Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Головка			Заголовки граф
				підзаголовки граф
рядки

Боковик Графи (колонки)

(заголовки рядків)

Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написання курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номер сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в науковій праці.

Цитати беруться в лапки, пропуски в цитатах позначаються трьома крапками в ламаних дужках: <…>. Цитати подаються переважно українською мовою. Після цитати в тексті ставиться в квадратних дужках порядковий номер відповідно до списку літератури та сторінка з джерела: [5, С. 27], тобто посилання на п’яту позицію в списку використаної літератури, зокрема на 27 сторінку видання.

Посилання оформлюється в тексті в квадратних дужках. Наприклад: після інформації, на яку потрібно посилання, ставиться [6, С. 14]. Посилання у квадратних дужках першої позиції (6) можна робити лише після того, як буде розміщено за алфавітом усю використану літературу, тоді стане зрозумілою нумерація цього видання у списку використаних джерел і літератури.

У роботі не може бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно пов’язуватися з основним текстом. На використані у роботі цифрові дані, таблиці, схеми також мають бути посилання із зазначенням джерел.

На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «… у табл.. 1.3.», «див. табл.».

Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера. Приклад:

Цитата в тексті: «З-поміж глобальних проблем соціально-економічного розвитку особливе місце посідає проблема відсталості країн, що розвиваються….» 9³.

Відповідний опис у переліку посилань:

9. Бурла О.М. Вивчення проблеми слабкорозвинених країн світу // Географія. – 2005. - № 21 (49). – С. 14-17.

Відповідне подання виноски: (див. в кінці сторінки).

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. (при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимогам міждержавного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).

До бібліографічного списку не включаються джерела, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані при написанні роботи.

Приклади оформлення бібліографічного опису в списку джерел у курсовій роботі подано у додатку _В_

Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожен додаток повинен:

• починатися з нової сторінки;

• мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ І ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Після завершення написання курсової роботи вона підписується автором на першій сторінці, зброшуровується й у встановлений термін здається на кафедру суспільних наук. Після реєстрації передається науковому керівнику для рецензування. Зареєстрована курсова робота проходить резензування протягом 10 днів від моменту її представлення. Рецензія дається в письмовому виді. В ній відзначаються позитивні сторони і недоліки роботи, оцінюється ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величину масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи. Рецензія має містити рекомендацію роботи до захисту і приблизну оцінку роботи.

Відзначені рецензентом зауваження усуваються шляхом вивчення додаткових матеріалів, внесення виправлень у текст роботи. Після резензування студент одержує свою роботу, знайомиться з зауваженнями і готується до усного захисту.

За підсумками рецензування робота може потребувати доробки або переробки, після чого знову представляється на рецензування. Робота, яка виконана вдруге, здається разом з рецензією на перший її варіант.

Підготовка до захисту курсової роботи включає усунення помилок та недоліків, осмислення написаного в роботі, готовність пояснити будь-які наведені в роботі положення

Захист курсової роботи дає змогу студенту викласти власне розуміння проблеми, що досліджується і, є свідченням здатності не тільки до наукової роботи, а й самостійної роботи взагалі. Успішний захист курсової роботи є результатом усвідомленого сприйняття навчального матеріалу, вміння самостійно практично мислити, аналізувати різні джерела, застосовувати теоретичні знання на практиці, що є необхідним і дієвим компонентом фахової підготовки студента.

Захист курсових робіт здійснюється за встановленим графіком, публічно. До захисту студент отримує свою роботу, ознайомлюється з рецензією і готується аргументовано відповісти на зауваження та запитання.

При захисті студент робить усне повідомлення по основному змісту роботи, відповідає на питання, поставлені комісією. Таким чином, процедура захисту передбачає:

• доповідь студента про актуальність, мету та основні положення курсової роботи;

• запитання до автора;

• оголошення рецензії наукового керівника або його виступ;

• відповіді студента на запитання присутніх на захисті;

• заключне слово студента;

• рішення комісії щодо оцінки роботи;

• оголошення оцінки.

Вступне слово необхідно підготувати заздалегідь у формі виступу, в якому доцільно висвітлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми дослідження; мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, зміст роботи, її найбільш суттєві та цікаві моменти, найголовніші висновки курсової роботи. Виступ має містити також відповіді на основні зауваження наукового керівника. Доповідь студента не повинна перевищувати за часом 10 хвилин.

Для кращого сприйняття матеріалу присутніми можна роздати таблиці, діаграми, графіки чи підготувати у відповідному форматі наочні демонстраційні експонати або продемонструвати необхідний матеріал за допомогою комп’ютерної презентації.

Члени комісії, ознайомившись з курсовою роботою, рецензією та думкою наукового керівника, заслухавши доповідь студента та його відповіді на запитання, оцінюють роботу за шкалою оцінювання ECTS (“відмінно” (А), “дуже добре” (В), “добре” (С), “задовільно” (D), “достатньо” (Е), “незадовільно”(FX), «неприйнятно» (F). Оцінка за курсову роботу заноситься в залікову книжку студента та відомість обліку успішності. Позитивний результат захисту курсової роботи є необхідною умовою допуску студента до іспиту з даної дисципліни.

Коли захист курсової роботи визнається незадовільним, комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою.

Оцінка за курсову роботу залежить:

• від завершеного вчасно й оформленого відповідно до вимог самостійного курсового дослідження;

• знання студентом теми курсової роботи (впевнений виступ без зачитування тексту з паперу, чіткі відповіді на запитання, добре володіння темою тощо).