- •Тема 1. Поняття, предмет і метод комерційного права
- •1. Комерційне право в системі права.
- •2. Поняття, предмет та метод комерційного права.
- •3. Джерела комерційного права.
- •Тема 2. Правове регулювання підприємницької діяльності
- •1. Поняття, ознаки та принципи підприємництва як виду господарської комерційної діяльності.
- •7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються економічні й соціальні результати.
- •2. Види підприємницької діяльності
- •3. Суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці) як суб'єкти господарювання
- •Тема 3. Суб’єкти підприємницької діяльності: види та загальна характеристика
- •1. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни — підприємці)
- •2. Підприємства як суб'єкти підприємницької діяльності: загальна характеристика та класифікація
- •3. Господарські товариства: поняття та види
- •4. Об'єднання підприємств
- •Тема 4. Організація підприємницької діяльності
- •1. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності
- •2. Установчі документи юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
- •3. Ліцензування господарської діяльності
- •4. Патентування підприємницької діяльності
- •Тема 5. Припинення суб’єктів підприємницької діяльності
- •1. Поняття та підстави припинення суб'єктів підприємницької діяльності
- •2. Реорганізація суб’єктів підприємницької діяльності
- •3. Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності
- •Тема 6. Договірне право. Загальні положення
- •1. Поняття та ознаки господарського договору
- •2. Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними
- •3. Попередній договір
- •4. Виконання господарських договорів. Заходи забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •1. Неустойка
- •2. Порука
- •3. Гарантія
- •4. Завдаток
- •5. Застава
- •6. Притримання
- •5. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань
- •Тема 7. Характеристика окремих видів господарських договорів
- •1. Договори про оплатну передачу майна: договір купівлі-продажу; договір поставки; договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- •2. Договори про передачу майна в користування: договір найму (оренди); договір лізингу; договір концесії.
- •3. Договори про надання послуг: договір страхування; агентський договір; договір комісії.
- •4. Договір комерційної концесії
- •Тема 7. Правове регулювання біржової діяльності
- •1. Поняття товарної біржі
- •2. Види біржових угод
- •3. Правила біржової торгівлі
- •4. Правовий статус фондової біржі
- •Тема 8. Розрахунково-кредитні правовідносини
- •1. Готівкові розрахунки у підприємницькій діяльності
- •2. Безготівкові розрахунки у підприємницькій діяльності
- •3. Договір банківського рахунка
- •4. Договір банківського вкладу
- •5. Договір факторингу
- •Тема 9. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •1. Правові засади і напрями правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Умови здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •4. Зовнішньоекономічні договори (контракти) та право, що до них застосовується
- •5. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
- •Тема 10. Організація валютного регулювання і контролю
- •1. Поняття та зміст валютного регулювання і валютного контролю
- •2. Загальна характеристика валютних правовідносин
- •3. Правове регулювання основних видів валютних операцій
- •4. Відповідальність за порушення валютного законодавства
- •Тема 11. Правові засади забезпечення економічної конкуренції в Україні
- •1. Поняття економічної конкуренції. Правові засади здійснення економічної конкуренції
- •2. Поняття недобросовісної конкуренції та форм її вияву у сфері господарювання
- •3. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання
- •4. Монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання та зловживання ним
- •5. Поняття економічної концентрації та контроль за її здійсненням
- •6. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •Тема 12. Захист прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності
- •1. Адміністративно-правовий захист суб'єктів підприємницької діяльності
- •2. Нотаріальний захист суб'єктів підприємницької діяльності
- •3. Судовий захист прав суб'єктів підприємницької діяльності
- •4. Захист прав третейськими судами. Міжнародний комерційний арбітраж
2. Установчі документи юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
Власне поняття "установчі документи" опосередковано вказує на те, що результатом їх складання і реєстрації в установленому законом порядку є створення відповідної "установи", тобто, в широкому розумінні, юридичної особи. Незважаючи на наявність у філій, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичної особи пакету документів, на підставі яких вони провадять свою діяльність, статусу установчих вони не мають.
На відміну від юридичних осіб, для яких характерна спеціальна правоздатність (характеризується тим, що юридична особа має право займатися лише тими видами діяльності, що зазначені в її установчих документах), фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності користується універсальною право-дієздатністю (тобто здатністю займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить законодавству). Виходячи з цього, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності діють не на підставі установчих документів, а на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Незважаючи на це, фізична особа не позбавляється обов'язку отримання ліцензій, патентів, дозволів на той вид діяльності, яким вона фактично займається (якщо, звичайно, така діяльність підлягає ліцензуванню, або для її здійснення, згідно із законодавством, вимагається певний дозвіл).
Необхідно зазначити, що законодавство, крім поняття "установчі документи" (див., наприклад, ст. 4 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства"), вживає ще два поняття - "статутні документи" (див., наприклад, ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність"), а також "засновницькі документи" (див., наприклад, ст. З Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"). Вони є ідентичними, проте як теорія, так і практика йдуть шляхом визначення таких документів саме як "установчих".
Загальні положення щодо установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб містяться у ст. 87 ЦК України, ст. 57 ГК України та ст. 8 Закону України від 15 травня 2003 р. № 755-Р/ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ч. З якої до установчих відносить такі документи:
1) установчий акт;
2) статут;
3) засновницький договір;
4) положення.
Наведений в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" перелік установчих документів стосується всіх юридичних осіб: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також юридичних осіб, що такого статусу не мають. На підставі установчого акта діють установи - див. ч. З ст. 83, ст. 87 ЦК України; на підставі положення - юридичні особи публічного права (органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо) - див. ч. 2 ст. 83 ЦК України. Для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності характерна наявність двох документів, що належать до категорії установчих - статуту та засновницького договору.
Стаття 57 ГК України до установчих документів додатково відносить рішення засновників про утворення суб'єкта господарювання.
На перших загальних зборах засновники (учасники) майбутньої юридичної особи повинні вирішити ряд питань організаційного характеру. Тому рішення зборів засновників з цих питань (втім, як і з будь-яких інших) в обов'язковому порядку оформляються протоколом, який подається разом із установчими документами до органу реєстрації.
Протокол повинен містити:
1. Дату і місце зборів.
2. Перелік осіб (засновників), які беруть участь у зборах. Зазвичай серед засновників обирається голова зборів і секретар, проте функцію останнього може виконувати й особа, яка засновником не є. Відомості про цих осіб також вносяться до протоколу.
3. Порядок денний зборів. На перших зборах між засновниками укладається засновницький договір про створення юридичної особи (якщо вони не зробили цього раніше), затверджується статут юридичної особи, а також вирішується питання про формування її виконавчого органу (призначення директора та ін.). Результати роботи загальних зборів відображаються у протоколі.
4. Процедурні питання. За кожним пунктом порядку денного зазначається особа, яка виступила, результати голосування засновників з цього питання, а також рішення, що було ними прийняте.
5. Підписи засновників (учасників).
Проте, як вже зазначалося в попередньому параграфі, такий документ Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - спеціальним нормативно-правовим актом, що має пріоритет порівняно з актом загального значення - ГК України - винесений окремо і не вважається установчим.
Згідно з ч. 4 ст. 57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Іншими словами, статут юридичної особи визначає її структуру, види і напрями діяльності, порядок управління та інші питання діяльності власне суб'єкта підприємницької діяльності.
У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. З ст. 57 ГК України). На відміну від статуту, головним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками юридичної особи, насамперед майнового і організаційного характеру - їх прав та обов'язків, порядку внесення вкладів, порядку розподілу прибутків та збитків тощо.
Деякі автори вважають, що засновницький договір і статут юридичної особи мають однакову юридичну силу, а тому вони затверджуються і змінюються в однаковому порядку. Проте у разі суперечності між положеннями засновницького договору і статуту, перевагу слід віддавати засновницькому договору.
Останнє є вельми спірним. З одного боку, засновники, уклавши між собою на загальних зборах засновницький договір, висловили цим волю вищого органу управління юридичної особи. Але метою засновницького договору залишається регламентація відносин між засновниками суб'єкта підприємницької діяльності. А основним документом, яким регламентується діяльність юридичної особи, є статут, затвердження якого засновниками також відображає волю вищого органу управління юридичної особи. Тому, на нашу думку, в разі виникнення суперечностей, безпосередньо пов'язаних з діяльністю підприємства (наприклад, порядок призначення директора, визначення кола його повноважень тощо), перевага повинна надаватися положенням статуту. В разі ж, якщо суперечності виникли з питань відносин між засновниками, перевага повинна надаватися положенням засновницького договору.
Загальні вимоги до змісту установчих документів юридичних осіб містяться в ЦК та ГК України, Законі України "Про господарські товариства", а також в законах України від 19 червня 2003 р. № 973-ІУ "Про фермерське господарство", від 10 липня 2003 р. № 1087-ІУ "Про кооперацію" та в інших нормативних актах.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи юридичної особи викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Процедура саме "затвердження" передбачена законодавством щодо статуту. Він, на відміну від засновницького договору, який підписується засновниками, затверджується зборами засновників.
Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.