4. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Дотримання вимог законодавства суб'єктами валютних відносин забезпечується заходами юридичної відповідальності, підставою для настання якої є правопорушення. Очевидно, що ефективність валютного регулювання і контролю значною мірою залежить від адекватності заходів відповідальності, що застосовуються державою за виявлені правопорушення норм валютного законодавства, тим суспільно небезпечним наслідкам, які може заподіяти вчинене правопорушення.

Необхідною умовою запобігання та припинення правопорушень є наявність інституту юридичної відповідальності. Порушення норм валютного законодавства тягне кілька видів юридичної відповідальності — залежно від суспільної небезпечності порушення до винного застосовують заходи адміністративної та кримінальної відповідальності, а також фінансові санкції. Зокрема, чинне законодавство України до фінансових санкцій, що накладаються за вчинені правопорушення в сфері валютного законодавства, відносить штраф, пеню, позбавлення ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій та виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків, хоча, на наш погляд, саме дві останні санкції мають адміністративно-правову природу і є не чим іншим, як заходами адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність за порушення валютного законо­давства встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення та ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Так, ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Тому саме незаконне здійснення цих операцій містить склад адміністративного правопорушення.

Відповідно під незаконними слід розуміти такі операції з валютними цінностями, що здійснюються без відповідної ліцензії Національного банку України. Стаття 162 Кодексу також передбачає певні санкції — попередження або накладення штрафу в розмірі від 30 до 44 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, пов'язані з обов'язком кожної особи здійснювати купівлю, продаж, обмін та використання валютних цінностей у порядку, визначеному законодавством України.

З об'єктивної сторони вчинення цього правопорушення може бути виражено у: скуповуванні валютних цінностей; продажу валютних цінностей; обміні валютних цінностей; використанні валютних цінностей як засобу платежу; використанні валютних цінностей як застави.

Об'єктивна сторона правопорушення вказує на те, як саме це правопорушення може бути вчинене. Оскільки йдеться про валютні цінності, то їх перелік, наведений у ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до роз'яснення, даного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції", під скуповуванням слід розуміти дії, пов'язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність. Під продажем валютних цінностей слід розуміти їх оплатне відчуження іншим особам. Обмін — це операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності взамін на інші. Використання валютних цінностей як засобу платежу — це розрахунок ними за товари, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності тощо. Використання валютних цінностей як застави полягає в їх передачі та прийнятті в рахунок забезпечення зобов'язань.

Цей перелік незаконних валютних операцій вичерпний, а тому інші операції з валютними цінностями, не зазначені в диспозиції ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення (розмін, позика, дарування, передача за заповітом чи отримання у спадщину), не містять складу правопорушення, передбаченого цією статтею.

Як зазначалося вище, валютним законодавством України, крім адміністративної відповідальності за порушення порядку здійснення ва­лютних операцій, передбачена кримінальна відповідальність (ст. ст. 207, 208 Кримінального кодексу України). Дія ст. 207 поширюється на випадки, коли суб'єкт підприємницької діяльності, отримавши виручку за реалізовані товари (надані послуги тощо) в іноземній валюті, замість того, щоб повернути її до національної банківської системи, залишає кошти в обороті. Стаття 208 Кодексу передбачає відповідальність за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

Для повноти характеристики інституту відповідальності за порушення валютного законодавства також необхідно розглянути і фінансові санкції, до яких відносяться: штраф, пеня, позбавлення ліцензії НБУ на право здійснення операцій та виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків. Санкції за порушення валютного законодавства, як правило, накладаються в адміністративному, а не в судовому порядку органами, зокрема посадовими особами, які наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями.

До стягнень, що накладаються уповноваженими органами на суб'єктів правопорушення в сфері валютного законодавства, крім штрафів, відносяться і такі заходи адміністративного примусу, як позбавлення ліцензії НБУ на право здійснення операцій, виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків.

Особливого аналізу заслуговує і такий вид фінансових санкцій, як пеня за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків в іноземній валюті. Законом України від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що розмір пені за порушення строків розрахунків становить 0,3% за кожний день прострочення від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахова­ної у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст. 4).

Аналіз чинного валютного законодавства України та наведена вище класифікація валютних операцій дозволяють зробити висновок, що валютне законодавство передбачає відповідальність за такі види правопорушень, які ми називаємо валютними. Відповідно до чинного законодавства валютними правопорушення визнаються такі дії:

■здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку (див. абз. 2, 3 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю");

порушення порядку розрахунків у валютних операціях за зовніш­ньоекономічними договорами (контрактами) (див. ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті");

невиконання уповноваженими банками функцій агента валютного контролю (див. п. 2.5 Положення про валютний контроль);

несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції (див. абз. 7 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю");

• невиконання резидентами встановлених вимог щодо продажу валютних коштів, декларування валютних цінностей, іншого майна тощо (див. абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю");

• одержання резидентом кредиту в іноземній валюті без реєстрації кредитного договору (див. ст. 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 р. № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", п. 2.9 Положення про валютний контроль, затв. постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. № 49);

• незаконне приховування резидентами валютної виручки за ме­жами України (див. ст. 207 Кримінального кодексу України).

Залежно від об'єкта валютного правопорушення, тобто сукупності правових норм, що регулюють ту чи іншу групу суспільних відносин, валютні правопорушення можна розподілити на такі групи:

а) правопорушення, пов'язані з порушенням уповноваженими банками валютного законодавства;

б) правопорушення, пов'язані з порушенням резидентами порядку реєстрації кредитних договорів;

в) правопорушення, пов'язані з невиконанням резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, яке знаходиться за межами України;

г) порушення порядку здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Правопорушення, пов'язані з порушенням уповноваженими банками валютного законодавства.

Застосування відповідальності за порушення валютного законодавства до уповноважених банків має ряд особливостей, що пов'язані зі спеціальним статусом останніх у валютних правовідносинах. Відповідальність уповноважених банків характеризується такими складовими, як: по-перше, відповідальність самих банків за порушення правил здійснення валютних операцій, оскільки вони є повноцінними учасниками валютних правовідносин, по-друге, відповідальність за невиконання функцій агента валютного контролю, адже уповноважені банки зобов'язані здійснювати контроль за валютними операціями інших учасників валютних правовідносин.

Аналіз нормативно-правових актів, у яких передбачено засто­сування відповідальності до уповноважених банків за порушення чинного валютного законодавства, дає підстави розподілити всі види валютних правопорушень уповноважених банків на дві групи. До першої групи відносяться правопорушення, які вчиняються банком як учасником валютних операцій, а до другої — ті, що здійснюються ним як агентом валютного контролю.

Серед валютних правопорушень, що здійснюються банком у процесі його діяльності, тобто коли банк є учасником валютної операції, можна виділити такі:

1. недотримання банком правил купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках;

2. невиконання вимог чинного законодавства України під час здійснення розрахунків у валюті України через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, що відкриті в уповноважених банках;

3. порушення встановлених вимог щодо використання готівкової іноземної валюти на території України;

4. невиконання встановлених вимог щодо використання режимів рахунків резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та рахунків нерезидентів (представництв нерезидентів) у валюті України;

5. недотримання правил купівлі-продажу готівкової іноземної валюти через каси та пункти обміну іноземної валюти;

6. недотримання достовірності та встановленого порядку формування та подання до Національного банку та його територіальних управлінь звітності про валютні операції;

7)порушення правил торгівлі банківськими металами та вимог щодо відкриття та використання рахунків у банківських металах, що відкриті в уповноважених банках України, та металевих рахунків, відкритих у банках-нерезидентах;

8. порушення правил здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученнями фізичних осіб і отримання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти;

9. недотримання обмежень щодо використання на території України іноземної валюти як застави;

10) невиконання встановлених вимог щодо декларування валютних цінностей, які належать банку та знаходяться за межами України.

Другу групу валютних правопорушень становлять ті, які банк може здійснити при виконанні ним функцій агента валютного контролю. До них відносяться:

1. невиконання встановлених вимог щодо обов'язкового продажу коштів у іноземній валюті, які надійшли на рахунки клієнтів уповноваженого банку;

2. недотримання вимог чинного законодавства України під час проведення розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями клієнтів банку;

3. недотримання вимог чинного законодавства України під час проведення розрахунків клієнтів у разі застосування до них або їх контрагентів-нерезидентів спеціальних санкцій згідно зі ст. 37 Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність";

4. невиконання контрольних функцій при обслуговуванні кредитів, позик в іноземній валюті, що отримані клієнтами від нерезидентів;

5. порушення вимог чинного законодавства України під час здійснення за дорученням клієнтів операцій з переказування валютних цінностей за межі України;

6. невиконання функцій агента валютного контролю за експортно-імпортними операціями.

Правопорушення, пов'язані з порушенням резидентами порядку реєстрації кредитних договорів.

Наступним видом валютних правопорушень є одержання резидентами кредитів у іноземній валюті без реєстрації кредитного договору. Обов'язок здійснювати таку реєстрацію встановлений Указом Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", згідно з яким договори, що передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами в іноземній валюті, підлягають реєстрації в Національному банку України. У разі, якщо резидент отримає кредит без такої реєстрації, зазначеним Указом встановлюється відповідальність у вигляді фінансової санкції — штраф у сумі, еквівалентній 1% розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів.

Санкції, передбачені цим Указом, застосовуються Національним банком України або податковими органами залежно від того, хто є суб'єктом правопорушення. До банків та інших фінансово-кредитних установ санкції застосовує Національний банк, а органи державної податкової служби уповноважені застосовувати їх до інших резидентів і нерезидентів.

Правопорушення, пов'язані з невиконанням резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, яке знаходиться за межами України.

У ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, обов'язково повинно бути задекларовано у Національному банку України. На виконання цього положення Декрету та з метою повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходились за її межами, Президент України 18 червня 1994 р. видав Указ № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", згідно зі ст. 1 якого суб'єкти підприємницької діяльності України незалежно від форм власності у 10-денний строк з моменту набрання чинності Указом повинні були:

• задекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) із зазначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України;

• подати до Державної податкової адміністрації України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Порушення порядку здійснення операцій з валютними цінностями, здійснення яких потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. За здійснення операцій з валютними цінностями без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на резидентів, нерезидентів, винних у порушенні валютного законодавства, органами валютного контролю може бути накладений штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку на день здійснення таких операцій.

Порушеннями при здійсненні валютних операцій можуть бути:

1. Вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей без індивідуальної ліцензії Національного банку України. Одразу необхідно зауважити, що не всі операції з вивезення, переказування та пересилання валютних цінностей за межі України повинні здійснюватися з ліцензією. Без ліцензії Національного банку можуть здійснюватись такі операції:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами-резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами-резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежі у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

- платежі у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності.

Слід зауважити, що норми вільного (без ліцензії) вивезення і пе­ресилання іноземної валюти за кордон передбачені Інструкцією про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, затв. постановою Правління Національного банку України від 12 липня 2000 р. № 283. Готівкова іноземна валюта на суму, що перевищує встановлені зазначеною Інструкцією норми, підлягає переказуванню через уповноважений банк України до іноземного банку або може бути вивезена на підставі ліцензії Національного банку України.

2. Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені зако­нодавством межі, без індивідуальної ліцензії.

3. Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави без індивідуальної ліцензії.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено самим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

4.Розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України без індивідуальної ліцензії.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" необхідність отримання ліцензії передбачена не у всіх випадках відкриття рахунків за кордоном. Так, без індивідуальної ліцензії відбувається: відкриття фізичними особами-резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абз. 4 п. 5 ст. 1 Декрету, тобто представництвами України за кордоном (див. Положення про порядок видачі

Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затв. постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 485).