Психологічна структура особистості
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ (згідно з концепцією персоналізації А.В.Петровського), включає наступні складові:
Внутрішньоіндивідна підсистема, яка представлена темпераментом, характером, здібностями людини, всіма характеристиками її індивідуальності;
Інтеріндивідна підсистема, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове – в конкретній формі проявів особистості;
Надіндивідна (метаіндивідна), в якій особистість виноситься як за межі органічного тіла індивіда, так і поза зв’язки “тут і тепер” з іншими індивідами. Цей вимір особистості визначається “внесками”, що їх робить особистість в інших людей.
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ (за К.К.Платоновим у межах системно-діяльнісного підходу):
Підструктура спрямованості, яка об’єднує спрямованість , ставлення та моральні якості особистості. Елементи особистості, що входять до цієї під структури, не породжуються природними задатками і відображають індивідуально заламлену класову свідомість. Формується ця підструктура шляхом виховання і є соціально зумовленою;
Підструктура досвіду. Вона включає в себе знання, навички, уміння і звички, набуті в індивідуальному досвіді через навчання, але вже з помітним впливом біологічно зумовлених властивостей особистості. Її називають ще індивідуальною культурою, підготовленістю;
Біологічно зумовлена підструктура: темперамент, статеві й вікові особливості, патологічні зміни. Ці елементи залежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку.
Підструктура психічних процесів.
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ (за С.Рубінштейном):
Що хоче особистість? (Спрямованість, установки, потреби, інтереси).
Що може особистість ? (Здібності, обдарованість).
Що є особистість насправді? (Темперамент, характер).
Що повинна особистість? (Ставлення до вимог суспільства та інших людей).
ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ – це складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості.
Відчуття – це відображення у мозку людини окремих властивостей, якостей предметів та явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Сприймання – вибір, інтерпретація, аналіз та інтеграція стимулів сенсорної інформації, що надходить в кору головного мозку через цілу систему органів чуття та надання їм суті та змісту.
Мислення – процес пізнання, пов’язаний з набуттям нових знань, з вирішенням завдань і творчою перебудовою дійсності. Мислення конвергентного типу спрямоване на пошук єдиного, найкращого вирішення проблеми; мислення дивергентного типу на пошук більшої кількості можливих розв’язань проблеми. Творче мислення характеризується оригінальністю і винахідливістю рішень.
Мовлення – індивідуальний психічний процес, під час якого виражаються специфічні властивості кожної особистості у вимові, структурі речень, лексиці.
Уява – створення нових композицій на основі старих образів або оригінального чуттєвого досвіду.
Уявлення – це образи предметів, процесів реальної дійсності, які в даний момент не сприймаються, але які раніше сприймалися людиною.
Увага – форма психічної діяльності людини, що виявляється у зосередженості її свідомості на об’єкті при одночасному абстрагуванні від інших.
Пам’ять – когнітивний процес збереження інформації для подальшого її використання.
