23. Шрифти та їх класифікація

План оформлення видання має відповісти на питання про характер складальних шрифтів - їхні накреслення та розміри, оскільки це один із найважливіших елементів оформлення текстового друкованого видання.

Зі складальними шрифтами пов 'язано не тільки оформлення різних текстів видання, а й усіх (або більшості) його заголовків, титулу, а іноді обкладинки та палітурки. Значна частина роботи технічного редактора пов'язана саме зі складальними шрифтами. Тому нижче будуть висвітлені їхні особливості.

Шрифт - графічна форма знаків певної системи письма або комплект літер, який відтворює який-небудь алфавіт, а також цифри і знаки.

Шрифтове виділення - використання шрифтів з різними гарнітурами, накресленнями, кеглями, а також великих літер з метою виділення окремих частин тексту.

23.1. Короткі історичні відомості про розвиток шрифтів

На початковому етапі розвитку шрифти були максимально наближені до національного рукописного (каліграфічного) письма тих чи інших країн. Перші німецькі шрифти Гутенберга і його послідовників у XV ст. були різкі, жирні та дрібні. В Італії накреслення шрифтів було більш світлим, майстерним, що відповідало гуманітарному настрою в дусі Петрарки. Ці шрифти стали попередниками тих, які сьогодні ми називаємо романськими.

Протягом перших двох століть друкарської справи (1450 - 1650 рр.) ці шрифти в Європі використовувалися досить часто. В 1501 р. італійський видавець і друкар Альд Мануцій придумав похилий шрифт - курсивний, який відразу знайшов широке застосування. Курсивний шрифт, як ми розуміємо, нагадує письмо від руки, що в ті часи дуже цінилося.

Робота над створенням нових шрифтових накреслень продовжується і нині. Сучасні технології дають змогу спростити та прискорити процес створення нових шрифтів. Ще зовсім недавно дизайнер повинен був рисувати окремий набір символів для кожного кегля й накреслення. Тепер шрифтовик створює один набір символів і за допомогою комп'ютера одержує різні варіанти шрифту.

Підсумком розвитку шрифтового мистецтва стало зникнення наприкінці XX ст. літери* як фізичного поняття.

Тепер шрифт - це набір математичних функцій та величин, що зберігаються у пам'яті комп'ютера. Вподобання (смаки) міняються. Так міняються і шрифти. Вони приходять, зникають та знову повертаються. Класичний приклад- шрифти ВавкегуШ (Баскервіл) і Воаош (Бодоні).

Кожний дизайнер віддає перевагу тим чи іншим шрифтам. Іноді дизайнери переконані, що для їхньої нової роботи придатні лише певні шрифти, хоча це не піддається логіці.

Деякі шрифти настільки універсальні, що підходять практично для будь-якого застосування. Інші шрифти мають обмежене використання. Однак усім шрифтам притаманна своя специфіка, яка відрізняє їх один від одного.

Стосовно сприйняття важко рекомендувати щось конкретне. Проте на запитання, який шрифт використати (наприклад, для заголовків), то кращою відповіддю буде -

* Літера - брусок з металу (наприклад, друкарського сплаву - гарту), дерева або пластмаси. Літера має на одному з торців опукле очко, що використовується як друкуючий елемент у ручному металевому складанні. При комп'ютерному складанні літерою вважають складальний знак на екрані монітора, на основі якого створюється друкуючий елемент на друкарській формі.

той, ЩО зручно читається, але не слід забувати про роль заголовка.

Історія шрифту, його естетика, "настрій" тексту, вік і соціальний статус аудиторії, смак дизайнера - все це може впливати на вибір шрифту. Проте є й деякі закономірності. Так, результати досліджень показали, що:

• текст, складений великими літерами, сповільнює швидкість читання, а крім того, займає більше місця, іноді на 50 %;

. курсив читати важче, ніж пряме накреслення;

• дуже короткі рядки так само, як і дуже довгі, читати важче.

Більшість художніх редакторів схильні в межах свого видання дотримуватися одного основного шрифту. Час від часу спеціальні статті можуть оформлятися іншим шрифтом. При виборі основного шрифту слід брати до увага характеристики паперу. Наприклад, романські шрифти "старого стилю" вдало поєднуються із грубим папером, а шрифти стилю "модерн" краще виглядають на гладкому або крейдованому папері. Крім того, на вибір шрифту впливає спосіб друку. Наприклад, деякі шрифти через дуже тонкі засічки погано відтворюються офсетним друком.

І ще, шрифтовики схильні розрізняти поняття "читаність" і "чіткість". Остання має відношення до легкості, з якою читач відрізняє один символ від іншого. Читаність - більш широке поняття, стосується легкості, з якою читач сприймає шпальту складання. Безумовно, читаність залежить як від якості тексту, так і від стилю його викладення. Однак з погляду типографіки читаність безпосередньо залежить від таких

чинників:

• стилю шрифту (стилістично знайомі шрифти, як правило, зручніші для читання);

• кеглю шрифту (чим більший кегль (у межах розумного, звичайно), тим краще);

• довжини рядка (досить вузькі (також у межах розумного) колонки кращі, ніж широкі);

• інтерліньяжу (більшість кеглів шрифтів основного тексту допускають використання інтерліньяжу в межах від однакового кегля до вдвічі більшого);

• контрасту між темним текстом і світлим папером (чим контрастніше, тим краще);

• текстури паперу (вона не повинна бути нав'язливою та заважати сприйняттю тексту);

• зв 'язоку між шрифтом й іншими елементами оформлення шпальти (зв'язок має бути очевидним, логічним).

Розглянемо докладніше основні шрифти, починаючи з курсивних.

Хоча курсивні шрифти і заслужили виділення їх в окрему групу, багато які шрифтовики з цим не згодні. Причина в тому, що курсив уважають швидше стильовим варіантом, ніж самостійним шрифтом.

Для деяких шрифтів курсив у точності копіює пряме накреслення, але з нахилом. В інших шрифтах курсивне накреслення настільки відрізняється від прямого, що фактично потребує окремого дизайну. Дизайн курсиву створює враження спішки, і читати його важче, ніж шрифт прямого накреслення. Курсив, як правило, використовують для оформлення заголовків, виділень основного тексту, іноземної фразеології, назв видань, п'єс, кораблів тощо. Читання шпальт, заповнених суцільним курсивом, швидко втомлює, навіть окремі абзаци, складені курсивом, читаються не

легко. До речі, курсивне накреслення, одержане засобами операційної системи із прямого накреслення шрифту, не завжди відповідає вимогам естетики; до того ж вивідний пристрій може неправильно його сприйняти.

Повернемося до розгляду основних шрифтів, які визначили напрями розвитку шрифтового мистецтва на багато десятиліть.

Шрифт ВахкегуШ багато які друкарі вважають одним із найкрасивіших серед коли-небудь розроблених. Створений приблизно в 1760 р. Джоном Баскервіллем, англійським друкарем і видавцем, шрифт має нині велику кількість версій. Найкраще він виглядає на гладкому папері.

Шрифт Восіопі - красивий, зрівноважений, трохи суровий, з помітною різницею у товщині шрифтів, має чіткі засічки. Його творець, італійський друкар Джамбаттиста Бодоні, черпав натхнення у роботі Джона Баскервілля. Шрифт виглядає краще на глянцевому папері, спосіб друку - високий. При значних обсягах читання тексту, складеного цим шрифтом, утомлює. Як і більшість шрифтів, він утрачає свою привабливість при напівжирному й, особливо, жирному накресленнях.

Шрифт Сазіоп - найвідоміший із прямих шрифтів "старого стилю". Багато які друкарі вважали, що він розроблений в XVII ст. англійцем Вільямом Каслоном. Цей шрифт ще й досі вважають шрифтом номер один у друкарській справі. Існувало навіть правило: "Якщо сумніваєшся, то використовуй шрифт Сазіоп". Його великі літери дуже широкі, а частину вершини великої літери А зрізано, що є основною властивістю цього шрифту.

Шрифт Сіагепйоп уперше з'явився в Англії в середині XIX ст. Він займає позицію між шрифтами з прямокутними засічками та романськими шрифтами "старого стилю". Засічки важкі, як у єгипетських шрифтів, і з'єднані з основним штрихом плавною зігнутою лінією, як у романських шрифтах "старого стилю".

Шрифт Сагатопсі був названий на честь його творця - француза Клада Парамона, який жив наприкінці XVIII ст. Проте існує версія, що цей шрифт був розроблений Жаном Жанно. Незважаючи на нестандартні засічки, шрифт красивий і легко читається. Він досить вузький, з маленькою висотою малих літер. Текст цим шрифтом може складатися дуже щільно. Це його основна перевага.

У 1957 р. в Європі були створені відразу три знаменитих готичних шрифти: ііпіуєгзє (Адріаном Фрутігером у Франції), Роїіо (Рано Капралом Баусра) і Неіуегіса (Максом Майдінгером та Едвардом Хоффманом у Швейцарії). Ці шрифти дуже подібні. їх символи досить чіткі й навіть різкі. Шрифт Неіуеіїса має найбільшу популярність. Як у всіх готичних шрифтів, кола його символів мають злегка квадратну форму, а різниця у товщині шрифтів мінімальна. Всі символи мають сучасний вигляд.

Шрифт Тігае5 Котап, відомий ще як Тіте5 ІЧєу Котап, був розроблений бароном Г.С.Моррісоном у Лондоні в 1931 р. спеціально для газети "ТЬе Тітез". Він уважається шрифтом XX ст. і підходить абсолютно для всіх дизайнерських робіт, хоч є швидше шрифтом основного тексту, ніж видільним. По суті, це романський шрифт "старого стилю" з чіткими засічками, який належить до шрифтів перехідного стилю. Велика

висота малих літер шрифту потребує збільшеного інтерліньяжу. Тітесу Котап був першим газетним шрифтом, але з часом знайшов таку популярність, що багато які видавці стали використовувати його як книжковий та журнальний.

Усі ці шрифти були розроблені до комп'ютерної революції, але й до сьогоднішнього дня вони широко використовуються поліграфістами і видавцями. Звичайно, з появою комп'ютерних технологій розглянуті шрифти були модифіковані, дістали більшу кількість накреслень й випускаються нині в різних версіях.

Отже, кожний шрифт має свої лице та історію, і тільки брак знань та уявлень дизайнера може обмежити вибір варіантів шрифтового оформлення друкованого видання.

Шрифт був і залишається основою будь-якого друкованого видання. Як усі історично створені форми, сповнений протиріччям, він потребує від технолога-друкаря розуміння його розвитку та проблематики з тим, щоб уявити напрями подальшого розвитку.

Обов'язковою вимогою типографіки є розподіл та організація різних елементів будь-якого друкованого видання. Необмежений текст видання має бути поділений на сторінки з тою метою, щоб читач міг легко його сприйняти. При цьому необхідним є вибір удалого формату текстової сторінки, інтерліньяжу, які б забезпечили швидке та якісне її читання. Провести точний вибір шрифту з досить великого асортимент}' різноманітних шрифтів і за допомогою нього інтерпретувати текст - ще одне завдання типографіки.