4. Маніпуляція свідомістю

Маніпуляція свідомістю розглядається і як масштабніше явище. Воно має безліч визна-чень, створених ученими різних країн. Усі вони зводяться до того, що маніпуляція свідомістю - механізм дії на людину з метою певним чином вплинути на його рішення, змінити переваги або в чомусь переконати.

На сьогодні складно відшукати людину, яка не чула про поняття «Маніпуляція свідомістю» або просто «маніпуляція». І якщо «маніпуляція свідомістю» є щось складне, ефемерне і таке, що несе, як правило, негативний контекст, то просто поняття «маніпуляція» для нас досить звично.

Маніпулятором можна назвати людину, яка, користуючись правилом «нахабство - друге щастя», завалює проханнями людини, що не уміє говорити «ні». І шантажисти, і рекламники, і навіть маленькі діти, які усіма правдами і не правдами виманюють у батьків чергову іграшку, - теж маніпулятори.

Із стрімким розвитком засобів масової інформації, а в декілька останніх десятиліть і всесвітній мережі Інтернет, стало актуальним питання впливу на свідомість великих мас людей. Увага дослідників перемкнулася на вивчення психології натовпу, створення ефективних механізмів впливу на неї. Не даремно у визначений кругах подейкують, що інтелект натовпу нижчий, ніж інтелект навіть найбезглуздішого її члена.

Приклади використання прийомів маніпуляції свідомістю через ЗМІ ми бачимо щодня. Реклама формує переваги в нашій свідомості, PR - компанії створюють позитивні образи політиків, тенденції моди, що стала для багатьох аксіомою саме завдяки добре продуманому впливу ЗМІ, диктують правила в одязі. Вплив кінематографу створює стереотипне уявлення про те, якій має бути молодь. У голові у сучасної людини напрочуд багато привнесених ззовні шаблонних понять, представлень і цінностей.

Маніпуляція свідомістю - дуже важливе і цікаве явище, адже, використовуючи ці прийоми, на мільйони людей виявляється прихований вплив. Розуміння методів маніпулювання людиною і натовпом лежить на перетині загальної психології, етнопсихології, соціології, політології, фізіології і навіть кібернетики.

4.1. Основні прийоми маніпуляції

У кінці 30-х років на підставі практики обробки колективної свідомості в Нацистській Німеччині, в Інституті аналізу пропаганди (США) було виділено і систематизовано основні прийоми маніпуляції:

1. „Приклеювання чи навішування ярликів ” – вибір образливих епітетів, метафор, назв для позначення події, людини. Здійснюється з метою спонукання емоційно – негативного ставлення оточуючих (асоціація з соціальним схваленням) до жертви.

2. „Узагальнення ” чи „блискуча невизначеність ” – заміна назви об’єкта впливу (явища, події, окремої людини, групи людей тощо) більш загальним родовим іменем, що має позитивне емоційне забарвлення і стимулює добродушне ставлення оточуючих. Для цього, наприклад, використовують слова типу: свобода, демократія, патріотизм, мир, солідарність, справедливість тощо.

3. „Перенесення” чи „транфер” – ненав’язливе і непомітне розповсюдження позитивної чи негативної інформації, при цьому формуються визначені позитивні чи негативні асоціативні зв’язки об’єкта, що підноситься, з якимось чи чимось, що має значимість в оточуючих (позитивну чи негативну).

4. „Посилання на авторитети”, „свідчення” – наведення висловів осіб, що користуються загальним авторитетом, чи тих, хто викликає негативну реакцію на категорію людей, які є об’єктом маніпуляції. Використаний вислів містить оцінне судження стосовно людей, ідей, подій тощо і виражає їх осуд чи схвалення.

5. „Свої хлопці” чи „гра в простонародність” – спроба встановлення довірливих відносин з аудиторією як з близькими за духом людьми, на основі того, що комунікатор (той, що здійснює вплив), його ідеї, пропозиції, вислови добрі, оскільки належать простому народу.

6. „Перетасування” чи „підтасування карт” – тенденційне піднесення тільки позитивних чи негативних фактів і доказів при одночасному замовчуванні протилежних (небажаних).

7. „Загальний вагон” чи „фургон з оркестром” – підбір суджень, фраз, висловів, що потребують подібності у поведінці, що створюють враження, наче так роблять усі.

Повідомлення, наприклад, може починатися словами типу:„Всі нормальні люди розуміють,

що …”, „Ні одна людина, що добре мислить, не стане заперечувати, що …”.

8. „Мультиплікативність (подрібнення) подачі інформації, вибірковість, високий темп подання інформації” – стимуляція враження сприйняття серії розрізнених документів, тез, тверджень, доказів як єдиного цілого. Стежачи за швидкою мовою, через недосконалість пам’яті та уваги людина упускає посилання на деякі важливі положення, на джерело інформації. На основі цього жертва в уяві зв’язує та узгоджує фрагменти програми, що сприймається.

9. „Висміювання” – ініціація жартівливого і несерйозного ставлення до жертви через висміювання окремих виголошувань і елементів поведінки людини. Тенденційність висміяння переноситься на всі інші вислови, погляди, можливу поведінку жертви. За неодноразового повтору таких дій можливе формування за конкретною особистістю негативного іміджу.

10. „Метод негативних груп віднесення” ґрунтується на твердженні про те, що ця група поглядів є єдино правильною. Усі ті, що її поділяють, володіють цінними якостями і у визначеному плані кращі від тих, хто поділяє. Наприклад, релігійні люди чесні, людяні, на основі цього створюється позитивне емоційне ставлення до певної групи людей, що нібито мають високі моральні якості, а хто не належить до релігійної конфесії, секти такими якостями не володіють.

11. „Повторення шаблонних фраз чи закликів” – вплив на уяву і почуття слухача чи читача через спеціально підібрану фразу, яка повинна бути пристосована до особливостей психіки групи людей, на яких збираються вплинути.

12. „Емоційне підлаштування” – створення певної емоційної ситуації, що формує настрій окремої людини чи групи людей при одночасній передачі визначеної інформації.

13. „Просування через медіаторів” – інформаційний вплив чинять двома шляхами: через ЗМІ та значних для загалу авторитетних людей.

(медіатор – залежно від ситуації є неформальний лідер, політичний діяч, військовий, спортсмен, авторитет тощо).

14. „Уявний вибір” – об’єктам впливу пропонують, сповіщають декілька різних поглядів на визначене питання, але так, щоб непомітно представити у найвигіднішому світлі ті, які хочуть щоб вони були прийняті аудиторією

15. „Ініціювання інформаційної хвилі” – відбувається у два етапи: перший – освітлення необхідної інформації в ряді різних засобів масової комунікації (ЗМК), а також залучення максимальної кількості ЗМК коментувати нові події. Другим етапом є створення вторинної інформаційної хвилі на рівні міжособистісного спілкування за допомогою ініціації відповідних обговорень, дискусій, оцінок, появі слухів тощо.