5. Рівень безробіття та зайнятості в Україні

Діяльність Уряду забезпечила зниження рівня безробіття з 9,5% у І кварталі до 9,1% у І півріччі 2009 року і 8,6 % за 9 місяців.  При цьому рівень безробіття в Україні за 9 місяців минулого року був нижчим, ніж у середньому по країнах Європейського Союзу (8,8%).

Найнижчий рівень безробіття в Україні за 9 місяців 2009 року зафіксовано у місті Київі 6,2%, а найвищий у Рівненьській області -12,5%.

Слід зауважити, що найбільше зростання рівня безробіття за період жовтень 2008 - вересень 2009 відбулося у Закарпатській області (на 4,4%), Донецькій (на 4,3%) та Сумській областях (на 4,3%), а найменшого впливу фінансової кризи зазнало працездатне населення Чернівецької області (на 0,7%), Луганської області (1%), Львівської та Івано-Франківської областей (на 1,1%).

Державний комітет статистики оприлюдним показники зареєстрованого безробіття в Україні, згідно з якими кількість зареєстрованих безробітних у відсотках до населення працездатного віку скоротилося на 40% та сновило на 1 січня 2010 року 1,9%.

Середній рівень державної допомоги по безробіттю становив у грудні 2009 року 656 грн., що на 6 грн. більше, ніж в попередньому місяці, при цьому розмір прожиткового мінімуму, встановленого на цей період - 701 грн.

Тема 6. Система соціально-трудових відносин

План:

1. Сутність соціально-трудових відносин

2. Сторони і суб'єкти соціально-трудових відносин

3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях

4. Фактори формування і розвитку соціально-трудових відносин

5. Методи регулювання соціально-трудових відносин

1. Сутність соціально-трудових відносин

Сучасний стан соціально-трудових відносин відображає суперечності між ціною та вартістю робочої сили, між інтересами найманих працівників та роботодавців, а також віддзеркалює наявні деформації трудових цінностей, рівень конфліктності у суспільстві внаслідок недосконалої державної політики, яка понад десятиріччя проводилася ціною соціальних втрат.

Соціально-трудові відносини — це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб'єктами і органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодавчої і виконавчої влади), які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств.

Соціально-трудові відносини як система виявляються у двох формах:

1) фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об'єктивному і суб'єктивному рівнях

2) соціально-трудові правовідносини, що відображають фактичні соціально-трудові відносини на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівнях.

Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими:

1. сторони соціально-трудових відносин;

2. суб'єкти соціально-трудових відносин;

3. механізм соціально-трудових відносин;

4. рівні соціально-трудових відносин;

5. предмет соціально-трудових відносин;

6. принципи соціально-трудових відносин;

7. типи соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини класифікуються: за змістом діяльності; за способом спілкування; за суб’єктом; за ступенем регламентованості; за обсягом владних повноважень; за характером розподілу доходів