3. Форми і види акредитивів.

У практиці міжнародних розрахунків розрізняють декілька основних форм акредитиву.

Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка давала наказ на його відкриття, навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкличний акредитив не утворює ніякого правого платіжного зобов'язання банку. Отже, він не надає бенефіціару достатньої гарантії і тому може використовуватися тільки у ділових відносин між партнерами, які повністю довіряють один одному. Зараз така форма акредитиву використовується дуже рідко.

Безвідкличний акредитив є твердим зобов'язанням платежу банку-емітента. Для зміни або анулювання умов безвідкличного акредитиву обов'язково необхідна згода бенефіціара.

При непідтвердженому акредитиві банк-кореспондент лише повідомляє (авізує) бенефіціару відкриття акредитива. У цьому разі він не бере ніякого власного зобов'язання щодо платежу і, таким чином, не зобов'язаний його проводити по документах, що надані бенефіціаром, за свій рахунок.

Оскільки бенефіціар може розраховувати виключно на банк-емітент за кордоном, то він погодиться на непідтверджений акредитив лише у тому разі, якщо політичний ризик і ризик переказування коштів незначні.

При підтвердженому акредитиві банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив. Тим самим він зобов'язується здійснити платіж за документами, що відповідають умовам акредитиву і подані у строк. Таким чином, ступень забезпеченості платежу істотно збільшується.

У міжнародній практиці безвідкличний, підтверджений банком акредитив надає найбільші гарантії експортеру. Валютний ризик, що залишається і після гарантій, може бути застрахований форвардними, ф'ючерсними й опціонними контрактами тоді, коли -відомий строк надходження платежу.

Документарні акредитиви також можуть бути покритими і непокритими. Непокритими вважаються акредитиви, які відкриваються банками без попередньо зарезервованих на спеціальних рахунках коштів клієнтів для їх оплати. Вони відкриваються тільки надійним клієнтам банку і коштують дорожче.

Покритими вважаються акредитиви, за якими кошти клієнтів обов'язково резервуються, а іноді вимагається ще і перерахувати їх виконуючому банку у момент відкриття акредитиву. Використання покриття призводить до фактичного замороження коштів імпортера, але такий акредитив має найвищий ступінь гарантії оплати для експортера.

Якщо форми акредитива розрізняються за ступенем гарантій для бенефіціара, то види відрізняються залежно від його використання або методу платежу.

- брокерські кредити - проміжна форма між фірмовим і банківським. Брокери позичають кошти у банків, виступаючи при цьому у ролі посередників, в деяких випадках вони надають гарантії;

- урядові кредити надаються урядом однієї країни уряду іншої за рахунок державного бюджету, переважно вони мають довгостроковий характер;

- кредити міжнародних організацій, серед яких провідне місце займають МВФ, МБРР, які надають те тільки стабілізаційні кредити, а і структурні, тобто на здійснення структурних реформ в економіці країни;

- консорціумні (синдиковані) кредити - це спільне кредитування великих проектів кількома кредитними установами - як міжнародними, так і національними.

За терміном користування кредити поділяються на короткострокові - до одного року, середньострокові - від одного до п'яти років та довгострокові - понад п'ять років.

До платіжних умов договору, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:

- авансовий платіж

- платіж на основі акредитива (з оплатою при пред'явленні)

- інкасо (документи проти платежу).

Кредитування експорту є необхідним, якщо використані такі умови платежу:

- платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою)

- інкасо (документи проти акцепту)

- відстрочка платежу.

Таким чином, визначені у контракті умови платежу тісно взаємозв'язані з методами кредитування, оскільки саме з їх урахуванням і визначаються необхідність та можливість кредитування.