Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

План-конспект

уроку з художньої культури

з теми:

«Шкільний театр, зв’язок із викладанням поетики та риторики (репертуар, тематика інтермедії). Народний ляльковий театр вертеп. Театр на Запорізькій Січі»

проведеного в 10-му класі ЗОШ №4 м. Ніжина

студенткою 5 курсу групи УК-52

філологічного факультету

Коноваловою Інною Григорівною

Ніжин – 2011р.

Мета: навчальна:ознайомлювати учнів з історією шкільного театру,

його витоками і зв'язком із поетикою та риторикою; розкрити

репертуар шкільного театру, сутність на­родного лялькового театру

вертеп; ознайомлювати з тематикою інтермедій, театром Запорізької

Січі;

розвивальна:розвивати зацікавленість історичним розвитком

театрального мистецтва, уміння аналізувати й робити висновки;

виховна:виховувати дбайливе ставлення до історич­ної спадщини.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Оснащення. Зоровий ряд: зображення дійових осіб вертепних ви­став, вертепного будиночка для лялькового театру.

Словник термінів. Вертеп (у перекладі зі старослов'янської — пе­черо) — явище театральної творчості, яке можна вод­ночас визначити і як перший народний ляльковий

театр, і як ранній народний музичний театр, і як ва­ріант драматичного театру.

Балаганний театр — видовищний театр, переважно комічного спрямування: у ньому розігрували коме­дійні сценки, виконували гумористичні, сатиричні монологи та пісні.

Райок — різновид вистав на ярмарках. Це невеличка, барвисто розписана скриня з двома отворами, у яких показували намальовані картинки й коментували їх.

Література:

Волошин І. Джерела народного театру на Україні. – К.,

Закович М. Українськ та зарубіжна культура. – К., 2006.

Кисіль О. Український театр. Дослідження. – К.1968.

Лужницький Г. історія українського театру. – Т.121. – Нью-Йорк:Париж,1961.

Хід уроку:

І.Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

Пригадайте з курсу історії України, які ритуали існували на За­порізькій Січі.

Що вам відомо про театр епохи бароко?

Які театри існували в цей період?

III. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Театр... Напевно, важко знайти людину, яка б ніколи не від­відувала театр, не поринала в незабутню атмосферу цього дійства. А як народжувався український театр? Які театри існували у дав­нину? Де шукати витоки шкільного та лялькового театру? На ці запитання ми відповімо сьогодні на уроці.

IV. Викладення нового навчального матеріалу

1. Розповідь учителя з елементами бесіди

Як самостійний вид мистецтва театр в Україні виокремився у XVII—XVIII ст. Він мав кілька різновидів і швидко розвивався. Найпоширенішими на українських землях були народний, крі­пацький та шкільний театри. Фундаментом народного та шкіль­ного театру була переважно самодіяльність; кріпацький театр ува­жають провісником професійного театру. Головними різновидами мистецтва народного театру XVII—XVIII ст. є вертеп, балаган і ра­йок. Вертепні дійства дійшли і до наших днів.

♦ Чи знаєте ви, що таке вертеп?

Словникова робота. Вертеп (у перекладі зі старослов'ян­ської — печера) — явище театральної творчості, що можна вод­ночас визначити і як перший народний ляльковий театр, і _як ранній народний музичний театр, і як варіант драматичного театру.

Досі нез'ясованим залишається час появи цього театрального мистецтва, але відомо, що ще в останній чверті XVI ст. існував зви­чай ходити по селах із ляльками. Перші зафіксовані свідчення про вертеп датовані 1666 р. Авторами, постановниками та виконавця­ми вертепних дійств були студенти Києво-Могилянської академії, мандрівні дяки. Вони влаштовували вертепні вистави для студен­тів, панів, козаків і селян під час різдвяних свят.

♦ Як відбувалися вистави такого театру? Що їх пов'язує із сучас­ним ляльковим театром?

Для розігрування вертепного дійства зазвичай створювали дво­поверхову дерев'яну «скриню», відкриту з одного боку для гля­дачів. Вона мала вигляд будиночка. Підлога сцени обох ярусів прорізувалася щілинами, крізь них просували дріт, на якому за­кріплювали ляльок. Цих ляльок водили актори. (Сьогодні актор лялькового театру називається ляльководом.) Вертепних ляльок виготовляли з деревини. Два поверхи будиночка-скрині сприяли розкриттю сюжету вистави.

♦ У чому ж полягав зміст вертепного дійства?

Вистава мала дві частини — релігійну та народно-побутову, ко­мічну. Релігійні сюжети були присвячені народженню Ісуса Христа і тому розігрувалися на верхньому («небесному») поверсі. Ц_я частина вистави містила монологи й діалоги головних дійових осіб (якими були Марія, Йосип, волхви), а також співи янгольських хорів, кантів та колядників. На нижньому поверсі відбувалась народно-побутова, комічна частина вертепної вистави. її головни­ми героями були Дід, Баба, Запорожець, Жид, Москаль, Циган та інші, які уособлювали собою яскраві народні типажі. Харак­тер цих персонажів розкривався за допомогою слова, пісні, тан­цю тощо. Завдяки цьому відтворювалися особливості соціально-, національного складу українського селянства, характер взаємин симпатії та антипатії, що в ньому існували, звичаї народу. Біль­шість дійових осіб розмовляли народною мовою.

Іншими видами театрального мистецтва того часу були бала­ганний театр та райок.

Словникова робота. Балаганний театр — видовищний те­атр, переважно комічного спрямування: у ньому розігрувалися комедійні сценки, виконувалися гумористичні, сатиричні мо­нологи та пісні.

З'явився в народному театральному мистецтві II половини XVIII ст. У цей час утворювалися групи з 2—3-х акторів, які разом виступали, мандруючи ярмарками, селами, садибами тощо. По­становка вистав такого театру обов'язково передбачала наявність декорацій, костюмів, своєрідного гриму. Вистави грали у закри­тих, нашвидкуруч збудованих тимчасових приміщеннях, виготов­лених із дощечок зі склепінчастим дахом, укритим брезентом.

Репертуар такого театру містив як п'єси анонімних авторів, які передбачали імпровізацію, так і п'єси видатних українських, польських авторів (наприклад відомого на той час українського літератора-драматурга Г, Кониського та ін.).

Наприкінці XVIII ст. народне театральне мистецтво в Україні збагатилося ще одним різновидом ярмаркової вистави —райком. Словникова робота. Райок — різновид вистав на ярмарках.

Це невеличка, барвисто розписана скриня з двома отворами,

у яких показували намальовані картинки й коментували їх.

На два барабанчики в скрині була намотана довга стрічка з різ­ними картинками.

Через збільшувальне скло глядачам демонстру­вали картинки, на яких було зображено різні краєвиди, жанрові, батальні сцени тощо. Раєшник (актор) перемотував стрічку та ко­ментував малюнки, використовуючи для цього приказки, віршо­вані жарти тощо.

Ще одним різновидом театрального мистецтва був шкільний театр. Він зародився у таких навчальних закладах, як Києво-Могилянська академія, колегіуми, братські школи, тому що в ті часи в межах обов'язкових предметів (поетики й риторики) учнів обов'язково навчали складати декламації, віршовані панегірики у формі привітань, промов (плачів), послань на різні теми суспіль­ного та шкільного життя.

Отже, із віршованих діалогів і бере початок шкільна драма. Особливість української шкільної драми полягала в тому, що між віршованих діалогів релігійного змісту учні братських шкіл встав­ляли для розваги глядачів веселі, насичені національним гумором побутові сценки. У цей час з'являються драматичні твори, що були спеціально написані для театру,— «Володимир» Ф. Прокоповича та «Комічне дійство» М. Довгалевського.

Що таке шкільний театр?

Що сприяло виникненню шкільного театру?

Декламації та діалоги — безпосереднє джерело виникнення шкільної драми, які, використовуючи елементи театралізації, практикували також під час філософських диспутів та «орацій Беручи участь у таких «виставах», учні набували ораторської май­стерності. Відомо, що такі діалоги писали викладачі поетики, про­те учні не лише розігрували готові п'єси, але й брали участь у їх створенні. Під час канікул вони влаштовували «рекреаційні» ви­стави просто неба.

♦ Чи існувало театральне мистецтво на Запорізькій Січі?

На Січі склалася своєрідна козацька культура — унікальне й неповторне явище, феномен, який має барокове забарвлення. Ця культура була породжена непростими, бурхливими соціально-істо­ричними обставинами: визвольна війна середини XVII ст., постійні воєнні походи, перебування на межі життя і смерті сприяли фор­муванню в козацькому середовищі типово барокового світогляду.

Відомостей про особливості театрального мистецтва на За­порізькій Січі немає. Але відомо, що козаки жили в системі бага­тьох ритуалів і звичаїв, які, звісно, містили елементи театралі­зації. Одним із таких ритуалів було прийняття до козацтва. Воно супроводжувалося випробуваннями, що мали і сакральний, і ри­туальний характер (зміна ім'я, отримання від отамана місця — до­мовини — «Ось тобі і домовина, а як помреш, то зробимо ще корот­шу» та ін.). І вибори старшини, і вихід із козацького товариства теж передбачали певні ритуальні, навіть театралізовані дії.

На Запорізьку Січ приходили вертепники та актори балаганно­го театру. Особливо популярними були вистави, у яких грав такий герой, як Запорожець, який усіх перемагав, співав козацьких пі­сень.

2. Запис у зошитах

Театральна культура в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст..