29.Джерела та структура фінансових ресурсів домогосподарств

До джерел фінансів домогосподарств належать: • зар. плата, отримана у виробничій і невиробничій сферах (у складі собівартості продукції і послуг); • пенсії, стипендії, субсидії, допомога тощо (за рахунок надходжень до суспільних фондів споживання у вигляді податків і відрахувань); • доходи від підсобного господарства; • доходи від надання послуг населенню; • доходи від володіння цінними паперами; • інші доходи (спадок, аліменти, гонорари тощо). Структура фін. домогосподарств за напрямками розподілу коштів формується виходячи з необхідності першочергового забезпечення розширеного відтворення робочої сили, тобто залежить від обсягу витрат на фізіологічні потреби населення, які є пріоритетними. Таким чином, що менший загальний фонд споживання країни, то більша питома вага витрат на життєзабезпечення населення і відповідно менші витрати на духовний розвиток людини та інвестиційна спроможність населення. Структура витрат домашніх господарств: • придбання матеріальних благ для відтворення робочої сили у її фізичному вигляді; • витрати на оплату послуг, що забезпечують фізичне відтворення робочої сили (відпочинок, платне медичне обслуговування); • витрати на духовний розвиток і освіту для відтворення якості робочої сили (як доповнення до безкоштовного бюджетного фінансування); • податки та збори; • страхові внески; • довгострокові вклади населення в цінні папери і банківські депозити; • витрати на розвиток приватного підприємництва.

30.Інвестиційна діяльність населення

Вільні кошти, що залишаються після всіх витрат на придбання матеріальних благ, оплату послуг та духовний розвиток, населення використовує: • як резервний фонд у вигляді простого грошового нагромадження без інвестування; • як інвестиційний фонд для отримання додаткового доходу його власником. Вибір виду інвестування вільних фінансових ресурсів населення залежить від законодавчих передумов розширення підприємництва у країні й стану фінансового ринку (у тому числі фондового).

Інвестиції населення здійснює: • у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяльності в межах законодавства; • у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями; • у банківські депозити (вклади) та ощадні сертифікати; • у валютні ресурси. Вибір між вкладеннями в цінні папери і банківські депозити ґрунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції вибирається варіант найбільшої дохідності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно вибирає інвестування у валютні ресурси.

31.Визначення фінансової політики

Під фінансовою політикою розуміють сукупність заходів держави, спрямованих на мобілізацію фін. рес-в, їх розподіл та використання з метою досягнення певних соц.-екон. цілей. Сучасна наука розглядає фін. політ. як: - цілеспрямовану діяльність держави, що здійснюється через фін. діяльність. - сукупність заходів держави з організації, використання ФР; - макроекономічний механізм, що включає фін. стратегію та фін. Тактику; - спосіб організації фін. Відносин; - відображення форм і методів мобілізації фін. ресурсів, їх розподіл та використання відповідно до фін. законодавства. Найважливішою метою фін. політики є збільшення обсягів фін. ресурсів те ефективне їх використання для забезпечення потреб суспільства.