Лабораторна робота № I-1 визначення добових витрат води

Мета роботи: на підставі вихідних даних необхідно визначити добовий об’єм водоспоживання міста.

Аналіз: Відомо, що водоспоживання населеного пункту змінюється в часі, а саме: протягом доби, року, ряду років. Для того, щоб визначити найбільше водопостачання, необхідно вибрати добу найбільшого водоспоживання протягом року. При цьому із ряду років вибирають рік найбільшого водоспоживання. Звичайно, це останній рік у розрахунковому періоді , тому що об’єм водоспоживання, як правило, зростає з плином часу.

Хід роботи: Відповідно до [1] визначимо витрати води за кожною із категорій водоспоживання

Сельбищна зона

Площа територій міста ( за розробленим архітекторами-планувальниками плану ) складає близько 510 га. Розрахункову чисельність жителів на кінець розрахункового періоду визначимо, перемноживши кількість населення на площу території.

N= 200 ·510 = 102000 людей.

1. Господарчо-питне водоспоживання населення

В [1] підкреслюється, що при проектуванні системи водопостачання населених пунктів питоме водоспоживання повинно прийматися в залежності від ступеню благоустрою, кліматичних зон і інших умов. Для заданого ступеню благоустрою , у відповідності з табл. 1[1], середньодобове (за рік) водоспоживання складає 230-350 л на одного жителя. Приймаємо середнє значення – 290 л. Тоді середньодобове (за рік) водоспоживання населення міста складатиме

Q^с.зс.доб.= 290 ·102000 ·0,001 =29580 м³.

Водопостачання населення за добу найбільшого водоспоживання визначимо перемноживши середньодобове водоспоживання на максимальний коефіцієнт добової нерівномірності Кдоб.max. Згідно з [1] Кдоб.max = 1,1…1,3, приймаємо Кдоб.max = 1,2. Тоді

Q^с.з.доб.max = 1,2 ·29580 = 35496 м³≈35500 м³.

2. Витрати води на полив

У відповідності з табл.3[1] приймаємо норму поливного водоспоживання 1,5 л/м² на одну поливку. Приймаємо 2 поливки за добу. При площі поливки, що складає 10% загальної площі, добові витрати на поливку складуть

Qⁿдоб.= 2 ·1,5 ·0,10 ·510 · = 1530м³.

3. Витрати води на пожежогасіння в сельбищній зоні

При кількості жителів 102000 людей, згідно з табл. 5[1] приймаємо три одночасні пожежі по 40 л/с води на кожну.

Промислова зона

1. Господарчо-питні потреби працюючих на виробництві

Відповідно до [2] приймаємо питоме водоспоживання на одну людину в зміну 25 л. Витрати води на господарчо-питні потреби за змінами визначимо перемноживши норму водоспоживання на кількість працюючих:

I Q _{I зм.}= 25 · 600 · 0,001= 15,0 м³;

II Q _{II зм}= 25 · 400 · 0,001= 10,0 м³;

III Q _{III зм}= 25 · 150 · 0,001= 3,75 ≈ 4,0 м³.

Разом Q^Г.П_доб.= 15,0 + 10,0 + 4,0 = 29,0  30,0 м³.

2. Витрати води на прийняття душу визначають за формулою

Q_душ.= q_с · · Т, ( І.1 )

де: q_с = 500 л/год. – витрати води на одну душову решітку;

N_g – кількість працюючих, що користуються душом (див. табл. І-1 );

а – кількість людей на одну душову решітку (див. табл. І-1);

Т – час прийняття душу, дорівнює 45 хв. або 0,75 год.

Таким чином, витрати води на прийняття душу по закінченні кожної зміни, м³, визначаються за формулою

Q_душ.= 0,5 · · 0,75 = 0,375 : ( І.2 )

Q _душ.= 0,375 · · = 13,5 ≈ 14,0;

Q _{душ. .}= 0,375 · · = 9,0 ;

Q _{душ. .}= 0,375 · · = 3,375 ≈ 4,0.

Разом Q_душ.=Q _душ +Q _душ +Q _душ =14,0+9,0+4,0=27,0м³.

3. Витрати води на технологічні потреби виробництва визначаються технологами. В даному випадку приймаємо витрати води рівномірними протягом зміни. Таким чином, витрати води за змінами, м³:

Q _техн.= 100 · 8 = 800,0;

Q _техн.= 75 · 8 = 600,0;

Q _техн.= 5 · 8 = 40,0.

Разом Q_техн.= Q _техн. + Q _техн. + Q _техн. =

800 + 600 + 40 = 1440 м³.

4. Витрати води на пожежогасіння в промисловій зоні визначаємо у відповідності з нормативами, наведеними в табл. 7[1]. В даному випадку (для спрощення розрахунків) приймаємо одну зовнішню пожежу з витратами води 10 л/сек.