6. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

• вчинення дій, визначених Законом України «Про захист від недо­бросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція;

• антиконкурентні узгоджені дії;

• зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

• антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

• невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

• здійснення учасниками узгоджених дій суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно з чинним законодавством;

• делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із ст. 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

• вчинення дій, заборонених згідно із ст. 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації);

• обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із ч. 2 ст. 18, статей 19 і 20 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

• обмежувальна діяльність, заборонена згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

• порушення положень, погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

• концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

• неподання інформації Антимонопольного комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

• подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

• подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

• створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

• надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

• обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

• невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію тощо.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції чинним законодавством передбачені санкції у вигляді: відшкодування шкоди; стягнення штрафів; примусового поділу; спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей; вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) тощо.

Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) накладають органи Антимонопольного комітету України у розмірах, визначених у ст. 21 Закону України «Про захист від не­добросовісної конкуренції», у ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У статті 22 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» окремо визначено розміри штрафів за вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, які накладаються на юридичних осіб, їх об'єднання та об'єднання громадян, що не є господарюючими суб'єктами.

Якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується у разі:

• неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

• наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим за шість місяців.

У разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб'єкта (під­приємця) Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок по­рушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця. Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом Міністрів України. Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) застосовується у разі якщо можливість змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.