1. Місцеві бюджети.

У зв’язку з дефіцитом місцевих бюджетів коштів на природоохоронну діяльність виділяється обмаль. Що стосується місцевих фондів охорони навколишнього середовища, то в переважній частині вони незначні за обсягом коштів з причини їх розпорошеності. На сьогодні таких фондів існує близько 8 тис. У видатках цих фондів боротьби із забрудненням довкілля не є пріоритетними. Це пов’язано в першу чергу із незначними обсягами коштів та порівняно багато вартісними заходами, спрямованими на боротьбу із забрудненням довкіллям.

Екологічне страхування – страхування відповідальності підприємства-джерела підвищеного ризику за завдання шкоди через аварію, технічний збій або стихійне лихо.

До екологічного страхування належать:

1. страхування загальної громадянської відповідальності перед третіми особами, яке передбачає відшкодування збитків майна юридичних осіб та громадян, а також шкоди здоров’ю населення в результаті аварій та катастроф.

2. страхування відповідальності за завдання шкоди навколишньому середовищі.

Ступінь екологічної безпеки

3. особливо небезпечні – група А. Повинні обов’язково підлягати страхуванню.

4. небезпечні – група Б. Рішення про страхування приймають регіональні природоохоронні органи.

5. мало небезпечні – група В. Підприємства страхують ризик екологічних аварій на добровільній основі.

Страхове відшкодування виплачується в розмірах, передбачених чинним цивільним законодавством і визначається в результаті розгляду справи в судовому або іншому порядку.

Страхове відшкодування містить:

6. компенсацію збитків пов’язаних із пошкодженням або загибеллю майна;

7. витрати необхідні для врятування життя та майна осіб, яким завдано шкоди;

8. суму збитків, пов’язаних із погіршенням якості життя та стану навколишнього середовища.

До системи екологічного страхування входять такі фонди:

9. страхові фонди підприємств – джерел підвищеного ризику:

10. фонди взаємного страхування, що створюються галузевими чи регіональними об’єднаннями таких підприємств;

11. фонд страхування екологічного ризику, який забезпечує захист інтересів третіх осіб, у випадку завдання їм збитків аварійним забрудненням, та компенсацію збитків самого страхувальника.

У механізмі екологічного страхування не передбачені часові рамки відповідальності страховика, а також способи визначення характеру забруднення (постійне, поодиноке).

Угода укладається не один рік і може бути продовження за бажанням підприємства. При укладанні визначається сума страхових платежів. Вона встановлюється, як правило в % від річного обороту підприємства. Найвищий він може бути в енергетичному комплексі, нафтохімічній, хімічний та лісо обробній промисловості, металургії.

Підприємства, з якими протягом 2 та більше років без перерви укладали угоди екологічного страхування користуються пільгами. Знижка від суми складає протягом двох років – 10%; трьох – 15%; чотирьох – 20,5%; більше – 30%.

Контрольні питання.

1. На які групи поділяються економічні методи управління природокористуванням?

2. В яких розмірах перераховуються платежі за забруднення навколишнього середовища?

3. Дати визначення таким термінам: фактичні збитки, ліквідовані збитки, потенційні збитки, економічні збитки.

4. Які ви знаєте види державних цільових фондів України?

5. Дайте визначення бюджетної програми?.

6. Які ви знаєте природоохоронні програми?

7. Дайте визначення, що таке екологічне страхування?

8. Що належить до екологічного страхування?

9. Назвіть ступені екологічної безпеки?

10. Що може містити страхове відшкодування?