Відображення в категоріях снр придбання домогосподарствами матеріалів для будівництва та ремонту

Матеріали, що їх купують домашні господарства	Відображення в категоріях СНР
а) для поточного ремонту власними силами орендованого житла	Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств
б) для поточного ремонту власними силами власного житла	Проміжне споживання житлового господарства в частині послуг щодо проживання у власному житлі; за вартісної оцінки цих послуг включається у вартість поточних витрат
в) для нового будівництва та капітального ремонту будівель власними силами	Випуск та проміжне споживання будівництва (у частині вартості робіт, виконаних власними силами)
г) для будівництва, поточного та капітального ремонту, що виконується підрядним способом	Випуск та поточне споживання будівництва (в частині вартості робіт, виконаних підрядним способом)

Послуги. Випуск послуг, що їх надають підприємства домашніх господарств, включає вартість:

а) ринкових послуг (транспорт, торгівля, ділові, побутові, медичні, освітні, юридичні тощо послуги);

б) неринкових послуг:

• стосовно проживання у власному житлі;

• домашньої прислуги.

Джерелами інформації для оцінки вартості таких послуг є:

• обстеження зайнятості (робочої сили);

• дані податкових органів;

• спеціальні обстеження споживачів.

Для визначення вартості платних послуг, наданих підприємствами домашніх господарств, тобто фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю в цій галузі, необхідно мати інформацію про середньорічну кількість таких осіб та про їхній середній валовий дохід за видами діяльності. На ринку послуг середньорічну кількість індивідуальних підприємців можна визначити на основі даних вибіркового обстеження з проблеми зайнятості (робочої сили). При цьому за кожним видом діяльності враховується як кількість осіб, що для них даний вид діяльності є основним, так і кількість осіб, котрі займаються такою діяльністю у вільний від основної роботи час та отримують додатковий заробіток. Отримані дані про чисельність індивідуальних підприємців щодо кожного виду послуг доцільно зіставити з відповідними даними податкових органів. Якщо кількість індивідуальних підприємців, які подали декларацію про доходи в податкові органи, перевищує розрахункову для будь-якого виду діяльності, то для оцінки обсягу виробництва цього виду послуг беруть дані податкових органів як більш повні.

Джерелом інформації про середній валовий дохід фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, є дані податкових органів, що мають бути класифіковані за видами діяльності. При цьому валовий дохід фізичних осіб треба скоригувати за оцінками податкових органів на суму можливого недообліку.

Вартість послуг, наданих фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, визначається (за кожним видом послуг) множенням середньорічного валового доходу цих фізичних осіб на їх середньорічну чисельність.

На основі обстежень домашніх господарств можна отримати дані про їхні витрати на оплату послуг, що надаються приватними особами. Для підрахунку загальної вартості цих послуг користуються вже неодноразово згадуваним способом екстраполяції.

Для поглибленого вивчення ринку послуг, що надаються приватними особами, доцільно проводити спеціальні обстеження окремих категорій споживачів, які користуються тим чи іншим видом послуг. Наприклад, опитування учнів та абітурієнтів про послуги репетиторів, опитування тих, хто відпочиває на курортах, про послуги з найму житла тощо.

За браком необхідної прямої інформації здійснюються експертні розрахунки на основі непрямих даних. Наприклад, транспортні послуги можна оцінити в такий спосіб: виходячи із загальної кількості автомашин у особистому користуванні, експертно визначають, яку їх частину і скільки (в середньому) годин на день можна використати для надання платних послуг. Середньогодинну виручку беруть за даними таксопарків. Помноживши її на відпрацьований у звітному періоді час, отримуємо вартість транспортних послуг, що надаються підприємствами домашніх господарств.

Такий самий підхід можна застосувати і щодо багатьох інших видів послуг.

Важливе значення в діяльності неформального сектору України має неорганізована зовнішня торгівля. Вона охоплює операції ввезення в країну та вивезення з неї фізичними особами товарів передовсім широкого вжитку.

Випуск неорганізованої зовнішньої торгівлі вимірюється величиною реалізованого накладення, яке визначають як різницю між цінами продажу та купівлі товарів за експортно-імпортними операціями фізичних осіб.

Інший можливий підхід до такого визначення полягає в оцінці витрат та прибутків фізичних осіб, які займаються експортно-імпортними операціями.

Проте за існуючої інформаційної бази розрахунок згаданими вище методами натрапляє на труднощі отримання даних, з одного боку, про неорганізований експорт та імпорт товарів за внутрішніми цінами, а з другого — про витрати та прибутки за цим видом діяльності. Як альтернативу можна запропонувати спрощений метод такого розрахунку, тобто у певному співвідношенні до обсягу неорганізованого експорту та імпорту, яке встановлюється на підставі спеціальних обстежень (опитування осіб, що займаються такою торгівлею) чи непрямих даних. Обсяг неорганізованого експорту та імпорту товарів визначається розрахунковим способом.

Оцінки неорганізованого імпорту та експорту, як правило, базуються на визначенні кількості фізичних осіб, що перетинають кордон з комерційними цілями, та множенні цієї кількості на середню вартість товарів, що ввозяться. Основними джерелами даних тут є:

• дані митної статистики;

• звітність прикордонних військ;

• опитування осіб, що займаються «човниковою» торгівлею;

• обстеження неорганізованого ринку.

Митна статистика базується на даних митних декларацій. Якщо відповідно до законодавства країни фізичні особи, перетинаючи кордон, повинні вказувати вартість особистого багажу (коли вона перевищує дозволену величину), то на основі цих даних можна визначити загальний обсяг неорганізованого імпорту та експорту в частині, що охоплюється митним обліком.

За браком митного бар’єру щодо певних країн необхідно робити донараховування за операціями з неорганізованого експорту та імпорту з цими країнами.

Звітність прикордонних військ містить дані про загальну кількість громадян, що виїхали за кордон, та іноземців, що в’їхали в країну, із зазначенням цілей поїздок. З них потрібно виділити осіб, що перетинали кордон з метою туризму та приватних поїздок, в ті країни, потоки товарів з яких чи в які є найбільш значущими для даної країни. Помноживши їхню кількість на обсяг безмитного провезення товарів на одну особу можна отримати величину, яка, щоправда досить умовно, характеризуватиме обсяг неорганізованого імпорту та експорту. До цієї величини необхідно зробити донараховування за операціями з неорганізованого експорту та імпорту з державами, на кордоні з якими нема прикордонного контролю, якщо ці операції є значущими для економіки країни.

За допомогою транспортної статистики можна визначити кількість чартерних рейсів, що здійснюються різноманітними видами транспорту, та середню кількість фізичних осіб на цих рейсах, які займаються комерційним туризмом. Помножуючи його на максимальну суму безмитного провезення товарів, можна отримати приблизну величину неорганізованого експорту та імпорту.

За допомогою дослідження осіб, які займаються «човниковою» торгівлею, можна визначити середнє співвідношення реалізованого накладення до обороту за експортно-імпортними операціями.

За неможливості отримання інформації, необхідної для згаданих вище розрахунків, обсяг неорганізованого імпорту, з практичних міркувань можна умовно вважати таким, що дорівнює обсягу обороту неорганізованого ринку непродовольчими товарами.

За такого методу обсяг зовнішньої торгівлі, з одного боку, занижується через недооблік неорганізованого експорту, а також імпорту продовольчих товарів, а з другого — завищується на вартість продажу вітчизняних товарів. Для часткової компенсації цих неточностей доцільно періодично проводити обстеження неорганізованого ринку для отримання даних про співвідношення продажу на ньому вітчизняних та імпортних товарів.

Проміжне споживання неорганізованої зовнішньої торгівлі визначається за його часткою у випуску, яку визначено на основі спеціальних вибіркових обстежень осіб, які займаються «човниковою» торгівлею, або на основі непрямих даних (наприклад, ана­логічно частці проміжного споживання малих підприємств, що займаються зовнішньою торгівлею).

Випуск житлових послуг у неформальному секторі економіки включає:

а) доходи від здавання індивідуального житла в оренду (у тому числі відпочиваючим);

б) умовно розраховану вартість послуг з проживання у власному житлі.

Доходи від здавання індивідуального житла в оренду визначаються за фактичною вартістю (за договором оренди). Основним джерелом інформації про них є дані податкових органів. За використання цих даних необхідне належне коригування.

Родини, що проживають у власному житлі (індивідуальному будинкові чи приватизованій квартирі), розглядаються як окремі некорпоративні підприємства, які виробляють житлові послуги для власного споживання. Ця діяльність умовно оцінюється за ринковими цінами найму (оренди) відповідних категорій житла. У процесі такої оцінки необхідно переконатися, що ринкові ціни включають оплату послуг з утримання житлового фонду (тобто з його технічного обслуговування: поточного ремонту, прибирання під’їздів та прилеглої території тощо). Основними джерелами даних для такого розрахунку можуть бути:

а) обстеження домашніх господарств (дані про житлові умови, про витрати на оренду індивідуального житла);

б) переписи житла;

в) поточна статистика житлового фонду (дані про житловий фонд у власності населення);

г) обстеження організацій, що надають посередницькі послуги з оренди індивідуального житла (дані про ринкові ціни оренди).

За браком інформації для такого розрахунку умовно розраховану вартість послуг з проживання у власному житлі оцінюють за поточними витратами. Вони включають:

а) оплату послуг з утримання будинків власниками приватизованих квартир;

б) вартість матеріалів, що придбані для поточного ремонту індивідуального житла;

в) вартість поточного ремонту індивідуального житла, виконаного ремонтно-будівельними підприємствами та приватними особами;

г) податок із власників будівель;

д) земельний податок;

е) споживання основного капіталу.

Проміжне споживання щодо проживання у власному житлі включає витрати за пунктами а, б, в.