Міжнародні екологічні організації.

В світі існує значна кількість міжнародних екологічних організацій, як проводять різні наукові дослідження впливу людини на клімат, атмосферу, гідросферу, ґрунти, рослинність і твариний світ, передбачення землетрусів і цунамі в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища.

Міжнародні екологічні організації:

ЮНЕП – програма ООН з навколишнього середовища заснована в 1973 р.

ВМО - всесвітня метеорологічна організація.

ЮНЕСКО – організація ООН з питань освіти, науки і культури.

ВВОЗ – всесвітня організація охорони здоров’я.

ЄЕК – європейська економічна комісія.

ММО – міжнародна морська організація.

МАГАТЕ – міжнародна організація з радіологічного захисту.

МСОП – міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів.

МОДМ – міжнародна рада з дослідження моря.

МОК – міжнародна організація з питань зміни клімату.

ВФДП – всесвітній фонд дикої природи. – 1961 р.

Greenpeace – зелений світ - 1971 р.

Римський клуб – це міжнародна громадська організація, заснована у 1968 р. з метою дослідження розвитку людства в епоху науково-технічної революції. Римський клуб - це неформальна спілка, яка об'єднує біля 100 учених, суспільних діячів і керівників міжнародних корпорацій і фондів із 43 країн, які фінансують дослідження.

ФАО - міжнародна федерація з проблем харчування та с/г.

Природно-заповідний фонд України.

Приро́дно-запові́дний фонд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Державна служба заповідної справи. Об'єкти: До природно-заповідного фонду України належать:

• природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

• штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на листопад 2009 до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища^[1]. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.