1. Визначити сутність регіональної економіки як науки. Визначити об'єкт, предмет, методи та завдання регіональної економіки, історичний аспект.

Регіональна економіка - це система суспільних відносин, яка історично склалась в межах областей держави, являє собою сукупність взаємопов'язаних папок і зв'язків, які забезпечують її стійкість та цілісність на макро- та мікрорівні.

Регіональна політика у вузькому значенні - це комплекс галузей з виробництва товарів та надання послуг. У широкому значенні - це система виробничих відносин, форм та методів організації виробництва, комплексного управління регіоном. Конкурентоздатність товарів та послуг залежить від впровадження новітніх методів управління, розробки принципово техніки та технології, створення нових сфер економічної діяльності та управлінської системи.

Поняття регіональна економіка охоплює виробничі, фінансові, кредитні, суспільні відносини території конкретного регіону.

Для ефективного розвитку виробництва у регіоні потрібно знайти організаційні форми для впровадження у виробництво ноу - хау, нових прогресивних методів виробництва, екологобезпечні ресурсозберігаючі технології.

Без ефективної гнучкої регіональної політики неможливе економічне реформування.

Не завжди використовується системний підхід, а робляться спроби хаотичного та безладного застосування управлінських дій.

Централізована модель територіального устрою, як показує світовий досвід, гальмує розвиток регіонального господарства. Отже стратегічною метою регіональної політики має бути істотне підвищення життєвого рівня населення регіонів на базі ефективного використання промислового та природно - ресурсного потенціалу.

Держава має забезпечити міжрегіональну єдність відтворювальних процесів у макроекономіці, створити економічні інтереси у активній соціально - економічній діяльності регіонів, забезпечити стратегічну мету економічного розвитку регіонів.

Під регіоном розуміють економічний район, який виділяється спеціалізацією та структурою господарства, природно - ресурсним та демографічним потенціалами, соціально - економічними особливостями.

2. Визначити особливості загальних і спеціальних економічних законів функціонування та розвитку економіки регіонів.

Для прискорення економічного розвитку на території України почали створювати спеціальні (вільні) економічні зони для залучення іноземних інвестицій, активізації підприємницької діяльності спільно з іноземними інвесторами.

Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

В результаті створення та функціонування спільних з іноземними підприємствами очікується збільшення обсягів поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Порядок створення, функціонування та ліквідації таких зон, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з органами державної, виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (1992 р.) та наступних змін та доповнень до цього закону.

Можуть створюватися спеціалізовані економічні зони таких різних функціональних типів:

• вільні митні зони і порти;

• експортні;

• транзитні;

• митні склади;

• технологічні парки;

• технополіси;

• комплексні виробничі зони;

• туристсько-рекреаційні зони;

• страхові зони;

• банківські зони.

Спільні економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або органів місцевої державної влади.

У разі створення спеціальної економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення приймається після одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів України та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати спеціальну економічну зону.

У разі коли ініціатива у створенні спеціальної економічної зони належить місцевим Радам народних депутатів та місцевим державним адміністраціям, вони подають відповідну пропозицію Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України розглядає пропозицію про створення спеціальної економічної зони і подає висновок до Верховної Ради України для прийняття остаточного рішення.

Для техніко-економічного обґрунтування доцільності створення спеціальної економічної зони ведеться підготовка документів, які включають:

• мету, функціональне призначення та галузеву спрямованість діяльності на території економічної зони;

• етапи соціально-економічного розвитку виробництва на відповідній території; зазначення часу здійснення цих етапів;

• етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

• ступінь сучасного стану виробничої та соціальної інфраструктури, підприємницької діяльності, можливості та шляхи їх розвитку в майбутньому;

• рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами;

• обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі створення і розвитку спеціальної економічної зони;

• обгрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму;

• кінцевий результат — вихідний рівень економічного, наукового та іншого потенціалу з врахуванням конкретних умов діяльності, управління, фінансування тощо.

Структура, функції та повноваження органів управління спеціальної економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників, мешканців на території спеціальної економічної зони.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження на території спеціальної економічної зони з врахуванням статусу цієї зони, типом та метою створення.

Орган господарського розвитку і управління спеціальної економічної зони забезпечує загальні умови функціонування соціально-економічної сфери на певній території. До виключної компетенції такого органу належить:

• визначення перспективних напрямів розвитку спеціальної економічної зони;

• будівництво та експлуатація мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для задоволення загальних потреб;

• розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за мережами спеціальної економічної зони;

• організація міжнародних торгів з метою розміщення на території спеціальної економічної зони нових виробництв;

• упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності спеціальної економічної зони в користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів;

• видача дозволів (ліцензій) суб'єктам господарської діяльності на території спеціальної економічної зони на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій.

Для забезпечення успішної соціально-економічної діяльності на території спеціальної економічної зони створюють сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови та умови діяльності банківсько-кредитної системи, системи кредитування та страхування визначають рівень окремих видів платежів тощо.

До привабливих сторін відноситься також те, що на об'єкти економічної діяльності на території спеціальної економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, в т. ч. іноземних. Крім того, гарантується право на вивезення за межі спеціальної економічної зони прибутків і капіталу, інвестованого у сферу підприємницької діяльності.

Іноземним працівникам гарантується переведення за кордон їх доходів, одержаних від роботи на території спеціальної економічної зони, включаючи накопичення та проценти на них у фінансово-кредитних установах спеціальної економічної зони. Громадяни України мають право відкривати у вказаних установах спеціальної економічної зони та за її межами на території України рахунки для накопичення заробітної плати у валюті.

Специфічні пільгові умови митної, фінансово-банківської діяльності та кредитно-страхової системи суттєво відрізняються від тих, що діють на іншій території України, що визначає економічну перевагу в створенні самостійних, вільно функціонуючих економічних зон.