Захист населення от хнр

Основним у захисті людини від дії шкідливих речовин є санітарне нормування їхньої концентрації в різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів і стоків.

Біологічний захист

Насамперед, профілактикою інфекційних захворювань є дотримання правил особистої гігієни.

Специфічна профілактика заснована на створенні штучного імунітету шляхом щеплень. Проти ряду захворювань (віспа, дифтерія, туберкульоз) попереджуючі щеплення проводяться по певному розробленому плану. Боротьба з іншими інфекціями передбачає щеплення лише у випадках небезпеки їхнього поширення.

Для захисту від проникнення в організм людини збудників хвороб під час НС використають такі ж засоби, як і для захисту від РР (радіоактивних речовин) і ХНР. Ці засоби захисту розділяють на:

- індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);

- колективні (спеціально обладнані інженерні споруди).

У комплексі заходів біологічного захисту обов'язковою складовою частиною є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

Захист населення на побутовому рівні

Правила поведінки людей у зоні зараження

Оповіщення населення про погрозу зараження у випадку виникнення аварій проводиться негайно після встановлення факту аварії та попереднього прогнозу про напрямок поширення хмари зараженого повітря. В інформації про аварію говориться: яка речовина викинута в навколишнє середовище, у яких районах (житлових кварталах) може виникнути найбільша небезпека поширення хмари зараженого повітря, які міри захисту необхідно терміново почати.

Якщо сигнал застав на вулиці, то не слід піддаватися паніці. Необхідно зорієнтуватися, де перебуває джерело виникнення небезпеки. Після цього почати прискорений рух убік, перпендикулярний напрямку вітру. Якщо на шляху прямування зустрінуться перешкоди (високий забір, ріка, озеро і т.п.), що не дозволяють швидко вийти з небезпечної зони, а поблизу перебувають житловий або громадського призначення будинок, необхідно тимчасово вкритися в ньому. У випадку поширення пар хлору, варто здійнятися на верхній поверх, якщо це аміак, необхідно вкритися на першому поверсі. Більше надійним укриттям у цьому випадку будуть приміщення житлових будинків.

Якщо сигнал застав вдома, то не треба його залишати. Необхідно закрити вікна, фрамуги, кватирки й підготувати ЗІЗ. При їхній відсутності швидко виготовити ватно-марлеві пов'язки, у крайньому випадку, взяти рушник, шматок тканини, змочити їх 2%-м розчином питної соди (при захисті від хлору) або 5%-м розчином лимонної кислоти (при захисті від аміаку), у крайньому випадку простою водою.

Необхідно прийняти заходи щодо герметизації житлових приміщень від проникнення в них небезпечних речовин.

Якщо не було рекомендацій про евакуації з житлових приміщень, то перейдіть у кімнату, що знаходиться з підвітреного боку відносно поширення хмари зараженого повітря. При відсутності такої можливості найкраще зайти в ту частину квартири (будинка), що найменше піддається впливу протягів.

Не забувайте, що вітер може змінити свій напрямок, істотно скоротивши тривалість дії зараженої хмари. Після одержання сигналу "Відбій хімічної тривоги", відкрийте вікна і провітрите приміщення.

Необхідно знати, що ширина зони зараження залежно від відстані від джерела зараження і швидкості вітру може коливатися від десятків до декількох сотень метрів. А це значить, що на вихід з небезпечної зони при русі зі швидкістю 4 км/год буде потрібно 10-15 хвилин. При наявності стерпних концентрацій цього часу може бути досить, щоб вбезпечити себе.

Іти треба швидко, уникаючи при цьому ярів, лощин, парків. Обов'язково обходити видимі скупчення пар отруйних речовин і диму.

При виході із зони зараження необхідно використати протигази (респіратори), а при їхній відсутності - найпростіші пов'язки з марлі або тканини, змочені водою.

Захист продуктів харчування і води

Основним способом захисту продуктів харчування і води від зараження є їхня ізоляція від зовнішнього середовища.

Найкраще захищені консервовані продукти, а також загорнені в пергамент, целофан і щільний папір. Упаковані продукти рекомендується зберігати в буфетах, шафах, ящиках і домашніх холодильниках. Для захисту продуктів харчування можна використати скляні та глиняні банки, різний домашній посуд, захисні мішки із прогумованої тканини або поліетиленових плівок, дерев'яні або фанерні ящики, вистилений зсередини щільним папером.

Особливо ретельно потрібно захищати хліб, сухарі, кондитерські вироби. Для цього застосовують поліетиленові мішечки, пергамент, плівки та інші подібні матеріали Для захисту рідких продуктів використаються посуд з добре пригнаними кришками, посудини із притертими пробками термоси, бідони, банки, пляшки. Картоплю, капусту та інші свіжі овочі варто зберігати в дерев'яних або фанерних ящиках, вистелених зсередини щільним папером, целофаном, поліетиленовою плівкою або клейонкою і укритих брезентом або іншою щільною тканиною.

Запаси питної води варто тримати в герметичному скляному або металевому посуді. Цю воду бажано щодня заміняти свіжою.

Для герметизації різних сховищ щілини в їхніх стелях і стінах замазують глиняним (цементним, вапняним) розчином. У дерев'яних приміщеннях щілини проконопачують мохами або ганчірками і штукатурять. Стіни цих приміщень зовні обвалують землею. Вікна наглухо закладають цеглою і замазують глиною або зашпаровують по обидва боки щитами, простір між якими засипають землею (піском). Частина вікон може залишатися незакритими. На ці вікна роблять знімні щити, що обшитые толем або іншим щільним матеріалом. Щілини між деталями вікон варто промастити замазкою або яким-небудь розчином. Двері ремонтують, оббивають толем, прогумованим або плівковим матеріалом. На дверну раму кріплять прокладку із пружного матеріалу: гуми губчатої, поролону. Із внутрішньої сторони дверних прорізів роблять занавеси із щільного матеріалу або солом'яних матів, які за допомогою планок щільно притискають до дверної рами. Повсякденно використовувані двері повинні мати тамбур такої величини, щоб, входячи в нього, можна було спочатку закрити за собою, а потім відкрити наступні двері. У тамбурі повинне бути місце для зберігання забрудненого одягу, комбінезонів, зміни взуття.

Система вентиляції повинна відповідати всім вимогам захисту: дверцята або заслінки вільно відкриватися і закриватися, і в той же час щільно пригнані. У вентиляційну трубу ставлять фільтри з підручного матеріалу: мішковини або рогожини в кілька шарів. Керування систем вентиляції повинне здійснюватися тільки із приміщення. Щоб у сховище не проникали гризуни, вентиляційні отвори, віддушини, вікна і дверні прорізи забезпечуються дрібними металевими сітками, а нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі.

МОДУЛЬ 3 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

ЛЕКЦІЯ 7

«ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В

СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

• Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.

• Цивільна оборона України.

• Єдина система цивільного захисту.

• Організація Цивільної оборони на об'єктах господарської діяльності.

Основні положення міжнародного права

з питань захисту людей

У цей час міжнародне право з питань захисту людей, в основному, базується на чотирьох Женевських Конвенціях (12 серпня 1949 р.) і двох Додаткових Протоколу до Женевських Конвенцій (8 червня 1977 р.).

У Конвенціях викладаються норми гуманності, під час війни, стосовно поранених, хворих у діючих арміях і на флоті, осіб, що потерпіли корабельну аварію, обігу з військовополоненими, а також захисту цивільного населення.

В умовах сучасного ведення воєн Конвенції не забезпечують повний захист всім жертвам. Додаткові Протоколи розширюють і поглиблюють правове поле в справах захисту осіб, що беруть участь у збройному конфлікті.

У цих документах дається чітке визначення всім учасникам конфлікту. Так, особи, що входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Будь-який комбатант, що попадає під владу противної сторони, є військовополоненим. Всі військовополонені користуються захистом.

Всі поранені, хворі і особи, що потерпіли корабельну аварію, незалежно від того, до якої сторони вони належать, користуються повагою і захистом. При всіх обставинах з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мері і у найкоротший термін медичну допомогу і догляд, що вимагає їхній стан. Між ними не проводиться ніякого розходження, по яким би те не було міркуванням, крім медичних.

Цивільне населення повинне ставитися з повагою до перерахованих категорій осіб, навіть якщо вони належать до противної сторони, і не допускати стосовно них актів насильства.

Осіб, що перебувають під владою противної сторони, заборонено піддавати фізичному або психічному насильству або шкоді шляхом якої-небудь невиправданої дії або недогляду. Зокрема забороняється піддавати таких осіб навіть із їхньої згоди: фізичним каліцтвам, медичним або науковим експериментам, видаленню органів або тканин для пересадження.

Проти зазначених осіб забороняються репресалії.

У четвертій частині Першого Додаткового Протоколу обмовляється захист цивільного населення від наслідків воєнних дій. Для забезпечення поваги і захисту цивільного населення і цивільних об'єктів сторони, що перебувають в конфлікті, повинні завжди проводити розмежування між цивільним населенням і комбатантами, а також між цивільними об'єктами і військовими об'єктами і відповідно направляти свої дії тільки проти військових об'єктів.

Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктами нападів. Забороняються акти насильства або погрози насильством, що мають основною метою тероризувати цивільне населення.

Напад невиборчого характеру забороняються, а зокрема:

- напади, які не спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- засоби ведення бойових дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- напади, що попутно тягнуть за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб і збиток цивільним об'єктам.

Забороняється напад на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.

Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використатися для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити військові об'єкти від нападу або прикриття воєнних дій.

Напади повинні строго обмежуватися військовими об'єктами, тобто об'єктами, які в силу свого розташування, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії. У випадку сумніву в тім, чи не використається об'єкт, що призначений для цивільних цілей, наприклад місце відправлення культу, житловий будинок або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об'єкт використається в цивільних цілях.

Відносно захисту культурних цінностей і місць відправлення культу забороняється:

- робити які-небудь ворожі акти, спрямовані проти тих історичних пам'ятників, творів мистецтва або місць відправлення культу, які становлять культурну або духовну спадщину народів;

- використати такі об'єкти для підтримки військових зусиль;

- робити такі об'єкти об'єктами репресалій.

У Протоколах обмовляється захист об'єктів необхідних для виживання цивільного населення і захист природного середовища. Так забороняється використати голод серед цивільного населення як метод ведення війни, а відповідно до цього забороняється піддавати нападу або знищувати, вивозити або приводити в непридатність запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для постачання і запаси питної води, а також іригаційні спорудження.

При веденні бойових дій повинна проявлятися турбота про захист природного середовища від великого, довгострокового і серйозного збитку. Це мається на увазі заборона використання методів або засобів ведення війни, які заподіюють такий збиток природному середовищу і тим самим завдають шкоди здоров'ю або життю населення.

У Документах особлива увага приділяється захисту установок і споруд, які містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні ставати об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є військовими, якщо напад може викликати вивільнення небезпечних сил і наступні важкі втрати серед цивільного населення.

Шоста глава Першого Додаткового Протоколу дає визначення Цивільної оборони і установлює завдання ГО.

«Цивільною обороною» є виконання деяких або всіх згаданих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на те, щоб захистити цивільне населення від небезпек і допомогти йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій або лих, а також створити умови, необхідні для його виживання. Цими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ; проведення заходів щодо світломаскування; рятувальні роботи; медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а також релігійна допомога; боротьба з пожежами; виявлення і позначення небезпечних районів; знезаражування і інші подібні міри захисту; термінове надання даху і постачання; термінова допомога у відновленні і підтримці порядку в районах лиха; термінове відновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога в збереженні об'єктів, істотно необхідних для виживання; додаткова діяльність, необхідна для здійснення кожної з вищезгаданих завдань, включаючи планування і організацію, але не обмежувана цим.