8.2. Трудові ресурси. Оцінка трудового потенціалу регіону

Кількість населення в Україні має тенденцію до зменшення .

Україна належить до найбільш густо заселених країн Європи.

Особливості розміщення населення, рівень розвитку господарства, історичні традиції народу формують систему розселення – мережу населених пунктів на певній території, об'єднаних соціально-економічними зв'язками.

Населені пункти в Україні представлені містами, селищами міського типу і селами.

За впливом факторів розселення країна ділиться на три частини.

1) У Донецько-Придніпровському районі розселення зумовлено промисловим розвитком.

2) Західно-Український район - сільське розселення.

3) У південному районі вплив обох факторів приблизно врівноважений.

Основна частина населення України проживає в містах.

Населення у віці 15-70 років

Економічно активне населення Економічно неактивне населення

(ЕАН) ЕНН

Зайняті Безробітні

ЕАН — особи віком 15-70 р, які потенційно здатні брати участь у виробництві матеріальних цінностей і наданні послуг (забезпечують пропозицію робочої сили на ринку праці).

ЕНН(поза робочою силою) – особи, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні:

• пенсіонери по інвалідності та пільгових умовах,

• зайняті в домашньому господарстві,

• вихованням дітей,

• доглядом за хворими,

• зневірені-особи, які не мали роботи і припинили пошук роботи бо вважають, що вичерпали усі можливості для працевлаштування.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними і освітніми даними відповідає певній сфері діяльності, а також пенсіонери і підлітки, зайняті у сфері матеріального виробництва або невиробничій сфері.

Трудові ресурси включають як реальних працівників, уже зайнятих в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Безробітні – незайняті працездатні особи у віці 15 – 70 років, що активно шукають роботу і не мають інших джерел доходу.

Критерії для отримання статусу безробітного:

- активний пошук роботи;

• періоду безробіття має передувати період роботи;

• безробіття не повинно починатися добровільно;

• немає інших джерел доходу,

• реєстрація у службі зайнятості.

До зайнятого населення в Україні належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

• працюють по найму (повний або неповний робочий день) організаціях будь-якої форми власності в Україні і за кордоном;

• самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, творчі діячі, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

• обрані або призначені на оплачувану посаду в органах державної влади та громадських об’єднаннях;

• проходять службу в Збройних силах України;

• проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, навчаються в денних освітніх закладах;

• працюючі громадяни інших країн, які виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Вікові межі та соціально-демографічний склад зайнятого населення визначаються системою законодавчих актів країни. Для України цей вік складає 15 -70 років.

Функціонування РРП залежить, з одного боку, від стану виробничого розвитку регіону, а з іншого — від трудового потенціалу регіону.

У центрі сучасної регіональної системи — людина.

Особливості РРП зумовлені психологічними, соціальним й політичними аспектами трудової діяльності в регіоні. На відміну від ринків товарів, послуг, капіталів.

РРП за рівнем легальності функціонування поділяється на

• відкритий (легальний)

• тіньовий (нелегальний).

Про існування тіньового РРП свідчать:

1. Розбіжності в кількості офіційно зареєстрованих безробітних і кількістю тих, які шукають нове або перше місце роботи.

2. Розбіжності в кількості вакантних робочих місць і реальною кількістю вільних посад.

3. Тіньова трудова міграція (за кордон чи в інші регіони).

Основні елементами РРП:

- попит - усі наявні (заповнені чи вакантні) робочі місця у регіоні,

- пропозиція - працездатне населення регіону, яке працює чи претендує на роботу за наймом або на правах само зайнятості ,

- ціна р.с. (зарплата)

Фактори, що обумовлюють регіональний попит на р.с.

Попит на робочу силу в регіоні, з одного боку, визначається макроекономічними показниками країни, а з іншого — його зумовлюють регіональні чинники.

Макроекономічні показники:

- фаза економічного циклу,

- НТП,

- стан економічної конюнктури,

- структура виробництва,

- досягнутий рівень продуктивності праці,

- ринкова оцінка вартості робочої сили,

- розвиток конкуренції,

- трудове законодавство.

Регіональні чинники:

1. наявністю, виробничими потужностями та ефективністю роботи місцевих підприємств,

2. регіональна інвестиційна, бюджетно-фінансова політика,

3. ступінь лобіювання регіональних інтересів в державних органах влади,

4. структура власності в регіоні,

5. рівень ровитку виробничої і соціальної інфраструктури,

6. галузева структура регіональної економіки,

7. спеціалізація та особливості територіальної організації виробництва,

8. політика місцевої адміністрації щодо створення нових робочих місць та соціальний захист місцевого населення,

9. впливовість регіональних профспілок.

10. Залучення іноземного капіталу та питома вага експортного виробництва,

11. процеси монополізації виробництва.

12. розташування регіону.

Ці фактори, кожний окремо і всі разом, створюють середовище, в якому функціонує ринок праці в конкретному регіоні.

Задоволений попит на робочу силу характеризує зайнятість населення за регіонами України.

Для збільшення регіонального попиту на робочу силу необхідна активна державної політики зайнятості, яка передбачає:

- пряме інвестування у створення робочих місць для тих регіонів, куди доцільно перерозподілити трудові ресурси;

- заохочення інвестиційної діяльності;

- впровадження нестандартних форм зайнятості;

- економічне стимулювання малого і середнього підприємництва,

- поширення само зайнятості.