріальних цінностей розвивається як загальна, так і фізична культура. При цьому ступінь розвитку однієї значно позначається на вираженість другої.

Водночас з розвитком суспільства фізична культура відгалужується від загальної культури в самостійну галузь. У цей час виникає і один з основних її компонентів - фізичне виховання, метою якого був розвиток рухових якостей, морально-вольових, розумових та інших здібностей, а також професійно-прикладних навичок тощо.

  На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культура - це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована, головним чином, на зміцнення здоров'я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зрос­тання і вдосконалення її всебічного і гармонійного розвитку та використання набутих якостей в суспільній, трудовій та інших видах діяльності.

  Результати аналізу закономірностей функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту країн з стабільними економічними системами ринкового типу значною мірою є вихідним пунктом для розгляду особливостей ринкового функціонування відповідної сфери в Україні.

Верховна Рада України визначає державну політику та законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту, а також здійснює в межах своїх повноважень контроль за реалізацією державної програми розвитку цієї сфери та за виконанням законодавства про фізичну культуру і спорт.

Важливі функції у цій сфері виконує Кабінет Міністрів України, який визначає шляхи розвитку фізичної культури і спорту, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів на виконання закону України «Про фізичну культуру і спорт»

Функції безпосереднього управління в галузі фізичної культури і спорту здійснює Державний комітет України, який забезпечує реалізацію державної політики з питань фізичної культури та спорту, керує цією сферою, несе відповідальність за стан її розвитку.

Проблема. Основною проблемою на сьогоднішній день є не відсутність правової бази регулювання послуг засобами фізичної культури і спорту, а недотримання цих правових форм, відсутність досконалої системи контролю за виконанням нормативних актів, недосконалість законодавчої бази.

Мета роботи. Вивчити законодавчу базу та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують послуги засобами фізичної культури і спорту.

1 Загальне поняття про закони та підзаконні нормативно-правові акти

1. Закон як поняття

Зако́н (рос. закон, англ. law, англ. principle, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); встановлене законодавчим органом (парламентом) загальнообов’язкове (для усіх громадян) правило, яке має найвищу юридичну силу. Закони обовязкові до виконання протягом визначеного часу.на визначеній території та у відношенні до конкретного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права. Закони та інші нормативно-правові акти в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй.

Є різні підходи до класифікації законів:

За місцем у системі законодавства:

• Конституція (кодифікована і некодифікована);

• Конституційні закони - закони, необхідність ухвалення яких прямо передбачена Конституцією, або закони, що вносять зміни до Конституції;

• Загальні закони - закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин і мають широке коло дії (наприклад, Цивільний кодекс України);

• Спеціальні закони - регулюють обмежену (спеціальну сферу суспільних відносин);

• Забезпечуючі (оперативні) закони - нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін.

За сроком дії:

• постійні — закони, що діють без обмеження строку;

• тимчасові — закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закони «Про оподаткування», «Про бюджет на 2009 рік»);

• надзвичайні (як різновид тимчасових законів) — ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану.

1.2 Підзаконний нормативно-правовий акт як поняття

Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Підзаконні нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:

• нормативні акти Президента України

• нормативні акти Кабінету Міністрів України

• нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим

• нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом

• нормативні акти місцевих державних адміністрацій

• нормативні акти органів місцевого самоврядування

• нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях

• нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях

• інші підзаконні нормативні акти.