Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори ОВ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
350.72 Кб
Скачать

9. Технологія та її значення в організації виробничих процесів.

Технологія — наука про ремесла, наука про промисловість (виробництво). Класичне її визначення — це наука про способи і процеси отримання та перероблення продуктів природи, сировини, матеріалів у предмети споживання і засоби виробництва. Сучасний рівень виробництва та кон’юнктури ринку вкладають новий зміст у поняття «технологія», розглядаючи її як науку про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів та виробів.

За характером якісних змін сировини і матеріалів технології поділяються на фізичні, механічні та хімічні.

Фізична і механічна технології розглядаються як процес перероблення сировини і матеріалів зі зміною розмірів, форми, фізичних і механічних властивостей, але, як правило, без зміни внутрішньої побудови та складу речовини (наприклад, виготовлення металевих чи дерев’яних деталей методом обробки різанням).

Хімічна технологія характеризується змінами не тільки фізичних властивостей, а й агрегатного стану, хімічного складу та внутрішньої побудови речовини (наприклад, унаслідок коксування вугілля отримують бензол, нафталін, водень, метан, етилен та інші продукти; з газу метану отримують водень, етилен, метиловий спирт та інші продукти).

Усі технології взаємопов’язані, між ними неможливо провести чітку межу, оскільки механічні процеси часто супроводжуються змінами як фізичних, так і хімічних властивостей. Хімічні процеси, зазвичай, супроводжуються механічними.

11. Порівняльна характеристика існуючих типів організації виробництва

Тип виробництва — це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Залежно від ступеня завантаження робочих місць, який обумовлюється масштабом та трудомісткістю виробництва, розрізняють такі типи виробництва:

• одиничне;

• серійне;

• масове;

Ознака характеристики

Тип виробництва

Одиничне

Серійне

Масове

Номенклатура продукції

Необмежена, різноманітна

Обмежена серія­ми, існує повто­рюваність серій

Постійна, обмежена

Собівартість продукції

Висока

Середня

Низька

Кваліфікація робітників

Висока

Середня

Низька

Обладнання та його розміщення

Універсаль­не, унікальне Розташоване групами

Частково спеціалі­зоване Розташоване гру­пами

Спеціальне Розташоване по ходу виробничого циклу

Методи організа­ції виробництва

Одиничні

Групові, потокові

Потокові

Питома вага руч­ної праці

Велика

Невелика при застосуванні ме­ханізації праці

Обмежена Застосування меха­нізованих процесів

• змішане.

Порівняльна характеристика типів виробництва

12. Основне виробництво: ціль, завдання та функції

Основне́ виробни́цтво — це галузь виробничої сфери, яка виробляє матеріальну продукцію (сировинний, паливно-енергетичний, будівельний комплекси, виробництво товарів народного споживання). Піднесення добробуту людей, примноження суспільного багатства країни значною мірою визначає саме цими галузями матеріального виробництва.

Здійснюється в основних цехах. Характер і структура О. п. залежать від особливостей продукції, що випускається, типа виробництва і вживаної технології. У машинобудуванні, наприклад, до О. п. відносять заготівельні (літейниє, ковальські, пресові), оброблювальні (механічна, штампувально-механічна) і складальні цехи; у металургії — виплавку чавуну в доменних печах, стали в сталеплавильних агрегатах, виготовлення готового прокату на прокатних станах; у текстильному виробництві — прядильні і ткацько-обробні відділення.

В сучасних умовах рівень механізації О. п. безперервно підвищується. Ручні і машинно-ручні процеси замінюються механічними і автоматизованими. Концентрація операцій і впровадження багатопозиційних методів обробки виробів у поєднанні з автоматизацією створюють передумови зростання продуктивності праці, інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва. Впровадження роторних ліній приводить до поєднання в часі і в просторі основних і переместітельних процесів. Вживання агрегатів з програмним управлінням дозволяє використовувати переваги автоматизації виробництва і створює можливість швидкого перемикання з одного вигляду робіт на іншій. Механізується і автоматизується управління.

О. п. займає переважаюче місце в загальних витратах виробництва. Для нормального функціонування О. п. необхідне раціональне обслуговування його ремонтом, інструментом, енергією і т.д., у деяких галузях промисловості розробляється комплексна технологія, що охоплює всі процеси, пов'язані з виготовленням продукції.

13. Допоміжне виробництво: ціль, завдання та функції.

Допоміжне́ виробни́цтво — частина виробничого процесу, що забезпечує його енергією, технологічним устаткуванням робочих місць, а також здійснює ремонт і відновлення основних фондів.

До функцій допоміжних виробництв відносяться як обслуговування основного виробництва, так і всього підприємства, включаючи адміністрацію і соціальну сферу.

Прикладами допоміжних виробництв можуть бути:

- енергетичні цехи (ділянки);

- котельні;

- водоканалізаційне господарство;

- компресорні цехи, тощо.

15. склад та завдання інструментального господарства на підприємстві.

Інструментальне господарство підприємства — це сукупність внутрішньозаводських і цехових підрозділів, що зайняті придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням інструменту та технологічного оснащення, їх обліком, збереженням і видаванням у цехи та на робочі місця.

Основними завданнями інструментального господарства підприємства є: визначення потреби в інструменті; планування придбання оснащення; організація власного виробництва інструментів нових прогресивних конструкцій; своєчасне і безперебійне оснащування виробничого процесу, підготовка до виробництва нових виробів; підвищення якості інструменту й організація раціональної його експлуатації; ремонт і відновлення інструменту; організація обліку і збереження; аналіз ефективного використання інструменту.

До складу інструментального господарства великих і середніх підприємств входять інструментальний відділ, центральний інструментальний склад, цехові інструментально-роздавальні комори

дільниці складання пристроїв, дільниця централізованого заточування різального інструменту, дільниця ремонту та відновлення інструменту.

За характером використання розрізняють: − оснащення загального застосування; − оснащення, яке призначене для виконання певних операцій або виготовлення конкретних деталей. За місцем використання у виробничому процесі розрізняють: − інструмент першого порядку; − інструмент другого порядку. За призначенням все оснащення на підприємстві поділяється на підкласи:1)різальний інструмент;3) вимірювальний інструмент;4)слюсарно-монтажний інструмент; 6)моделі, прес-форми. абезпечення робочих місць інструментом може бути активним і пасивним. При активній системі інструменти періодично доставляються на робочі місця робітниками, при пасивній — основний виробничий робітник самостійно одержує і здає інструмент.

Потреби підприємства в оснащенні розраховуються, виходячи з обсягу виробництва, номенклатури оснащення, яка визначена в технологічній документації, а також норм витрат.

Застосовуються дві системи планування та регулювання запасів: «на замовлення» та «на склад». 1)Система «на замовлення» використовується коли потрібні невеликі кількості інструменту для випуску одиничних виробів або малої їх партії. 2)Система «на склад» передбачає встановлення максимальної та мінімальної величини запасів інструменту.

Шляхи вдосконалювання інструментального господарства:централізації і спеціалізації виробництва;збільшення виробничих потужностей інструментального виробництва;стандартизації та уніфікації спеціального оснащення; упровадження прогресивних систем забезпечення робочих місць інструментом; відновлення та ремонту інструменту;автоматизації складських операцій, удосконалення систем оперативно-виробничого планування та обліку.

16. Організація зберігання, видачі та відновлення інструменту.

Зберігання інструменту.

У кожному відділенні ЦІС (центрального інструментального складу) зберігається оснащення певного класу (ріжучий, абразивний, вимірювальний та ін.) на стелажах і в шафах відповідної конструкції. Інструмент розкладається по стелажах у такому порядку:

— нормалізований інструмент — за індексами в порядку зростання;

— спеціальний — за номерами виробів, деталей і операцій, для яких призначений;

— вимірювальний інструмент, що розкладається за класами точності й посадками.

В одному осередку стелажа зберігається інструмент одного типорозміру. Місця зберігання інструмента нумеруються.

Видача інструменту на робочі місця провадиться за різними системами. Інструмент довгострокового користування й дорогий видається робітникам з дозволу майстра ділянки й записується в інструментальну книжку, яку робітник отримує під час зарахування в цех (другий екземпляр книжки зберігається в ІРК). Видача інструмента короткострокового користування здійснюється за одно- і двомарочними системами, а також за системою письмових вимог.

За одномарочною системою робітникові видається кілька марок з його табельним номером і робиться запис в інструментальній книжці. Під час отримання інструменту робітник здає марку в ІРК, а замість неї отримує інструмент. Його марку кладуть у той осередок, з якого взято інструмент, або вішають на дошку з табельними номерами робітників.

За двомарочної системи вводяться інструментальні марки з індексом інструмента, які зберігаються разом з інструментом. Після видачі останнього марку робітника кладуть в осередок, з якої беруть інструмент, а марку з індексом інструмента вивішують на контрольній дошці з табельним номером робітника, що отримує інструмент. Двомарочна система в будь-який момент дає змогу встановити, який інструмент обліковує за тим або іншим робітником.

Система письмових вимог полягає в тому, що в робітника є книжка з відривними бланками-вимогами, в які він записує потрібний йому інструмент і передає в ІРК. Після видачі інструменту вимогу кладуть у картотеку з табельними номерами робітників. Після того, як робітник повертає інструмент, він отримує вимогу назад.

Система забезпечення робочих місць може бути активною і пасивною. За активної системи інструмент надається й повертається в ІРК допоміжними робітниками, а за пасивної — основні робітники отримують і здають інструмент в ІРК.

Відновлення інструмента — це приведення в нормальний експлуатаційний стан повністю зношеного й списаного з обліку інструмента й надання йому первісного вигляду.

Технологічні методи відновлення інструмента дуже різноманітні. Однак витрати на відновлення майже завжди менші ціни нового інструмента. При цьому не тільки знижуються видатки на інструмент, а й досягається економія дефіцитних інструментальних сталей, зменшується завантаження інструментального цеху виготовленням інструменту й забезпечується безперервне постачання цехів інструментами всіх видів.

17. Склад і завдання ремонтного господарства на підприємстві.

Ремонт – процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яке було втрачено в рез-ті В.використання. Підрозділи, що входять до складу РГ, здійснюють техн.обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модерніз.діючих машин та устаткування.Осн.задачі РГ: підтримка технолог.устаткування в постійній експлуатац.готовності, збільшення строків експлуатац.устаткування без ремонту, удосконалення орг.та покращення якості технолог.устаткування, зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування технолог.устаткув. залежно від того, як визнач.потреби в Р.роботах, розрізняють систему планово – запобіжного ремонту. Її суть полягає у тому, що всі запобіжні заходи та Р.здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Вона забезпечує надійність, безперебійну експлуатацію устаткув. Ремонтні роботи поділяються на: техн.обслуговування (змащування, регулювання, закріплення, огляди стану – спрямоване на попередження зносу); ремонтні роботи – поточний, середній, капітальний, аварійний, модернізація.