Класифікація небезпек

Дотепер існує кілька різновидів класифікації небезпек. Прикладом одного з видів такого обліку може служити розподіл небезпек: по походженню (природна, техногенна, екологічна); по локалізації (атмосфера, літосфера, гідросфера); за результатами (захворювання, травми, загибель); по принесеному збитку (соціальна, технічна, екологічна); по сфері прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна).

Найбільш вдалою є класифікація по джерелах походження, відповідно до якої всі небезпеки діляться на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята у державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.

Перші три групи належать до елементів життєвого середовища, що оточує людину – природного, техногенного і соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища (природно-технічні, природно-соціальні, соціально-технічні небезпеки).

Загальні поняття аналізу і оцінки ризиків

Об'єктом аналізу небезпек є система "людина-техніка-навколишнє середовище (ЛТС)". При аналізі небезпек виділяються наступні поняття:

- НП - небажана, незапланована, ненавмисна подія в системі ЛТС, що порушує звичайний хід речей і відбуває у відносно короткий відрізок часу;

- нещасний випадок - НП, що полягає в ушкодженні організму людини;

- відмова - НП, що полягає в порушенні працездатності компонента системи;

- інцидент - вид відмови, пов'язаний з неправильними діями або поводженням людини;

- джерело небезпеки - явище, звідки може виникати небезпека, що включає все, що може стати перед нашим поглядом або в думках.

Аналіз небезпек робить передбачуваними перераховані вище НП і, отже, їх можна запобігти відповідними мірами. До головних моментів аналізу небезпек ставиться пошук відповідей на наступні питання: які об'єкти є небезпечними; які НП можна запобігти; які НП не можна усунути повністю і як часто вони будуть мати місце; які неподоланні ушкодження НП можуть нанести людям, матеріальним об'єктам, навколишньому середовищу.

Аналіз небезпек описує небезпеки якісно і кількісно та закінчується плануванням попереджувальних заходів. З метою уніфікації різні наслідки і шкоду позначають терміном збиток. Збиток вимірюють грошовим еквівалентом або числом летальних результатів, або кількістю травмованих людей і т.п..

Види аналізу небезпек (рівня ризиків)

До якісних методів аналізу небезпек відносять:

Попередній аналіз небезпек звичайно здійснюють у наступному порядку:

- вивчають технічні характеристики об'єкта, системи, процесу;

- установлюють закони, стандарти, правила, дії яких поширюються на даний технічний об'єкт, систему, процес;

- перевіряють технічну документацію на її відповідність законам, правилам, принципам і нормам стандартів безпеки;

- складають перелік небезпек.

Аналіз наслідків відмов - переважно якісний метод ідентифікації небезпек звичайно здійснюють у наступному порядку:

- технічну систему (об'єкт) підрозділяють на компоненти;

- для кожного компонента виявляють можливі відмови;

- вивчають потенційні НП, які може викликати та або інша відмова на досліджуваному технічному об'єкті;

- відмови ранжирують по небезпеках і розробляють запобіжні заходи, включаючи конструкційні зміни.

Існує ряд інших методів якісного аналізу, серед яких виділяються аналіз небезпек за допомогою дерева причин, аналіз небезпек за допомогою дерева наслідків, аналіз небезпек методом потенційних відхилень, аналіз помилок персоналу, причинно-наслідковий аналіз.

Практичний інтерес представляє чисельний аналіз ризику. Ризик у широкому змісті слова - це піддання впливу ймовірності економічного або фінансового програшу, фізичного ушкодження або заподіяння шкоди в якій-небудь формі через наявність невизначеності, пов'язаної з бажанням здійснити певний вид дій.

Варто розрізняти ризик при наявності джерела небезпеки та ризик при наявності джерела, що робить шкідливий вплив на здоров'я. Джерело небезпеки потенційно має пошкоджуючи фактори, які впливають на організм, власність або навколишнє середовище протягом короткого відрізка часу. Для оцінки ризику використають різні математичні формулювання, вибір яких залежить від наявної інформації. Коли наслідки невідомі, то під ризиком звичайно розуміють просто імовірність настання певного сполучення небажаних подій. При погрозі здоров'ю збиток у грошовому вираженні можна оцінити тільки частково у вигляді витрат на оплату лікарняних аркушів і підміну персоналу. Ще сутужніше в грошовому виді оцінити збиток від летальних результатів. Тому ризик, пов'язаний з нещасними випадками, оцінюють ймовірностями.

ЛЕКЦІЯ 4

«НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ПЕРЕБУВАННЯ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

• Шкідливі фактори виробничої сфери й побуту

• Хімічні й біологічні фактори небезпек

• Психофізіологічні фактори небезпек

Шкідливі фактори виробничої сфери й побуту

Дія шуму на організм людини

Шум - це хаотична сукупність різних по силі та частоті звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину.

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота, звуковий тиск, інтенсивність або сила звуку, звукова потужність і т.п. Інтенсивність понад 60-80 дБ негативно впливає на здоров'я.

Шум має акумулятивний ефект і шкідливо діє практично на всі органи і системи організму.

Інфразвуки особливий вплив роблять на психіку людини: вражають всі види інтелектуальної діяльності; погіршують настрій; іноді з'являється відчуття розгубленості, тривоги, переляку, страху, а при високій інтенсивності - почуття слабості.

Ультразвуки, що займають особливе місце в гамі виробничих шумів, вкрай негативно позначаються на нервовій системі людини.

Дія вібрації на організм людини

Вібрація - це коливання твердих тел. Ступінь і характер впливу на людину залежить від амплітуди і частоти коливань. Так, власні частоти внутрішніх органів перебувають в області 6 - 9 Гц. Тому, вібрація машин, ручних інструментів, що працюють при частотах 8 - 12; 17 - 25 Гц і т.д. небезпечна, тому що вона може бути резонансною для органів. При роботі з ручними машинами (їхня вібрація перебуває в області 100 Гц) виникають судинні розлади. Загальна вібрація впливає на центральну нервову систему, вестибулярний апарат, шлунково-кишковий тракт, викликає запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів. Тривала дія вібрації викликає - вібраційну хворобу.

Іонізуючі випромінювання

Іонізуюче - будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Іонізуюче випромінювання ділиться на електромагнітне (фотонне), до якого належать рентгенівське і гамма-випромінювання, і корпускулярне (альфа- бета-випромінювання, нейтрони, протони).

Людина належить до одного з найбільш чутливих до радіації біологічних об'єктів (в 50 % випадків при дозі опромінення 4 Зв протягом 30 діб відбувається загибель людини).

Різні органи неоднаково сприймають дію радіації, тому уведено поняття "критичний орган" - орган, що позначає, тканину, частину тіла, опромінення якого в даних умовах завдає найбільшої шкоди здоров'ю.

Джерела іонізуючого випромінювання діляться на природні та штучні.

Дія іонізуючого випромінювання на людину

Деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм полягають у наступному:

- органи почуттів не реагують на випромінювання;

- малі дози випромінювання можуть підсумуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);

- випромінювання має генетичний ефект.

Радіоізотопи, що потрапляють в організм розподіляються і локалізуються селективно.

Ефекти, викликані дією радіації, систематизуються по видах ушкоджень і часу прояву. Ефекти по видах ушкоджень класифікуються на 3 групи: соматичні, соматико-стохастичні (випадкові) і генетичні. Час прояву вказує на дві групи поразок - ранні (або гострі) і пізні.

Результати досліджень показують:

- не існує ніякої граничної зони, за якої відсутній ризик захворювання раком;

- ризик захворювання зростає прямо пропорційно дозі опромінення.

Дія електричного струму на організм людини

Термічна дія викликає опіки та обвуглювання тканин.

Електролітична дія полягає в тім, що електричний струм розщеплює наявні в організмі розчини на складові частини.

Біологічна дія складається в подразненні та збудженні живих тканин організму і порушенні внутрішніх біологічних процесів, що приводить до мимовільних рухів кінцівок, голови; зміні ритму серця; порушенні роботи легенів.

Механічна дія електричного струму може приводити до розриву тканин внаслідок електродинамічного ефекту.

Вплив електричного струму на організм людини класифікують по ступені складності:

1. Електротравми - опіки, електричні знаки (специфічна поразка тканин); металізація шкіри; електрофтальмія (запалення зовнішніх оболонок очей під дією ультрафіолетових променів електричної дуги); механічні ушкодження (розриви шкіри, вивихи, переломи й т.д., викликані мимовільним скороченням м'язів).

2. Електричний удар. Розрізняють 4 ступеня електричного удару:

1 ступінь - судорожне скорочення м'язів без втрати свідомості;

2 ступінь - судорожне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця;

3 ступінь - втрата свідомості; порушення дихання або роботи серця;

4 ступінь - клінічна смерть.

Наслідки поразки людини електричним струмом залежать від опору тіла, тривалості протікання струму, шляху струму, роду і частоти струму, напруги.

Розрізняють три ступені впливу струму:

а) граничний відчутний струм - це мінімальний струм, що викликає чутливі, контактні подразнення відповідних аналізаторів шкіри. Величина змінного відчутного струму 0,5 - 1,5 мА, постійного - 5 - 7 мА.

б) граничний струм (невідпускний) - це мінімальний струм, що викликає судорожне скорочення м'язів. Величина змінного невідпускного струму - 6 - 10 мА; постійного - 50 - 80 мА.

в) граничний фібриляційний струм - це струм, при якому починається фібриляція серця. Величина змінного фібриляційного струму - 80 - 100 мА; постійного - 300 мА. Правилами безпеки встановлено, що електричний струм силою 0,1 А (100 мА) - смертельний. При цьому струм не розділяють на постійний або змінний. Для жінок зазначені граничні значення струму в 1,5 рази нижче.

Має значення і шлях струму через тіло. Найнебезпечніший - через серце і м'язи легенів, а також через мозок. Найнебезпечнішими вважаються: права рука - ноги; голова (скронева частина) - будь-які частини тіла.

За інших рівних умов змінний струм високих частот менш небезпечний змінного струму промислової частоти (50 Гц).

Електромагнітні поля і їхня дія на організм людини

Джерела електромагнітних полів можуть бути природного і антропогенного характеру. До природних джерел належать: Земля, Сонце, Космос. Джерелами антропогенного характеру є промислове електроустаткування, лінії електропередач, високочастотні металургійні установки, радіопередавачі й засоби персонального радіозв'язку, персональні комп'ютери, мікрохвильові печі, телевізори, електроплити, праски, холодильники. Класифікація антропогенних електромагнітних випромінювань по частоті:

- низькочастотні випромінювання 0,003 Гц-30 кГц

- радіохвилі високочастотного (ВЧ) діапазону: 30 кГц-300 МГЦ

- радіохвилі ультрависокочастотного діапазону (УВЧ): 30-300 МГЦ

- надвисокочастотні НВЧ: 300 МГЦ-300 ГГЦ

Вплив електромагнітних полів (ЕМП) на організм людини

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, тривалості опромінення, характеру випромінювання, режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, що опромінюється та індивідуальних особливостей організму.

Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ і УВЧ діапазонів (30 кГц - 300 МГЦ) спостерігаються: загальна слабість, підвищена стомлюваність, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в області серця, порушується робота внутрішніх органів і систем.

Вплив НВЧ на біологічні об'єкти залежить від інтенсивності опромінення. Теплова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла або локалізованому нагріванню тканини. Особливо шкідливий перегрів очей, мозку, нирок і т.п. З ростом інтенсивності проявляється вплив на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, клітки печінки, підвищення тиску, відбуваються зміни в корі головного мозку, втрата зору.

ЕМП низькочастотного діапазону (промислової частоти 50 Гц) викликає порушення центральної нервової системи, серцево-судинної діяльності, спостерігається підвищена стомлюваність, млявість, разкоординація рухів, зміна кров'яного тиску й пульсу, аритмія, головний біль.

Випромінювання субсвітлового спектру

Інфрачервоне випромінювання (ІЧ) - частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм - 1 000 мкм, поглинання якого викликає тепловий ефект. До природних джерел ІЧ випромінювання ставиться природна інфрачервона радіація сонця. Штучними джерелами ІЧ випромінювання є будь-які поверхні, температура яких вище 36 - 37 ⁰С.

Дія ІЧ випромінювань зводиться до нагрівання шкіри, очей, до порушення діяльності центральної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення.

Ультрафіолетове випромінювання (УФ) - спектр електромагнітних коливань із довжиною хвилі 200-400 нм.

Штучними джерелами УФ випромінювання є дугове електрозварювання, електросталеплавильні печі. УФ випромінювання штучних джерел може вражати очі й шкіру. Під впливом УФ опромінення виникає головний біль, запаморочення, підвищення температури тіла, відчуття розбитості, підвищена стомлюваність, нервове порушення.