7. Протокольна діяльність дипломатичного представництва.

Дипломатичний протокол — це сукупність загально­прийнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордон­них справ, дипломатичними пред­ставництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуван­ні. Слово протокол походить від грецького «protokollon » («protos» — перший, а «kolla»— клеїти), тоб­то, дослівно — правила оформлен­ня документів. Пізніше це слово тривко увійшло в дипломатичну практику і крім оформлення до­кументів цією назвою стали озна­чати всі питання етикету і цере­моніалу.

Автори книги «Дипломатична церемонія і протокол» Джон Вуд і Жан Серре відзначають, що «в цілому протокол — це сукупність правил поведінки урядів та їх пред­ставників офіційних і неофіційних».

Правила дипломатичного про­токолу ґрунтуються на принципі міжнародної ввічливості, тобто по­ваги до всього, що символізує чи представляє державу. Норми дип­ломатичного протоколу складали­ся протягом тисячоліть і ввібрали в себе ті умовності і традиції, які відповідали інтересам встановлен­ня і підтримання міждержавного спілкування. Окремі норми дипло­матичного протоколу мають особ­ливо парадний характер і назива­ються цере­моніалом: наприклад, цере­моніал вручення вірчих грамот, цере­моніал зустрічі і проводів офіційної делегації, цере­моніал підписання міжнародних договорів і т. п.

Дипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігій­них звичаїв. В Індії та Індонезії, наприклад, почесного гостя увінчують вінком (гірляндою) квітів. На Індоне­зійському острові Балі кожен гість, що прибуває на цю землю, проходить релігійний цере­моніал вигнання «злих духів».

7. Поняття "дипломатичний корпус". Дуаєн дипломатичного корпусу, його функції і обов'язки.

Поняття "дипломатичний корпус" можна трактувати двояко: дипкорпус у вузькому сенсі цього слова — це сукупність незалежних один від одного глав дипломатичних представництв, спільними для яких є країна перебування та характер діяльності; дипкорпус у широкому розумінні слова — це сукупність усіх дипломатичних працівників, яких країна перебування визнає в якості дипломатичного персоналу, а також членів їхніх родин (дружин, чоловіків, неповнолітніх синів та незаміжніх дочок). До дипкорпусу також належать торгпреди (керівники торгово-економічних місій) та їх заступники — спеціальні аташе і члени їхніх сімей.

На чолі дипломатичного корпусу стоїть дуайєн (старшина), якого ніхто не призначає і не обирає, ним автоматично стає той, хто найдовше перебуває в країні, абсолютно немає значення, велику чи малу країну він представляє.

У деяких, здебільшого католицьких країнах, особливо в Латинській Америці, в Республіці Польща, дуайєном, зазвичай, є папський нунцій (незалежно від часу вручення ним вірчих грамот), а віце-дуайєном — найстарший посол.

Дуайєн — посада почесна і винятково репрезентаційна, тому жодних прав стосовно інших членів дипломатичного корпусу він не має. Вказівки, які він може давати, не є обов’язковими, і кожний диппредставник ставиться до них, виходячи із власних міркувань чи інструкцій, отриманих від свого уряду.

Дуайєн виконує деякі протокольні та організаційні функції. З метою вироблення якоїсь загальної позиції в дипкор- пусі він може час від часу організовувати консультаційні наради з главами диппредставництв, які мають неофіційний характер і проводяться, як правило, під час сніданків чи обідів. Дуайєн організовує прийоми здебільшого у зв’язку з від’їздом глави диппредставництва та вручення йому пам’ятного подарунка. Ці заходи проводяться за кошти внесків диппредставництв.

Від імені дипломатичного корпусу дуайєн виступає на урочистих церемоніях в країні перебування, висловлює поздоровлення чи співчуття офіційним особам, але при цьому він повинен мати повноваження дипкорпусу або, принаймні, бути впевненим, що його підтримають.

При необхідності дуайєн може виступати на захист привілеїв дипломатичного корпусу протокольного (церемоніального) характеру (старшинства членів дипкорпусу щодо представників місцевої влади, участі та місця дипкорпусу в церемоніях тощо).