4. Аналіз валютних доходів та витрат

Наступним етапом є аналіз валютних доходів. До складу валютних доходів включаються доходи від :

• валютних кредитів;

• комісія за касове обслуговування;

• комісія за безготівкові розрахунки у валюті;

• комісія за видачу валюти на відрідження;

• комісія за видачу валюти за приватними переказами;

• доходи за операціями на УМВБ;

• доходи від обмінних валютних операцій;

• комісія за видачу валюти по чеках;

• доходи за платіжними картками;

• комісія за продаж валютних чеків;

• доходи за агентськими угодами.

Аналіз валютних доходів можна згрупувати за такими групами:

1. Процентні доходи банку від валютних кредитів.

2. Непроцентні доходи банку (комісія за ведення валютних рахунків, плата за послуги банку, акредитиви).

3. Доходи від торговельних операцій в іноземній валюті.

4. Доходи від неторговельних операцій (обміну валют, пластикові картки).

5. Інші види доходів (дорожні чеки, гарантії, поручительства тощо).

Аналогічно проводиться аналіз валютних витрат банку. До них належать:

• процентні витрати за коштами клієнтів;

• процентні витрати за валютними депозитами;

• процентні витрати за цінними паперами власного боргу у валюті;

• комісійні витрати;

• витрати за переказами;

• комісійні за купівлю чеків;

• комісійні банків за обслуговування коррахунків;

• комісійні за купівлю валюти.

На доходність валютних операцій впливають:

• чисельність клієнтів;

• середньоденний документообіг, який надходить від клієнтури;

• середня відсоткова ставка за активними та пасивними валютними операціями (відсоткова ставка за валютними кредитами та депозитами);

• динаміка зміни тарифів на валютні послуги (SWIFT);

• кількість обмінних пунктів, їх розташування та ефективність роботи;

• збільшення кількості валютних позик та їх середнього розміру;

• розширення спектра послуг, що надаються у валюті (послуги за переказом, за готівковим обігом, надання довідок, обслуговування рахунків, дорожні чеки, пластикові картки тощо).

Аналіз валютних доходів та витрат проводиться за наступними напрямами:

• аналіз структури доходів та витрат;

• факторний аналіз доходів та витрат;

• коефіцієнтний аналіз дохідності та витратності валютних операцій.

5. Особливості аналізу неторговельних операцій

Особливу увагу потрібно приділити аналізу доходів від неторговельних операцій. Одним із видів неторговельних операцій є операції з купівлі-продажу іноземної валюти (обмінні операції).

Ефективність роботи пунктів обміну валюти визначається за такими формулами:

При цьому до доходів обмінного пункту відносять маржинальний дохід, який залежить від кількості робочих днів в аналізованому періоді, середньоденної суми обміняної валюти та маржі (різниці між купівлею та продажем іноземної валюти). На дохід обмінного пункту впливає також швидкість обігу коштів, місце розташування обмінного пункту, активність клієнтів, їх платоспроможність. Дохід обмінного пункту може бути описаний такою факторною моделлю:

Д_п = К_дн × С_1ден × М;

С_1ден = С_1кл × К_кл;

де С_1ден – середньоденна сума обміняної валюти;

К – кількість клієнтів;

С_1кл – середня сума обміняної валюти одним клієнтом;

М – маржа (різниця між курсом купівлі та продажу валюти).

До витрат обмінного пункту відносять витрати на заробітну плату касирів, витрати на інкасацію, охорону, амортизаційні відрахування установленої техніки, вартість патенту, оренда приміщення тощо.