7.3. Фінансування витрат на нейтралізацію ризиків

Головними джерелами фінансування заходів щодо нейтра­лізації ризиків є планові кошти поточного бюджету підприєм­ства, фонд самострахування, кредитні та інвестиційні кошти банків, спеціальні бюджетні та позабюджетні фонди на ви­падок форс-мажорних обставин.

Безпосередньо витрати на фінансування ризику склада­ються із трьох статей: упереджувальне фінансування до появи ризиків, витрати на компенсацію збитків від ризиків, які існу­ють, поточне фінансування адміністративних витрат на управ­ління ризиками.

Залежно від конкретних обставин застосовують різні варі­анти залучення фінансових коштів для нейтралізації ризиків. На­приклад, виплата страхової премії може здійснюватися за раху­нок прибутку або ж за рахунок поточних витрат у відповідності з чинним законодавством.

Ризики при плануванні проектів розвитку виробництва врахо­вуються шляхом розрахунку теперішньої вартості грошових потоків та індексу прибутковості проекту. Для цього застосовують розрахункові грошові потоки, які дисконтуються на визначену ставку дисконту.

У деяких випадках підприємство передає свій ризик страховій компанії, тобто свій індивідуальний ризик трансформує у колектив­ний. Для цього підприємство вносить страховий внесок, викорис­товуючи власні кошти, при добровільному страхуванні, а при обо­в'язковому - страхові внески відносить на собівартість продукції. При виникненні збитків від ризиків, які передані страховій компанії, їхнє погашення здійснює остання.

При плануванні втрат від ризиків здійснюються розрахунки усіх видів фінансування до виникнення ризику, після виникнення і поточне фінансування, з розподілом виплат у часі.

Попереднє фінансування до виникнення ризиків має найб­ільшу частку у загальній структурі витрат. Для упередження ри­зику планують відрахування коштів підприємства на заходи щодо зниження ймовірності ризику, сплату страхової премії і форму­вання фонду ризику.

Фінансування витрат на ризики, які вже відбулися, здійснюєть­ся за рахунок засобів на компенсацію збитків. Ці засоби надходять із фонду ризику підприємства або страхового фонду.

Збитки підприємств від незастрахованих ризиків, а також збит­ки, які перевищують плановий бюджет на страхування, компенсу­ються за рахунок власних коштів, кредитів і позик.

Планування поточного фінансування збитків від ризиків роз­поділяється за фінансовими періодами і ці витрати враховуються при аналізі ефективності методів рішень, які застосовуються при управлінні ризиками.

7.4. Економічна ефективність методів управління ризиками

Зниження ризикованості господарсько-фінансової діяльності підприємства потребує постійного вивчення і аналізу кон'юнктури ринку, оновлення основних фондів і асортименту продукції, дивер­сифікації виробництва, удосконалення систем контролю, страхуван­ня і самострахування.

Вплив від здійснення зазначених заходів на зменшення ри­зикованості господарських операцій оцінюється за рівнем компен­сації або ж усунення ризиків у майбутньому. Оцінка економічної ефективності впливу цих заходів на зниження ризиків здійснюється шляхом порівняння витрат на їхню компенсацію з втратами від потенційних збитків. При плануванні фінансових коштів на упередження або ліквідацію наслідків ризиків потрібно пам'ятати, що організаційні заходи є ефективними до певної межі, перейшовши яку підприємство витрачає більше коштів на усу­нення ризиків порівняно із втратами від них. Тому у таких ви­падках доцільним є здійснення страхування, враховуючи що вит­рати на страхування майже завжди пропорційні ризику. Врахо­вуючи особливості компенсаційних витрат при застосуванні різних методів управління ризиками, виникає необхідність у виз­наченні оптимального методу страхування, здійснюючи по­рівняльну оцінку кількох методів.

Оцінка порівняльної ефективності управління ризиками вима­гає визначення критеріїв порівняння. В якості критерію може бути використана ціна на готову продукцію з визначеними нормативами її мінімальних і максимальних відхилень від базового рівня. Іншим критерієм може бути прибутковість, за якою підприємство може контролювати прибуток залежно від цін і обсягів продажу товару у визначені проміжки часу.

Такі методи, як страхування і самострахування, насамперед спрямовані на усунення наслідків впливу несприятливих подій на фінансовий стан підприємства. Порівнюючи їхню ефективність з іншими методами, потрібно визначити відповідний фінансо­вий параметр (наприклад, додатковий збиток, який загрожує банкрутством підприємству).

Здійснення господарсько-фінансової діяльності підприємства сприяє пере­розподілу грошових потоків і призводить до зміни вартості його капіта­лу. Таку закономірність можна використати в якості критерію економічної ефективності, контролюючи зміну вартості капіталу на початок і кінець фінансового періоду. Механізмом кон­тролю може бути система управління фінансами, яка в оперативно­му режимі здатна контролювати зміну цього параметра.

Управління ризиками інвестиційних проектів здійснюють за допомогою критерію чистої теперішньої вартості грошового потоку від вкладених інвестицій і коефіцієнта його окупності.

Якщо підприємство здійснює операції на ф'ючерсному ринку, то ризикованість своїх операцій воно може знизити за рахунок хеджування. Хеджові операції страхують від цінових і кредитних ри­зиків і сприяють збереженню цільової ціни або прибутку за раху­нок здійснення серії операцій: продаж - відкуп - продаж - відкуп контрактів. Причому купівля-продаж і їхній відкуп повинні здійсню­ватися одночасно і в однакових обсягах.

Отже, визначення характеру ризиків, оцінка їхнього впливу на резуль­тати діяльності підприємства, обґрунтування оптимального методу оцінки економічної ефективності управління ризиками є одним з важ­ливих завдань при плануванні господарсько-фінансової діяльності підприємства. Заздалегідь розроблена програма антикризових заходів створює передумови для успішного подолання кризових явищ з мінімальними втратами і отримання цільового прибутку.

►▼◄