Становлення людини як біосоціальної системи

БІОПСИХОЛОГІЯ – це наука про психіку, котра охоплює все живе на землі, включаючи рослини. Біопсихологія еволюційна – об’єднує психологію порівняльну і зоопсихологію.

БІХЕВІОРИЗМ – напрямок у зарубіжній психології, який виник на початку ХХ століття. Основоположниками його були американські вчені Д.Уотсон та Е.Торндайк. Вони вважали, що предметом вивчення психології є поведінка і заперечували тлумачення свідомості як предмета наукового дослідження. Основне завдання біхевіоризму полягає у нагромадженні спостережень за поведінкою з таким розрахунком, щоб, знаючи стимул (S), можна було б наперед передбачити реакцію (R ) людини .

ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ – галузь психології, яка досліджує загальні закономірності розвитку психіки на різних вікових етапах , психічні особливості дітей і школярів різного віку.

ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ – це система наукових дисциплін, котрі пов’язані з різноманітними сферами практики, її раціоналізацією та удосконаленням. Галузі психології становлять “дерево” психологічної науки, корінням якого є філософські проблеми психології, принципи, методологія, теорія. Основу системи психологічної науки складають історія психології та загальна психологія.

ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ – один із провідних напрямків сучасної зарубіжної психології, який виник у 60-ті роки ХХ ст. на противагу психоаналізу і біхевіоризму. Виявляє внутрішній світ (діяльність, поведінку, спілкування, вчинки душевно здорових, творчих людей), названа Маслоу “психологією третьої сили”.

ДУША (від лат. anima) – згусток енергії, частина людської особистості, що є центром її духовного життя, яка здатна відчувати й думати; поняття, котре визначає історично змінні погляди на психіку і внутрішній світ людини; поняття про особливу нематеріальну субстанцію, незалежну від тіла. Розуміння душі трактувалось анімістичними уявленнями про особливу силу, котра живе в тілі людини і тварини і покидає його під час сну або випадку смерті. В експериментальній психології, яка виокремилась в середині 19 ст., поняття душі витісняється поняттям психіки.

ОСНОВНІ НАУКОВІ ТЕЧІЇ В ПСИХОЛОГІЇ:

Психологічна течія	Дата засну-вання	Представники	Предмет вивчення	Основні методи дослідження	Домінуючий об’єкт досліджень
1	2	3	4	5	6
Структуралізм	1879	В.Вундт, Е Тітченер	Відчуття – фундаментальні елементи, з яких формується мислення, свідомість, емоції та інші психічні явища. Структура розумового досвіду.	Інтроспекція, експеримент	Середовище (сигнали) і особистість (на основі поєднання відчуттів формується уявлення про світ).
Функціоналізм	1900	В.Джеймс, Дж.Анжелл	Поведінка та діяльність людини, її розумова активність. Цілі та функції свідомості	Інтроспекція, спостережен- ня	Особистість, її пристосування до навколиш- нього середовища, шлях індивідуаль- ного досвіду
Психодина- мічна течія (фрейдизм, неофрейдизм)	1900	З.Фройд, А.Адлер, К.Юнг, Е.Фром, К.Хорні, Г.Когут	Підсвідомість, психічні розлади. Основою поведінки є підсвідомі детермінанти	Клінічні методи, спостереження, вільні асоціації, їх інтерпретація, аналіз снів	Особистість
Гештальтпси-хологія	1912	В.Вертгей- мер, В.Келер, К.Коффка, К.Левін	Сприймання, його закони, пам’ять	Інтроспекція, спостереження, експеримент	Особистість
Біхевіоризм	1913	І.Павлов, Дж.Уотсон, Д.Доллард, Н.Міллер, Б.Скіннер К.Халл, Е.Толмен, А.Бандура	Поведінка тварин і людини як відповідь на вимоги оточення. Стимул-реакція (відповідь)	Спостереження експеримент	Середовище
Біопсихологічна	ХІХ ст.	Готтліб, Р.Сперрі Кеган, Масені, Н.Бехтерєва	Біологічні функції як основи поведінки. Взаємозв’язок між тілом, мозком і поведінкою	Експеримент	Особистість
Когнітивна	1967	У.Найсер, К.Котовсь- кий, Г.Саймон К.Гілмартін Д.Данкер	Природа процесів мислення і пізнання навколишнього світу	Експеримент	Особистість
Гуманістична	1951	К.Роджерс, А.Маслов	Самовдосконалення, самооцінка та самореалізація особистості (бажання людини збагатити свої потенції)	Інтроспекція, спостереження, експеримент	Особистість

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ – це ті, що відображають загальне і специфічне в психічних процесах, основний зміст психології, її місце у системі наук.

1. Психофізична – спрямована на з’ясування ролі психіки в еволюції живого, генетичної обумовленості психічних якостей, діа­лектичної взаємодії біологічного і психічного в філо- і онтогенезі;

2. Психофізіологічна – стосується взаємозв’язків між психічними процесами і органічними, насамперед – нервовими;

3. Психогностична – спрямована на з’ясування взаємо­зв'язків психіки і відображення, образу і об’єктивного світу, відображальної і пізнавальної здатності психіки;

4. Психосоціальна – спрямована на з’ясування поведінки індивіда в малих групах, колективах, у суспільстві, аналіз міжособистих стосунків;

5. Психопрактична – спрямована на вивчення багатопла­нових впливів психічних факторів на регуляцію предметних дій лю­дини, а також впливу цих дій на побудову оптимального внутріш­нього стану поведінки особистості.

• Принцип детермінізму розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

• За принципом відображення всі психічні функції (а не лише пізнавальні) за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб’єкта з об’єктом, попереджаючи суб’єкта, сигналізуючи про значущі для нього об’єкти за допомогою нейтральних відносно об’єкта подразників (сигналів).

• Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує принципи детермінізму та відображення. За цим принципом психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності.

• У принципі розвитку психіки об’єктивно виділяються й реалізуються детермінація поведінки, зв’язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівневі детермінації притаманний свій тип розвитку (на рівні організму суб’єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних підструктур, на рівні індивіда – у процесі діяльності присвоєння, а на рівні особистості – у процесі перетворювальної діяльності).

• За системно-структурним принципом психіка є складною системою взаємопов’язаних елементів, таких як пам’ять, воля, мислення, уява та інші, котрі розглядаються як складові елементи цілого. Психіка виступає при цьому як особлива відкрита система зі зворотними зв’язками. На кожному рівні детермінації психіка ввімкнена у регуляцію взаємодії суб’єкта з ширшою біологічною системою (на рівні організму), з соціальною системою (на рівні індивіда), із створюваними культурно-історичними цінностями суспільства та предметного світу ( на рівні особистості).

ПСИХІКА (від гр. psyche – душа) – 1) здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу; 2) внутрішній світ людини: сукупність психічних станів, психічних процесів, психічних властивостей, тісно пов’язаних один з одним. Безпосередньо для людини, суб’єктивна психіка виступає у вигляді доступних для самоспостереження явищ – відчуття, сприйняття, уявлення почуття та ін. Об’єктивні прояви психіки відбуваються шляхом спостереження над іншими людьми, їх різноманітними діями, мовою, мімікою та ін. За допомогою психіки людина пізнає, відображає світ та орієнтується в ньому.

Структура психіки людини (за З.Фройдом):

“Id” (Воно) – джерело людських бажань – є двох видів: лібідо і танатос. Енергія лібідо (енергія життя) – це сексуальні бажання людини. Енергія танатос має агресивний характер і названа Фройдом енергією смерті. “Ід” керується принципом насолоди і прагне негайного задоволення бажань.

“Ego” (Я) – підпорядковується принципу реальності і шукає можливості для задоволення бажань “Ід”, враховуючи при цьому зовнішні фактори. “Его” постійно коливається між бажаннями “Ід” і об’єктивною реальністю.

“Super ego” (Над-Я) – свідомість людини, її моральні принципи, які визначають для неї прийнятність того чи іншого способу поведінки залежно від ситуації.

ПСИХОАНАЛІЗ – один із найбільш відомих напрямків у психології за кордоном, котрий виник на початку ХХ ст. Ґрунтується на положенні про те, що поведінка людини визначається здебільшого підсвідомістю особистості.

ПСИХОЛОГІЯ (від. гр. psyche – душа, logos – вчення) — наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності.