Кількість грошей

Рис3. Попит, пропозиція грошей, норма процента

• Грошова пропозиція на графіку зображена прямою вертикальною лінією тому, що для нормально функціонуючої ринкової економіки маса грошей в обігу є величиною відносно стабільною. її не можна довільно збільшити або зменшити. Коли ж ідеться про окремого власника грошей, то його особиста пропозиція може збільшитись або зменшитись залежно від тієї вигоди (позичкового процента), яку йому забезпечує надання грошей у тимчасове користування іншій особі чи організації.

• Попит на гроші є тим більшим, чим менша норма процента. Тому лінія попиту опускається зліва направо. Таке її розміщення пояснюється ще й тим, що підприємцю доцільно збільшувати попит на гроші лише тоді, коли гранична продуктивність капіталу (той продукт, який виникає в результаті збільшення капіталу на одиницю) перевищує витрати на його придбання. Для цього витрати на придбання (позичковий процент) мають зменшуватися.

• Перетин ліній попиту та пропозиції дає рівноважну норму процента Z_E, тобто таку, яка узгоджує інтерес власника грошей до їх вигідного розміщення, та інтерес того, хто бере їх у користування з метою збільшення власного доходу або власної вигоди.

Ринок грошей охоплює і ринок валют.

Валютний ринок – становить собою економічні відносини з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів в іноземній валюті). На цьому ринку здійснюються операції, пов'язані із зовнішньою торгівлею, розрахунками між країнами, міграцією капіталів і робочої сили, туризмом. Валютний ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн. Розрізняють два види операцій, що їх здійснюють банки з іноземною валютою: операції спот, які передбачають негайну поставку валюти, і операції форвард, які передбачають поставку валюти через певний час, як правило, через місяць, за узгодженим на момент угоди курсом.

Ринок цінних паперів становить собою сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу акцій та облігацій. Продаж цінних паперів, як і використання кредиту, є джерелом додаткових коштів. На ринку цінних паперів зустрічаються, з одного боку, емітенти, тобто ті, хто перший раз випустив цінні папери в обіг, або ті, хто купив їх раніше, з іншого боку, - ті, хто купує цінні папери. Продавцями та покупцями цінних паперів можуть бути підприємства виробничої сфери, банки та інші фінансово-кредитні установи, Держава й окремі особи.

Випуск акцій дає можливість акціонерному підприємству одержувати гроші, які назавжди стають власністю акціонерного товариства, а власник акції стає співвласником акціонерного капіталу і на свої акції отримує доход у формі дивіденду. Власник акції позбавлений права вимагати від акціонерного товариства повернення своїх грошей. Але він може їх повернути внаслідок продажу своїх акцій.

Випуск облігацій робить того, хто їх випустив (емітента) боржником того, хто їх придбав. Емітент зобов'язаний через 5-10 або більше років викупити облігацію і, крім того, щороку виплачувати відповідний процент. Власники облігацій не є співвласниками підприємства, яке випустило облігації. Вони його кредитори.

Існують первинний та вторинний ринки цінних паперів.

Первинний ринок – пов'язаний з емісією (випуском) та продажем цінних паперів за нормальною ціною.

Вторинний — з перепродажем цінних паперів за курсовою ціною.

Курсова ціна – формується під впливом попиту і пропозиції.

Попит на цінні папери залежить від:

• обсягу тимчасово вільних коштів,

• від величини доходу (дивіденду), що його дають цінні папери їх власникам,

від величини доходу при іншому використанні грошей, скажімо, тоді, коли вони надаються у користування як позичка.

Ринок інформації - це сукупніть економічних відносин з приводу купівлі-прдажу інформаційних послуг, збирання, обробки, систематизації та продажу інформації споживачам. Цей ринок тісно пов'язаний із розгортанням НТР. На цьому ринку здійснюють свій рух товари особливого роду - так звані знаки, в яких закодована інформація.

До таких товарів відносяться:

• знаки традиційної (паперової) інформації - патенти, ліцензії, ноу-хау, проектна документація, рецепти тощо;

• знаки сучасної (машинної) інформатики - алгоритми, програми, відеофільми, комп'ютерні ігри, магнітні звукофіксатори тощо;

• дослідні зразки, які мають лише інформаційне значення, але згодом можуть використовуватись у виробництві.

Взаємодія попиту і пропозиції цінних паперів,валюти, інформації тощо дуже близька до взаємодії попиту і пропозиції капіталів та грошей. Із зростанням попиту на цінні папери, валюту, інформацію ринкові ціни на них (курс акцій, курс валют тощо) зростають, а при зниженні попиту – падають. Зворотні наслідки викликають зміни пропозиції: при зростанні пропозиції – ціни падають, а при зниженні - зростають.

Отже взаємодія попиту і пропозиції того чи іншого ресурсу призводить до встановлення ринкової ціни на нього, а остання, в свою чергу, робить вплив на попит і пропозицію.