Курсова робота з педагогіки Роль діяльності, спілкування, власної активності у розвитку та вихованні особистості

студентки 31 групи

спеціальності 5.01010601

«Соціальна педагогіка»

Мандибури Ірини Вікторівни

Керівник курсової роботи: Колесніченко С. В.

Богуслав, 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1 Поняття про особистість, її формування

1.1 Поняття про особистість

1.2 Роль спадковості, середовища й діяльності в розвитку особистості

1.3 Внутрішні суперечності як рушійні сили розвитку

1.4 Виховання, навчання і розвиток особистості

1.5 Роль спадковості, середовища й діяльності в розвитку особистості

Розділ 2 Діяльність як фактор розвитку.

2.1 Поняття про діяльність

2.2 Поняття про провідну діяльність

2.3 Діяльність як фактор розвитку. Діагностика розвитку

Розділ 3 Сутність спілкування, його мета і моральний сенс

3.1 Поняття спілкування як виду комунікативної діяльності

3.2. Вербальні засоби спілкування

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Якщо ви вдало оберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само вас знайде. К.Д.Ушинський Проаналізувавши висловлювання видатних людей свідчать про прямий зв'язок між інтенсивністю діяльності й результатами розвитку. Чим більше працює людина в певній галузі, тим вищий рівень її розвитку в ній. Звичайно, рамки дії цієї закономірності не безмежні. Вони регламентуються здібностями, віком, організацією самої діяльності та ін. Діяльність може бути активною і пасивною. Робота, що виконується без бажання, настрою не забезпечує високих результатів розвитку. Ефективний розвиток відбувається лише в процесі активної, емоційно забарвленої діяльності, в яку людина вкладає всю душу, повністю реалізує свої можливості, виражає себе як особистість. Така діяльність приносить задоволення, стає джерелом енергії і натхнення. Ось чому важлива не стільки діяльність сама по собі, скільки активність особистості, що виявляється в цій діяльності. Виховання відіграє головну роль у розвиткові особистості лише за умови, якщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання її активності щодо роботи над собою, тобто коли розвиток набуває характеру саморозвитку. Ось чому Л.М. Толстой порівнював розвиток людини з тим, як росте плодоносне дерево. Адже в буквальному смислі людина його не вирощує — воно само росте. Вона лише копає землю, вносить добрива, обрізає зайве гілля, тобто створює необхідні зовнішні умови, які сприяють його саморозвитку. Сам же розвиток відбувається за своїми внутрішніми законами. Дещо подібне спостерігається і в саморозвитку особистості. Хоча він і відбувається під впливом соціальних і виховних факторів, але вони розвивають і формують особистість лише певною мірою, завдяки якій викликають позитивний відгук у її внутрішній сфері й стимулюють власну активність у роботі над собою. Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані чи повідомлені. Кожен, хто бажає до них приєднатися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням. А. Дістервег Розуміння ролі активності самої людини у власному розвиткові дозволяє педагогу цілеспрямовано організовувати діяльність школяра, ставити його в позицію активного діяча, озброювати такими способами діяльності, які дають змогу активно виявляти свої сили; вивчати його особистісну своєрідність, розкривати потенціальні можливості, тобто розумно спрямовувати процес розвитку особистості

Об’єкт дослідження – діяльність, спілкування та власна активність особистості.

Предмет дослідження – значення діяльності, спілкування та власної активності у розвитку та вихованні особисті.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні педагогічних умов і специфіки розвитку та виховання учнів у процесі спілкування, творчої активності та діяльності.

Гіпотеза: виховання особистості, її розвиток значно легше та краще розвивається при активній позиції особистості, її діяльності та залежить від рівня спілкування.

Завдання: Теоритичний аналіз сучасного стану проблеми дослідження різних аспектів активності людини. Проаналізувати сутність, цілі.