ПЛАН

1. Загальна характеристика виробничих отруєнь.

1.1 Класифікація промислових отрут

2. Профілактика професійних отруєнь

3. Засоби захисту працівників

1. Загальна характеристика виробничих отруєнь

Виробничі отруєння поділяють на гострі та хронічні. Гострі виникають через ороткий проміжок часу після дії токсичної речовини на організм (відразу). Хронічні розвиваються повільно, і характерною їх рисою є те, що патологічні зміни, викликані дією отрути, поступово наростають. Деякі речовини діють відразу (гази, кислоти, луги). Гострі й хронічні отруєння відрізняються не лише строками виникнення патологічних змін, але і формою прояву й ураженням різних органів та систем організму.

Цілий ряд токсичних речовин в одних випадках можуть викликати гострі, а в інших - хронічні отруєння (бензол, хлор, фосфор, ртуть та її сполуки тощо). Хронічні отруєння є наслідком дії речовин, які мають здатність кумулюватися в організмі.

Шляхи проникнення отрут в організм переважно дихальні. Потрапляють вони також через шкірні покриви і рідше - через шлунково-кишковий тракт. Знання шляху, через який отруйні речовини потрапили в організм, є дуже важливим з гігієнічної точки зору. Це дає змогу вирішити питання профілактики виробничих отруєнь.

Всмоктування отруйних речовин через дихальні шляхи відбувається досить інтенсивно. Цьому сприяють анатомо-фїзіологічні особливості слизових оболонок. Найбільше значення має процес всмоктування в глибоких дихальних шляхах. Із альвеол токсичні речовини проникають у велике коло кровообігу. Цей шлях більш важливий, ніж через шлунково-кишковий тракт, тому що в цьому випадку отрути не проходять через печінку, яка відіграє важливу роль у їх нейтралізації.

При проникненні токсичних речовин через шлунково-кишковий тракт вони проходять через печінку, де нейтралізуються. Крім того, в кислому середовищі шлунку отрути можуть знешкоджуватися.

Токсичні речовини виділяються з організму нирками, через шкіру (анілін, нітробензол), молочні та слинні залози (свинець, ртуть, миш'як), кишечник.

Деякі токсичні речовини мають здатність накопичуватися (ку-мулюватися) в організмі й виділятися поступово. Розрізняють два види кумуляції - матеріальну, коли відбувається накопичення отрути в тканинах, І функціональну, коли спостерігається наростання порушення функції органу. Так, важкі метали депонуються в печінці, кістках, підшлунковій залозі І інших тканинах. Тільки під впливом особливих умов речовини, що депонувалися, потрапляють у кров і можуть викликати отруєння організму. До факторів, які зумовлюють вихід токсичних речовин з депо, слід віднести стани, що супроводжуються значним підвищенням температури, надмірне вживання алкоголю, що у свою чергу, викликає отруєння організму.

Токсична дія хімічних речовин залежить від багатьох причин. Мають значення його хімічна структура, фізичний стан, дисперсність, розчинність, концентрація, тривалість дії. Чим більша розчинність токсичних речовин, тим більше виражена їх дія. Чим вища концентрація токсичних речовин в повітрі й чим триваліший час їх дії, тим більший ступінь отруєння організму.

Необхідно відзначити, що в виробничих приміщеннях нерідко можна виявити не одну токсичну речовину, а декілька. Отже, має місце комбінований вплив токсичних речовин. Одночасно вони можуть діяти в одному чи в протилежному напрямках, підсилюючи чи послабляючи дію одна другої'.

Несприятливі умови зовнішнього середовища можуть підсилювати дію токсичної речовини, особливо це стосується температури повітря. Висока температура призводить до розширення судин, підсилення кровообігу, прискорення дихання, що сприяє кращому проникненню отрути. Іноді має значення вологість повітря. Вона підсилює токсичний ефект деяких речовин: соляної кислоти тощо.

Вагоме значення має Індивідуальна чутливість організму. Перенесені захворювання, загальне ослаблення організму знижують опірність до токсичних речовин. У таких людей перебіг Інтоксикації значно важчий та триваліший.

Хімічна промисловість

Хімічні виробництва належать до галузей промисловості, що являють собою потенційну небезпеку професійних отруєнь та захворювань працівників, оскільки в процесі праці більшість із них контактують із хімічними речовинами, які характеризуються певними токсичними властивостями. Згідно з ГОСТ 12.1.007–80 ССБП “Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки” всі вони об’єднуються під однією назвою “Шкідливі речовини” та мають таке визначення – “Шкідлива речовина” – речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійне захворювання або інше відхилення в стані здоров’я, яке діагностується сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і майбутніх поколінь. Ці речовини можуть міститися в сировині, продуктах, напівфабрикатах та відходах виробництва. Вказаний ГОСТ регламентує також загальні вимоги безпеки при їх виробництві, застосуванні та зберіганні.

Характеристики токсичності:

Середня смертельна доза при потраплянні до шлунка – доза речовини, що викликає загибель 50 % піддослідних тварин при одноразовому потраплянні до шлунка DL50ш, мг/кг.

– доза речовини, що викликає загибель Середня смертельна доза при потраплянні на шкіру 50 % піддослідних тварин при одноразовому потраплянні її на шкіру, DL50шк, мг/кг.

Середня смертельна концентрація у повітрі – концентрація речовини, що викликає загибель 50 % піддослідних тварин при дво-, чотиригодинній інгаляційній дії, CL 50, мг/м3.

Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння – відношення максимально допустимої концентрації шкідливої речовини у повітрі при 20 0С до середньої смертельної концентрації речовини для мишей при двогодинній дії (КМІО).

КМІО об’єднує два важливі показники небезпеки гострого отруєння: летючість речовини і дозу, що викликає найбільший біологічний ефект, тобто загибель організму.

Зона гострої дії – відношення середньої смертельної концентрації шкідливої речовини до мінімальної (порогової) концентрації, що викликає зміни біологічних показників на рівні всього організму, та виходить за межі пристосовуваності фізіологічних реакцій.

Зона хронічної дії – відношення мінімальної (порогової) концентрації, яка викликає зміну біологічних показників на рівні всього організму, що виходить за межі пристосовуваності фізіологічних реакцій до мінімальної (порогової) концентрації, що викликає шкідливу дію в хронічному експерименті по 4 години, п’ять разів на тиждень протягом не менше як чотири місяці.

Чим менша зона гострої дії, тим небезпечніша речовина, оскільки навіть невелике збільшення концентрації, починаючи від порогового значення, вже може викликати гранично негативні форми впливу на організм, тобто смерть. Отже, така речовина небезпечна з погляду можливості розвитку важких форм отруєння.

Не менш шкідливим фактором, крім шкідливих речовин-газів, є виробничий пил. Залежно від походження розрізняють органічний і неорганічний пил. До органічного пилу належить рослинний та тваринний пил, а також пил деяких синтетичних речовин. До неорганічного пилу належить металевий та мінеральний (кварц, азбест, цемент тощо). Однак, така класифікація пилу неповна для оцінювання з погляду гігієни. Для таких цілей використовують класифікацію за дисперсністю і способом утворення пилу і відповідно розрізняють аерозолі дезінтеграції й аерозолі конденсації.

Аерозолі дезінтеграції утворюються при подрібненні якого-небудь твердого матеріалу (в дробилках, млинах, при бурінні, шліфуванні тощо). Вони переважно складаються із пилинок великих розмірів неправильної форми хоча до складу таких аерозолів входять і мікроскопічні частинки.

Аерозолі конденсації утворюються із парів металів, які при охолодженні перетворюються на тверді частинки. При цьому розміри частинок пилу значно менші ніж в аерозолях дезінтеграції.

Оцінюючи токсикологічну дію пилу, необхідно також враховувати такі фактори, як дисперсність, форми частинок, розчинність, хімічний склад. Найнебезпечніші пилинки розміром до 5 мкм; частинки цього розміру утримуються в легенях, проникають в альвеоли, а також частково або повністю розчиняються у лімфі. Частинки більших розмірів затримуються у верхніх дихальних шляхах та виводяться із організму при видоху та відкашлюванні.

Залежно від хімічного складу пил може чинити отруйну або механічну дію. До пилу шкідливих хімічних речовин належать аерозолі ДДТ, хромового ангідриду, свинцю, ртуті, миш’яку, урану, берилію тощо.

Крім вказаних шкідливих і небезпечних виробничих факторів, характерних тільки для хімічного виробництва, на підприємствах такого профілю існують фактори різноманітної фізичної природи (випромінювання, шум, вібрація, різного виду ЕМП тощо).